Гості програми «Ваша Свобода»: Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова; Михайло Крутіхін, експерт з енергетики, партнер консалтингової компанії RusEnergy.
21 січня у Брюсселі відбувалися тристоронні газові переговорів у між Росією, Україною та ЄС. Із нового, 2020-го, року термін знаменитої газової угоди, яку свого часу узгодила Юлія Тимошенко з тодішнім прем’єром Росії Путіним, минає. Нині сторони ведуть переговори щодо умов транзиту російського газу. 17 січня 2019 року у Белграді президент Росії Володимир Путін знову запевнив, що збереже транзит газу через Україну.
Олександр Лащенко: Пане Омельченко, ці переговори переносилися. 15 січня мали відбутися, перенесли на 21-е число. Можна розраховувати на якийсь успішний результат?
Ніякий «Північний потік-2» без нашої ГТС неможливий – він не може виконувати функції маневруВолодимир Омельченко
Володимир Омельченко: Це, скоріше, не переговори, а консультації. На остаточний результат розраховувати немає сенсу. У сторін абсолютно різні інтереси. У «Газпрому» – щоб українська ГТС виконувала лише функцію маневрування газових потоків, була би доповненням до «Північного потоку-2», і щоб тарифи територією України були якомога меншими. Україна ж бажає зберегти транзит мінімум на рівні 60 мільярдів кубічних метрів, і щоб тарифи були рівня, який забезпечував би необхідний рівень інвестицій для підтримання надійності ГТС України.
(Повна версія програми)
Прекрасно розуміють і росіяни, і наші європейські партнери, що ніякий «Північний потік-2» без нашої ГТС неможливий – він не може виконувати функції маневру. Графік поставок природного газу через «Північний потік-2» рівний, тобто не має розгалуженої лінійної частини і підземних сховищ, то й не може гнучко реагувати на попит споживачів в ЄС. Лише українська ГТС здатна забезпечити виконання довгострокових контрактів «Газпрому». Усі контракти «Газпрому» з ЄС будуть зірвані без української ГТС.
Стратегія «Газпрому» – дочекатися виборів, бо надіються, що новий президент, відповідно нове керівництво «Нафтогазу» – з ними зможуть домовитися. Але цього не буде...Володимир Омельченко
Ми повинні боротися за обсяги насамперед, і за тарифи. Україна має відстоювати свою точку зору, не тільки дивитися у бік ЄС.
У ЄС, в багатьох компаній і в політиків співпадають інтереси з «Газпромом» – щоб були тарифи якомога меншими територією України.
Якщо США введуть санкції проти компаній, які будують морську ділянку газогону, то газопровід не буде добудований. У світі є тільки 3-4 компанії, які здатні це робити. «Газпром» це просто не здатен робити – у нього немає такого оснащення.
У нас є достатньо потужні козиріВолодимир Омельченко
Стратегія «Газпрому», щоб дочекатися президентських виборів, бо надіються, що новий президент, відповідно буде нове керівництво «Нафтогазу» – з ними зможуть домовитися. Але цього не буде. Будь-який президент, який прийде чи залишиться цей, буде відстоювати інтереси України з точки зору збереження транзиту.
У нас є достатньо потужні козирі. «Північний потік-2» буде добудований і запрацює на повну потужність лише через 2 роки разом з інтерконекторами територією Німеччини. Десь 1,5-2 роки, коли він не буде добудований, а контракт закінчиться, в України буде дуже сильна переговорна позиція. У цей період можемо домогтися укладання довгострокового контракту, мінімум, на 60 мільярдів кубометрів на 20 років.
А «Газпром» і його партнери в ЄС хочуть укласти тимчасово невеличкий контракт на час, поки буде побудований «Північний потік-2». Коли вже буде новий раунд переговорів, будуть побудовані «Північний потік-2» і «Турецький потік», в України буде слабка позиція, вони планують нав’язати свої умови.
– Переклад. Пане Крутіхін, що можна очікувати від тристоронніх переговорів у Брюсселі Україна-ЄС-Росія?
