Газовий вузол «Україна-Росія-ЄС»: розв’язати, розрубати чи затягнути міцніше?

Україна, Росія та Європейський союз досі не домовилися щодо умов транзиту російського газу українськими газогонами до ЄС. Поточний контракт спливає першого січня. Новий до того часу, найімовірніше, не з’явиться, не виключають представники українського «Нафтогазу», а також експерти, опитані Радіо Свобода. Наскільки небезпечною може виявитися газова криза для України та ЄС і якими є основні сценарії розвитку подій – спробувало розібратися Радіо Свобода.

На яких умовах продовжиться транзит газу з Росії до Європи у 2020 році та чи буде він взагалі? Відповідь на ці запитання мають дати тристоронні газові переговори за участі українського «Нафтогазу», російського «Газпрому» та Єврокомісії. Останній раунд переговорів відбувся 28 жовтня у Брюсселі та не призвів до жодних домовленостей, прийнятних для всіх трьох сторін. Наступний – може відбутися на початку грудня.

Хто що пропонує

Євросоюз: Віцепрезидент Єврокомісії Марош Шефчович наголошує, що «незадоволений результатами переговорів» і додав, що для пошуку прийнятного рішення «час минає».

«Я зрозумів, що для Росії є дуже важливим вирішити питання зі Стокгольмським арбітражем (російський «Газпром» програв суди українському «Нафтогазу» – ред.) і рішенням Антимонопольного комітету також, як і обсяги газу і тарифи. Параметри, які я презентував, були прийнятні для української сторони, але, на жаль, російська сторона не готова була прийняти ці ж умови», – пояснив Шефчович. За його словами, він сформулював обсяги транзиту і тариф за транспортування блакитного палива, який мав би стати основою для майбутнього контракту.

Міністр енергетики і захисту довкілля України Олексій Оржель оприлюднив ці європейські пропозиції: транзитний контракт укладається на 10 років, транзит територією України – щонайменше 60 мільярдів кубометрів газу на рік і ще 30 мільярдів додатково.

Україна підтримує пропозиції ЄС у переговорах, а також наполягає на тому, щоб контракт відповідав українським та європейським законам, окреслює свою переговорну позицію виконавчий директор НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко.

«Нафтогаз погоджується з варіантом укладення контракту на транзит, який запропонував віцепрезидент Єврокомісії Марош Шевчович. Додам, що у нас немає жодного сумніву, що цей варіант відповідає як європейським правилам, так і легітимним інтересам української та російської сторони. Також «Нафтогаз» зазначив, що якщо «Газпром» розглядає свою пропозицію як варіант на випадок надзвичайної ситуації, тобто якщо «Газпром» не встигне укласти довгостроковий контракт на транзит, то такий варіант все одно має відповідати українському законодавству та європейським правилам», – наголошує Вітренко. І додає, що саме так українська сторона відповіла на письмові пропозиції «Газпрому» від 18 листопада.

Вітренко також пропонує альтернативи на випадок, якщо контракт не укладуть до 1 січня: Україна може приймати газ, який надходить з Росії та зберігати його, доки не буде контракту на транзит або іншого документа про його транспортування і призначення; або обійтися без транзиту і запропонувати так званий «своп»: газ, який надійшов через східний кордон України, обмінюється на такий самий обсяг газу, який іде через західний кордон держави до ЄС.

Росія: Зі свого боку, російський «Газпром» пропонує два варіанти подій: або Україна та Росія обнуляють взаємні газові претензії та відмовляються від позовів, або від ранку 1 січня Росія не постачає транзитного газу до України.

«У пропозиції «Газпрому» мовиться, що необхідними умовами продовження чинного контракту або укладення нового є відмова обох сторін від всіх взаємних претензій в міжнародному арбітражі та припинення всіх судових розглядів; скасування рішення Антимонопольного комітету України про накладення на «Газпром» штрафу за нібито «порушення економічної конкуренції»; відкликання клопотання «Нафтогазу України» про ініціювання Європейською комісією розслідування проти «Газпрому». Крім того, «Газпром» чекає на позицію української сторони щодо її готовності напряму купувати російський газ з 2020 року», – пише російський газовий монополіст.

