«Північний потік-2»: події прискорюються. Експерти говорять про 3 сценарії

Російський проєкт «Північний потік-2» може бути добудований – такі припущення озвучують деякі американські медіа та окремі українські політики. Події навколо недобудованого газогону з Росії до Німеччини в обхід України прискорюються: з одного боку – США обговорює нові санкції проти нього, але при цьому відмовляється від санкцій проти компанії-оператора газогону. З іншого – німецький уряд дозволив продовження будівництва. Експерти вказують на те, що «Північний потік-2» має бути однією із тем на найближчих переговорах між Росією та США, тож його доля вирішиться впродовж декількох тижнів.

Російський газогін «Північний потік-2» (Nord Stream-2) з Росії до Німеччини, збудований більш ніж на 95%, може позбавити Україну газового транзиту та доходів від нього. Про це вже кілька років говорять українські дипломати, високопосадовці, експерти та представники НАК «Нафтогаз України».

Втім, в останні місяці американські санкції проти цього газогону суттєво уповільнили його добудову: з проєкту вийшла ціла низка компаній, зокрема, і ті, що відповідали за високотехнологічні роботи та за сертифікацію.

Російська сторона заявляє, що «труба» між Росією та Німеччиною буде добудована упродовж 2021 року.

Однак за нинішнього темпу робіт та за умови посилення американських санкцій низка експертів, а також керівництво «Нафтогазу» вважали таку швидку добудову та запуск газогону нереальними: про це вони говорили і в коментарях Радіо Свобода.

Втім, в останні тижні політична ситуація навколо російського газогону швидко змінюється: нові факти, події та заяви можуть зіграти як проти «Північного потоку-2», так і на його користь, вважають експерти.

Що відбувається навколо «Північного потоку-2»

• 3 травня американський сенатор-республіканець Тед Круз назвав «Північний потік-2» «інструментом російського примусу».

«На тих, хто його будує, буде накладено санкції, як зобов’язав Конгрес», – відзначив Круз.

• 4 травня федеральне відомство Німеччини з морського судноплавства та гідрографії припинило дію дозволу на добудову газопроводу «Північний потік-2». Це зроблено на час розгляду позову екологів проти завершення проєкту, передає «Німецька хвиля». Позивач – Німецький союз охорони природи та біорізноманіття (NABU), який вважає, що будівництво у виключній морській економічній зоні Німеччини загрожує безпеці довкілля. Однак ця заборона протривала недовго.
• 5 травня державний секретар США Ентоні Блінкен заявив в інтерв’ю британському громадському радіо BBC Radio 4, що газопровідний проєкт «Північний потік-2» просуває інтереси Росії та підриває інтереси Європи та США. За день до цього на зустрічі представників «Групи семи» Блінкен сказав про це і міністру закордонних справ Німеччини Гайко Маасу.
• 17 травня Німеччина продовжила дозвіл на добудову російського газогону у своїх водах, попри те, що розгляд скарги екологів ще триває.

Наразі йдеться лише про два кілометри труб, які дозволили вкласти на дно: монтажні роботи мають бути завершені пізніше.

• 14 травня посол України в США Оксана Маркарова повідомила, що Україна інформує американську сторону про компанії, які задіяні в добудові «Північного потоку-2» та проти яких варто запровадити санкції.

Упродовж травня, очікує вона, санкції щодо російського газогону обговорять на слуханнях у Конгресі США.

• 18 травня заступник міністра закордонних справ Німеччини Нільс Аннен наголосив, що Німеччина та Європа мають самі вирішувати питання своєї енергетичної безпеки, а не виконувати рішення Вашингтона. ​
• Того ж дня в окремих американських медіа з'явилася інформація про те, що Держдепартамент планує санкції проти кількох російських кораблів, які причетні до добудови газогону, водночас компанія-оператор проєкту Nord Stream 2 AG може уникнути санкцій, припускає видання Axios.

Реагуючи на такі повідомлення, колишній народний депутат Сергій Лещенко не виключає, що США можуть зрештою не запровадити санкції проти компанії, яка втілює проєкт у життя, аргументуючи це «національними інтересами США».

• 20 травня США оголосили про відмову від запровадження санкцій проти оператора газопроводу, компанії Nord Stream 2 AG та її виконавчого директора – Маттіаса Варніґа. Про це в листі Конгресу повідомив держсекретар США Ентоні Блінкен. Він пояснив, що рішення продиктоване національними інтересами Сполучених Штатів Америки.
• Цього ж дня продовжаться розпочаті 19 травня в Ісландії переговори між Ентоні Блінкеном та міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, на яких «Північний потік-2» має бути серед головних питань. Так само про його долю може зайти мова і на ймовірній майбутній зустрічі президентів США та Росії.

Події розгортаються дедалі швидше, відтак майбутнє «Північного потоку-2» може мати кілька варіантів, визнають експерти, опитані Радіо Свобода.