У Москві чудово розуміють, що до кінця 2019 року ні «Турецький потік», ні «Північний потік-2» не будуть у змозі замінити український транзитМихайло Крутіхін
Михайло Крутіхін (переклад): Укласти транзитну угоду заважає низка факторів. «Газпрому» ні з ким проводити переговори, оскільки з 1 січня 2020 року оператором і власником газотранспортної мережі через Україну буде нова компанія, а не «Нафтогаз України», тобто незалежний оператор усієї інфраструктури. Наразі ця структура вже створена, але їй необхідно передати всі активи і право власності. Це якесь зачароване коло. З одного боку, неможливо створити нового оператора, допоки не скінчиться дія старого контракту, з іншого боку, ні з ким проводити переговори про умови нового контракту. Тут потрапили якби у пастку і одна сторона, й інша сторона переговорів.
– Пане Крутіхін, наскільки можна вірити запевненням Путіна, що він залишить транзит газу Україною, що «Північний потік-2» – це виключно економічний проект, бізнес-проект, жодної політики?
Михайло Крутіхін: У Москві чудово розуміють, що до кінця 2019 року ні «Турецький потік», ні «Північний потік-2» не будуть у змозі замінити український транзит. І Путін це розуміє.
«Газпром» у нас непроста організація. У неї є великий начальник – у КремліМихайло Крутіхін
Питання, звісно, в об’ємах. У «Газпромі» для початку кажуть, що це буде 10-15, можливо, 20 мільярдів кубометрів на рік. Необхідно 55-60 мільярдів кубометрів газу на рік, щоб нормально функціонували і компресори, і трубопроводи, і нормально почувалися європейці, оскільки українська система забезпечує необхідну гнучкість в подачі об’ємів газу. За допомогою своїх газових сховищ може задовольнити всі пікові моменти, коли Європа неочікувано потребуватиме більше газу. Ні «Північний потік», ні «Південний потік», ні «Турецький потік» не спроможні з цим впоратися.
«Газпром» у нас непроста організація. У неї є великий начальник – у Кремлі. Будь-яке рішення, яке буде ухвалене щодо нового транзиту, повинне бути обов’язково остаточно схвалене в Кремлі.
Минулого року спостерігалося підняття показників обсягів постачання (з Росії до ЄС природного газу – ред.). Але переважно через кліматичні умови, через зміну одного постачальника на іншого, частково це була політика «Газпрому», який провадив демпінгову тактику у стосунках зі споживачами. Ми проводили дослідження, що вийде на 2020 рік, на 2025-й. Європа споживатиме російський газ приблизно у тих же ж обсягах, що й сьогодні.
Треба терміново розпочати створення власного оператора, незалежного від «Нафтогазу»Володимир Омельченко
Володимир Омельченко: Ніякого конфлікту Росії і України немає. Є просто неправова позиція, агресивна позиція Росії, яка бере Україну у свої заручники. Всі засоби легальні, нелегальні застосовує, щоб не постачати газ територією України. Бере у заручники не тільки Україну, а й країни Центральної Європи. І не треба ставити еквівалент між Україною і Росією у цих конфліктах. І російські гроші, і інформаційна війна, і комерційна зацікавленість компаній – все це діє на ЄС.
Росіяни і європейці нікуди не дінуться. Вони будуть змушені укладати контракт з УкраїноюВолодимир Омельченко
Треба терміново розпочати створення власного оператора, незалежного від «Нафтогазу», пришвидшити реформи у газовій сфері, перенести точки купівлі-продажу газу на російсько-український кордон, щоб взагалі Україна і «Газпром» не мали ніяких переговорів. Хай Європа купує газ на російсько-українському кордоні в Росії, а з нами укладає договір лише на транспортування. Тоді ніяких конфліктів не буде.
Росіяни і європейці нікуди не дінуться. Вони будуть змушені укладати контракт з Україною, оскільки в іншому випадку контрактні експортні зобов’язання будуть зірвані і будуть величезні штрафи. Це прекрасно розуміють і «Газпром», і європейські партнери. (Європа по газу залежить не тільки від Росії, але й від України – ред.), дуже сильно залежить. В України надзвичайно сильна позиція. Але ми її ще не розуміємо, не усвідомлюємо і не використовуємо.