Тло переговорів: «Нафтогаз» позивається до «Газпрому», з яким домовляється про транзит. «Газпром» – просить «обнулити» суди, в яких програв

Українсько-російсько-європейські газові переговори тривають на тлі важливих подій і процесів, які впливають на впевненість сторін у своїх силах, і, великою мірою, пояснюють, хто чого прагне досягти.

• 9 грудня має відбутися зустріч у «нормандському форматі», на якій, очікують на Банковій, можна буде зробити кроки для припинення українсько-російської війни на Донбасі. Газові питання можуть бути частиною непублічних умов, які Росія висуне Україні на цих переговорах, припускають опозиційні політики та частина експертів. Президент України Володимир Зеленський це спростовує.
• «Нафтогаз» виграв апеляцію щодо скарги «Газпрому» на рішення Стокгольмського арбітражу. Відтак Україна не винна Росії за принципом «бери газ або плати», натомість «Газпром» має оплатити юридичні витрати української сторони. Загальні судові претензії української газової компанії до російської (в кількох процесах) – близько 22 мільярдів доларів. Всі ці претензії пропонує обнулити «Газпром».
• В Україні триває газовий «анбандлінг»: відокремлення від «Нафтогазу» ТОВ «Оператор ГТС України», який опікуватиметься газотранспортною системою і транзитом та з яким і має бути укладений новий транзитний контракт. Для нього Верховна Рада України в прискореному режимі ухвалила профільний закон.

Новостворене підприємство завершує сертифікацію. В «Нафтогазі» обіцяють встигнути до кінця року.

Частина експертів звинувачує «Нафтогаз» у тому, що його зволікання з «анбандлінгом» ослаблює переговорні позиції України.

• Цієї осені Україна накопичила найбільшу за 10 років кількість газу в підземних сховищах – майже 22 мільярди кубометрів. Для порівняння, це дві третини від того блакитного палива, якого держава потребує на рік. І зараз у сховищах – стільки ж газу, скільки дають за рік всі українські родовища. Це дає українським посадовцям підстави говорити, що Україна готова пережити опалювальний сезон і без транзиту, і без імпорту блакитного палива.
• Росія завершує будівництво другої нитки газогону до Німеччини – «Північний потік-2». У Кремлі планують добудувати його до кінця 2020 року. Після його запуску всі наявні газогони на півночі та на півдні Європи дадуть Росії змогу припинити транзит через Україну. Німеччина спрощує умови для його запуску.
• Цього року частка російського «Газпрому» на ринку ЄС зменшилася до 32%, дещо більше постачає на цей ринок Норвегія (33%), імпорт через портові термінали скрапленого газу виріс до 14%.
• Україна щороку прокачує до ЄС близько 100 мільярдів кубометрів російського газу і заробляє на цьому понад 3 мільярди доларів. Це на чверть більше, ніж річні витрати України на імпорт блакитного палива.

Сценарії зими 2019-2020: від газового контракту до газового колапсу

Чим можуть завершитися переговори щодо транзиту російського газу до ЄС? Які сценарії найбільш імовірні? Радіо Свобода зібрало думки експертів та представників українського газового сектору.

Якщо угоди про транзит не буде, першого січня Росія перекриє газ. Цей сценарій вважає найімовірнішим енергетичний експерт Геннадій Рябцев – у контексті того, що «Газпром» вже пообіцяв перекрити вентилі на українсько-російському кордоні «1 січня о 10.00 за московським часом». Окрім того, він бачить ознаки того, що і в українському «Нафтогазі» не мають особливого бажання укласти газову угоду до 1 січня.

