8 жовтня у місті Дубно перепоховані 29 людських останків, які були жорстоко вбиті на території міської тюрми 24–25 червня 1941 року енкаведистами, перед приходом німецьких військ. Майже 80 років рідні жертв тоталітарного сталінського режиму чекали на день, коли їхніх рідних поховають.
29 білих домовин були складені у формі хреста. Чин поховання відправили представники ПЦУ, УГКЦ та Римо-католицької церкви, духовенства від УПЦ (Московського патріархату) не було, як і жодного чиновника обласної влади Рівненщини.
Олег Поровчук чекав на цю подію десятиліттями. Адже у Дубненській тюрмі був жорстоко вбитий його тато, якого у квітні 1941 року в 28-річному віці арештували, як і брата батька – Антона, а також дідуся по маминій родині.
Дідусь поїхав по тіло тата, побачив – і втратив свідомість. Мама розповідала, що у тата були перебиті ноги, нижче пояса кульові пораненняОлег Поровчук
«Третій брат зумів втекти і не був арештований за український націоналізм, за діяльність в ОУН. Тато і його брат сиділи у різних корпусах. У будівлі тюрми, де був тато, всіх розстріляли. Антон й інші в’язні, почувши постріли, відірвали батареї, відкрили двері і почали втікати, в болота, у бік Рівного. Охорона спохопилась і почала стріляти, дехто у болоті загинув, але дядько залишився живий. Дідусева родина з Дубного, яка мешкала поблизу тюрми, повідомила, що коїться і що совєти втекли. Дідусь поїхав по тіло тата, побачив – і втратив свідомість. Мама розповідала, що у тата були перебиті ноги, нижче пояса кульові поранення. Мою маму довго викликали на допити, але вона, згодом, змінила прізвище і все затихло. Мені було півроку, коли тата вбили», – розповідає Олег Поровчук.
Сталінський терор забрав життя у багатьох невинних людейОлег Поровчук
Він сподівався, що у перші роки Незалежності будуть відшукані і поховані всі жертви сталінського режиму, яких вбито у Дубненській тюрмі в червні 1941 року. Адже у радянський час влада нав’язувала брехливу вигадку, що нібито німці вбили ув’язнених.
«Сталінський терор забрав життя у багатьох невинних людей. Німці, викопавши могилу у дворі тюрми, їх поховали. Це перепоховання лише невелика частина жертв», – наголошує Олег Поровчук.
Наймолодшому вбитому було 17 років
Закатованих у 1941 році було більшеСвятослав Шеремета
У травні-червні цього року представники меморіально-пошукового центру «Доля» на подвір’ї Дубненської тюрми, в одній із виритих ям, знайшли 29 людських останків, з них 7 – жінок. Найстаршій жертві було 57 років, наймолодшій – 17. Згідно з дослідженнями, люди у камерах сиділи, бо приміщення були переповнені і бракувало ліжок.
«Закатованих у 1941 році було більше, але у радянський період у місці, де могли бути закатовані люди у тюрмі в Дубно, проклали комунікації і збудували приміщення. Чому виявили лише 29 останків, бо решта були під будівлею поховані, або вивезені під час робіт чи будівництва», – говорить Святослав Шеремета, директор пошуково-меморіального центру «Доля».
В архівному документі від 1 липня 1941 року «Інформація окремого управління таємної військової поліції при 48-му армійському корпусі Вермахту про розстріл органами НКВС в’язнів тюрми у місті Дубно» йдеться про те, що органи НКВС розстріляли 400 етнічних німців і українців у Дубенській тюрмі, але, за даними дослідників, були вбиті й представники інших національностей. Але переважна більшість жертв – українці. Німецький підрозділ прибув у Дубно 26 червня 1941 року.
27 червня 1941 року на території в’язниці німецькі офіцери і солдати побачили місцевих жителів, які шукали своїх рідних. Любов Савран із Дубна розповіла Радіо Свобода, що до них додому приходив чоловік, який втік із в’язниці.
Степан Гордійчук. Він втік і все розповів, як їх били, їсти не давали, як вони сиділи, бо ліжок бракувалоЛюбов Савран
«Я у Млинівському районі жила. Чоловік називався Степан Гордійчук. Він втік і все розповів, як їх били, їсти не давали, як вони сиділи, бо ліжок бракувало. Він такий був худий… Сьогодні такий день, де наші дубівчани мали всі прийти і вшанувати невинно вбитих людей. Ми б мали їх провести по божому, щоб нас було багато. Люди були кинуті в ями і стільки років їх не ховали», – каже Любов Савран.
Масові розстріли у тюрмах на теренах Західної України енкаведисти здійснювали 22–25 червня 1941 року. За інформацією Українського інституту національної пам’яті, перед приходом німецьких військ сталінський режим убив близько 22 тисяч людей, переважно національно свідомих українців.
Цей злочин вчинили, згідно з директивою народного комісара Держбезпеки СРСР Меркулова № 2445-М від 23 червня 1941 року, згідно з якою складались списки людей, які перебували у в’язницях на теренах Західної України, яких мали знищити у зв’язку з початком війни з Німеччиною.