«Песимістичний сценарій: газогін – в обмін на спільну оборону від Китаю»

Директор Інституту зовнішньої політики Григорій Перепелиця в розмові з Радіо Свобода припускає: зміна ситуації навколо недобудованого російського газогону збільшує ймовірність песимістичного (для України) сценарію.

«Україні варто готуватися до песимістичного сценарію. Припускаю, що президент США Джозеф Байден здасть боротьбу проти «Північного потоку-2»: за його першими рішеннями видно, що він в дусі неоліберальної ідеології Демократичної партії США буде шукати компроміси. І основним інструментом зовнішньої політики буде дипломатія та пошук компромісів, а не жорсткі дії та санкції», – прогнозує експерт.

Пояснення цьому Григорій Перепелиця бачить у геополітичній ситуації, яка складається у світі загалом. Так, нині головне завдання для Сполучених Штатів – стримати Китай, тому Білий дім уникатиме конфронтацій з країнами Європейського союзу, зокрема з Німеччиною, вважає експерт.

Водночас Китай, зауважує Перепелиця, розбудовує стратегічне партнерство з Росією, зосереджуючи зусилля на «антиамериканському напрямку»:

«Якщо Китай всіляко намагається уникнути торговельних та економічних санкцій, то Росія, навпаки, веде агресивну та наступальну політику щодо США. Байден в цих умовах не може одночасно протистояти Росії та Китаю, а його завдання – утримати Америку на позиціях світового лідера, не дати їй сповзти з Олімпу однополярного світу».

Це завдання ускладнюється тим, що за попереднього господаря Білого дому Дональда Трампа тривало руйнування взаємин США із європейськими країнами та Китаєм, відбувалася «ерозія євроатлантичної солідарності», й нині «Байден намагається усе полагодити», пояснює Григорій Перепелиця мотиви, які рухають політикою США.

Підтверджує це офіційна позиція Берліну: канцлерка Німеччини Ангела Меркель днями висловлювала Сполученим Штатам подяку за допомогу в опорі Росії та Китаю. ​

Зі свого боку президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар попереджає: варіант угоди щодо «Північного потоку-2» заради збереження американсько-німецьких відносин був би хибним кроком.

«Білий дім від цього програє. Бо наслідком будуть не лише перемога президента Росії Володимира Путіна, а й потужна критика від республіканців та від експрезидента США Дональда Трампа, – пояснює Гончар. – На Потомаку тим часом синхронно, в чотири руки запрацювало російське і німецьке лоббі. Але це ще не означає, що воно матиме успіх», – уточнює аналітик.

На його думку, ситуація з російським газогоном отримує стрімкий і драматичний розвиток у найближчі кілька тижнів.

«Компромісний сценарій»: США та Німеччина «зійдуться десь посередині»?

Михайло Гончар порівнює перспективи добудови Росією «Північного потоку-2» з маятником, який дедалі швидше хитається то в один, то в інший бік. І наразі «підливають олії у вогонь» інсайди про те, що у США можуть відмовитися від ідеї зупинити «Північний потік-2»:

«Ймовірно, буде меморандум, який вирішить це питання вигідно для обох сторін: Німеччина оголосить мораторій на добудову газогону, Сполучені Штати знімуть з проєкту санкції. Позиція Вашингтона: спочатку мораторій, а потім зняття санкцій».

Втім, ідея такого компромісу виглядає досить дивно: з одного боку, США та Німеччина домовляються про проєкт, який є суто російським, що неодноразово визнавали в Берліні, зауважує Гончар. Крім того, визнає він, Україна, Польща та інші країни, чиї інтереси зачіпає «Північний потік-2», «опиняються за бортом процесу».

«Принцип української дипломатії – «Нічого про нас без нас». Але зараз офіційна українська сторона сама «допомогла» закулісним сепаратним розмовам США та Німеччини. Зробивши таке собі харакірі: втрутилася в корпоративне управління і разом зі зміною керівництва «Нафтогазу» посунула ту команду, яка системно протидіяла добудові російського «Північного потоку-2», – пояснює Михайло Гончар.

Про ключову роль «Нафтогазу» в умовах, коли шальки терезів можуть хитатися в обидва боки, говорить і радник колишнього очільника компанії Андрія Коболєва Вадим Гламаздін. Україні потрібне продовження транзиту російського газу – не лише як джерело доходів, а й як запобіжник проти нового витка російської агресії, пояснює експерт. І Росія, на його думку, успішно працювала задля припинення транзиту Україною, доки їй не завадив «Нафтогаз».

Однак, додає, втручання української влади в корпоративне управління руйнує результати цієї роботи.

«Чи є надія, що цього можливо уникнути? Ще є. Це надія на те, що владні кола нарешті перестануть вдавати, що не розуміють прямих сигналів наших партнерів. Ситуацію ще можна переграти і знайти правильне рішення. Але час спливає», – пише Гламаздін у своїй колонці на «Європейській правді».

«Оптимістичний сценарій»: «США створюють для Путіна видимість можливості позитивного результату»

Які чинники можуть посприяти тому, що «Північний потік-2» таки зупинять?