«Нафтогаз» постійно звинувачує «Газпром» у тому, що він – ненадійний партнер, позивається до нього і тролить у соцмережах. Ніхто не робить цього зі стороною, з якою хоче укласти довгостроковий контракт. Отже, українська газова компанія провокує російську компанію на непідписання угоди, а потім монополізує постачання газу в Україні та змусить усіх купувати газ за завищеною ціною, яку сам і встановить, – прогнозує Рябцев. Він очікує, що ця ціна буде на 45% вищою за ту, за якою влітку та восени імпортували газ для наповнення сховищ. – А потім Євросоюз, який не в змозі пережити зиму без російського газу, стане активною стороною і змусить інших укласти якусь компромісну угоду. Якою вона буде за змістом, сказати важко», – визнає експерт.

В України та Росії немає точок перетину в газових переговорах, оскільки російська позиція «не передбачає поступок», пояснює в ефірі Радіо Свобода директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко:

«Росія не піде ні на які поступки, оскільки «Газпром» діє чисто по кремлівських директивах. Ці директиви не передбачають жодних поступок. Якщо сторони не домовляться, піде тиск з боку Росії, з боку європейських партнерів «Газпрому». Європейські партнери зацікавлені, щоб був транзит. Якщо Україна не витримає тиск, то ймовірно, що буде підписаний короткостроковий контракт на не дуже вигідних умовах для України», – наводить експерт найімовірніший, на його думку, варіант подій.

Транзит замінять на «своп-операції»: Україна отримує газ від Росії та передає таку ж кількість свого газу до ЄС. Президент Київського інституту енергетичних досліджень Олександр Нарбут припускає, що вірогідність цього сценарію вища за 50%.

«Керівники «Нафтогазу» дуже наполегливо пропонують так звані «своп-операції»: газ, який можуть постачати на східний кордон, обмінюватимуть на такий самий за енергоємністю обсяг газу на західному кордоні, Україна робитиме це за доплату. Таким чином «Газпром» зможе забезпечувати ЄС газом без транзитного контракту, якщо захоче», – припускає Нарбут. Але він не виключає, що у Кремлі цей алгоритм можуть визнати політично недоцільним.

«Я вважаю, що для «Газпрому» це вигідна пропозиція, бо він не зможе реалізувати швидкі операції з постачання газу (до ЄС) на західному кордоні України інакше, ніж через «свопи»… Якщо буде піковий попит на європейському ринку, то «Газпром» може скористатися цією пропозицією. Україні це теж буде вигідно: холодні періоди в Європі та в Україні настають одночасно, – пояснює експерт. – Так, це не буде щоденно. Однак в «Газпромі» все це прораховують. І тут вже політичне керівництво у Кремлі може не піти на ці операції, навіть коли їм це вигідно. Адже для них важливіше поставити Україну у скрутне становище».

Контракт на транзит до 1 січня не підпишуть, а Росія запропонує Україні прямі закупівлі газу та політичні вимоги. Такий варіант «газової кризи» вважає найбільш імовірним енергетичний експерт Геннадій Рябцев:

«Швидше за все, до першого січня ні до якої згоди сторони не дійдуть, при цьому російська сторона наполягатиме на поєднанні політичних та економічних питань, як це було, наприклад, у 2009 році або ж напередодні підписання «харківських угод», – наголошує аналітик. Він застерігає українських посадовців від того, щоб погоджуватися на такі пропозиції Кремля.

«Піддаватися на цей тиск не слід, тому що тоді Україна може зайти у глухий кут і повісити на себе ярмо політичних зобов’язань. Тоді як, на мій погляд, питання транзиту є суто економічним».

Керівники НАК «Нафтогаз України» здатні не йти на такі поступки, однак щодо керівництва держави є сумніви, попереджає про ризики президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

«Потенціал опірності, сформований у корпоративному секторі України, дозволяє їй тримати удар. Інша річ – чи триматиме удар політичне керівництво України? Отут є великі сумніви, зокрема і судячи з повідомлень про зміст телефонної розмови президента України Володимира Зеленського з президентом Росії Володимиром Путіним».

Раніше міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель заявляв, що ситуація у газовому секторі складається таким чином, що Україна може домовитися про найнижчу за багато років ціну на газ.

Україна та Росія «не помітять» завершення контракту і транзит триватиме до підписання нової угоди. Такий розвиток подій може мати місце, оскільки «Нафтогаз» вже заявив, що не перекриватиме вентилі зі свого боку, якщо потік російського транзитного газу суттєво не зміниться, припускає Геннадій Рябцев.

Україна та ЄС встигають домовитися з Росією про транзит до Нового року. Нині цей сценарій є малоймовірним: Олександр Нарбут оцінює його ймовірність у 5-10%.

«Газовий транзит – це така позиція, яку Україна вже вибудувала і яку реалізують тільки тоді, коли буде готовність з боку Росії або європейських партнерів транзитувати газ за європейськими правилами. Для цього має завершитися робота з визначення тарифів на цю послугу (а їх ще немає). Укладення цього контракту дуже малоймовірне», – вважає експерт.

Україна збільшуватиме енергоефективність та зменшуватиме залежність від імпорту і «транзитних» доходів.

Україна купує близько третини потрібного їй газу. Водночас, за рейтингами, які наводить The Economist, Україна є восьмою з кінця за енергоефективністю з-поміж усіх країн світу. Як наслідок, вона споживає приблизно утричі більше енергоресурсів на одиницю продукції, аніж сусідні країни Євросоюзу, а від таких країн, як Німеччина, відстає більш ніж удесятеро.

Найкращий сценарій – зосередитися на енергоефективності, але про його втілення влада найменше думає, визнає Михайло Гончар.

«Так, енергоефективність обговорюється. Однак чи достатньо вона втілюється у життя? Так, за останні роки Україна дещо скоротила споживання газу. Однак не створено належних стимулів для того, щоб заощаджувати. Той самий дешевий газ – він не стимулюватиме заощадження. Будь-який дешевий ресурс марнують, а не економлять. Це не в останню чергу враховують у Кремлі: все, що стимулюватиме надмірне споживання газу – дуже вигідне для «Газпрому», який нарощуватиме постачання, і буде негарно для України», – попереджає Гончар.

Європейські компанії можуть отримувати російський газ на східному кордоні України і укладати транзитну угоду лише з нею.

Цей сценарій Геннадій Рябцев вважає одним із найкращих. Але визнає: уряд України і «Нафтогаз» його ігнорують.

«Альтернатива могла би полягати в тому, що європейські оператори домовлялися з «Газпромом» про постачання, а Україна надавала б послуги транзиту не «Газпрому», а європейцям. Щоб не було потреби домовлятися з ненадійним партнером, а натомість Україна обслуговувала б надійних європейських операторів. Зараз цей сценарій навіть не розглядається! Раніше було багато розмов, але Україна не змогла навіть побудувати газовимірювальну станцію зі свого боку українсько-російського кордону», – обурюється експерт.

Переважна більшість експертів, опитаних Радіо Свобода, закликають розділяти питання транзиту газу Україною та закупівлю нею блакитного палива, які намагається поєднати в переговорах російська сторона. Водночас деякі недержавні фахівці та посадовці «Нафтогазу» вважають за можливе купівлю російського газу за умови конкурентних цін та укладання угод за європейськими нормами.

«Нафтогаз ніколи не відмовлявся купувати газ в «Газпрому» за справедливими ринковими цінами. Ситуація тут діаметрально протилежна – це «Газпром» відмовляється виконувати свої зобов‘язання за чинним контрактом», – пояснює голова правління «Нафтогазу» Андрій Коболєв.

________________________________________________

У лютому 2018 року Стокгольмський арбітраж повідомив, що присудив «Нафтогазу» 4,6 мільярда доларів компенсації за недоотримані доходи від транзиту за чинним «газовим» контрактом. З урахуванням рішення по іншому спору (в якому частково задовольнили вимоги російської, частково – української сторін) та відсотків за боргом «Газпром» має виплатити українській компанії понад 2,56 мільярда доларів. Росія оскаржує це рішення. Загальна сума претензій, які «Нафтогаз» висуває Газпрому» через суди, перевищує 22 мільярди доларів.