Український дипломат, колишній міністр інфраструктури Володимир Омелян згадує про традиційні тренди зовнішньої політики США: республіканці обирають гостріші методи впливу на Росію, а демократи схиляються до тактики переговорів.

«Джозеф Байден, я сподіваюся, в цьому випадку буде більше республіканцем, ніж демократом. Його риторика щодо Москви мені дуже імпонує: сподіваюся, він буде так само жорстким і в діях. Наразі Білий дім свідомо обрав тактику затягування Росії у переговорний процес, бо ймовірність спровокованих Москвою військових дій у Європі є дуже високою», – вважає дипломат.

На його думку, Сполученим Штатам вдалося збити пік напруги: доки Путін готується до переговорів, він ставить на паузу свої військові зусилля, щоб у розмові з Байденом виторгувати максимум можливого.

«Щодо «Північного потоку-2» – ситуація, на мою думку, є аналогічною: американці створюють для Путіна видимість можливості досягнення позитивного для нього результату. Отже, нові санкції будуть, «потік не буде добудовано». Або ж у разі добудови росіяни та представники окремих корумпованих еліт ЄС не зможуть використовувати його так, як планували», – прогнозує український дипломат і колишній міністр інфраструктури.

Якщо ж оптимістичний сценарій не справдиться, це означає, що Україна стала суб'єктом торгу на геополітичній шахівниці світу, а її інтереси розміняли заради державних або приватних інтересів інших гравців, визнає Володимир Омелян.

Однак він додає, що наразі не отримав у політичних колах США жодних підтверджень версії про те, що Білий дім готовий допустити добудову російського газогону, не запровадивши нових санкцій або запровадивши символічні.

«Німецький чинник»: в Берліні «все може змінитися»

Ще одним потужним чинником, який може поставити хрест на запуску російського газогону, може стати перемога партії «Зелених» Німеччини на найближчих виборах до Бундестагу. Німецькі «Зелені» є послідовними противниками зовнішньої політики Кремля та «Північного потоку-2» зокрема.

При цьому аналітики прогнозують, що вони будуть частиною майбутньої німецької коаліції за будь-якої її конфігурації.

Водночас чинна канцлерка Ангела Меркель, яка демонструє прихильність ідеї добудови російського газогону, відходить в історію, наголошує Михайло Гончар.

«В разі, якщо США підуть на компроміс щодо добудови «Північного потоку-2», то Джозеф Байден може сам загнати себе в пастку. В новому уряді Німеччини будуть «Зелені», послідовні противники російського газогону, тож американська сторона не отримає вигід від компромісу з Німеччиною, натомість отримає проблеми», – вважає аналітик.

Володимир Омелян, зі свого боку, припускає, що посилення «Зелених» в Німеччині з більшою імовірністю посприяє припиненню добудови російського газогону та унеможливить його запуск: окрім США, а також Польщі, України, Литви та ще низки країн Європи, проти цього, ймовірно, буде і нова влада самої Німеччини: отже, можливий американсько-німецький газовий компроміс втратить свій сенс.

«Ризики для України: без транзиту та без запобіжника від вторгнення»

Якщо ж Росії таки вдасться добудувати і запустити свій газогін до Німеччини?

На цей випадок Україні варто готуватися до нових викликів, попереджають експерти, з якими поспілкувалося Радіо Свобода:

• Україна, а з нею і Польща стануть логістичним «задвірком» Європи: їм доведеться переглядати використання своїх транспортних мереж та бюджетні надходження.
• Прямі втрати економіки: для України припинення транзиту означає втрату понад 1,5 мільярда доларів на рік, а також непрямі збитки – через подорожчання газу та інші пов'язані економічні проблеми.
• «Удар по рейтингу Володимира Зеленського буде руйнівним»: це буде перший український президент, за якого Україна втратить газовий транзит, попереджає Володимир Омелян.
• Мілітаризація морських акваторій, де проходять російські газогони: це вже спостерігається в Чорному морі, де пролягає «Турецький потік», а також Росія заявляє, що буде посилювати Балтійський флот для протидії «провокаціям Польщі проти «Північного потоку-2», наголошує Михайло Гончар.
• Руйнування євроатлантичної солідарності та відривання Німеччини від «безпекового місточка» між Європою та США – такою є основна ціль російських газогонів у Балтійському морі, і це є найбільшою загрозою, визнають все експерти, з якими говорило Радіо Свобода.

Будівництво «Північного потоку-2» з Росії до Німеччини дном Балтійського моря почалося в 2018 році. США і багато країн Євросоюзу вважають, що запуск газопроводу посилить залежність ЄС від Росії і дозволить Москві чинити більший тиск на Україну, економіка якої сильно залежить від російського транзиту газу. Натомість Вашингтон пропонував Європі свої енергоносії.

Росія, Німеччина і низка інших країн, компанії яких спочатку брали участь в будівництві, наполягають, що газопровід – виключно комерційний проєкт.

Очікується, що укладання труб газопроводу завершиться в кінці вересня 2021 року.