Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган має майже повний контроль над своєю країною – у його руках механізми контролю за економікою, ЗМІ, армією. Попри це, авторитарний лідер Туреччини звинувачує в недавньому обвалі національної валюти і економічних труднощах іноземних «змовників» і місцевих «саботажників». Подібно вчиняють і інші авторитарні правителі, які не можуть визнати своїх помилок і перекладають провину на інших.
Ердоган, який вже 15 років грає провідні ролі в турецькій політиці, спочатку як прем’єр-міністр, а з 2014 року як президент, заявив, що в обвалі курсу турецької ліри винні «економічні терористи в соціальних мережах» і «закулісний змова, якою керують Сполучені Штати». І це попри те, що Туреччина і США – стратегічні союзники і партнери, члени НАТО.
Слова Ердогана можуть викликати здивування, але насправді це не вперше, коли войовничий турецький лідер, опинившись у скрутному становищі, вдається до пошуку винних. У 2016 році він звинуватив в організації спроби державного перевороту турецького священнослужителя і духовного лідера Фетхуллаха Ґюлена, який живе в США. Жодних доказів звинувачень представлено не було, але з тих пір через звинувачення у зв’язках з Ґюленом переслідувань зазнали десятки тисяч громадян. На думку правозахисників, під цим приводом була здійснена кампанія боротьби з будь-яким політичним невдоволенням.
Ердоган – не єдиний авторитарний лідер, хто полюбляє грати в гру під назвою «знайди цапа-відбувайла», щоб відвернути увагу громадськості від власних промахів. Іранський верховний лідер аятола Алі Хаменеї і президент Росії Володимир Путін теж охоче шукають і знаходять в своїх країнах прозахідні змови, «п’яті колони» та «іноземних агентів». На них зручно звалювати економічні і політичні проблеми.
Вождям потрібні цапи-відбувайли
Вождям потрібні «цапи-відбувайли». У цій ролі можуть виступати інші країни, етнічні або релігійні меншиниГерет Дженкінс
«Вождям потрібні цапи-відбувайли», – каже політичний аналітик Герет Дженкінс, який живе в Стамбулі. – У цій ролі можуть виступати інші країни, етнічні або релігійні меншини – хто завгодно, на кого можна вказати як на причину того, що справи йдуть не дуже добре. Причиною цього є концентрація влади в одних руках».
На тлі нового загострення відносин Анкари і Вашингтона курс турецької ліри знизився з початку року майже на 45%. США запровадили санкції проти двох турецьких міністрів – у зв’язку з арештом в Туреччині американського пастора, якого Анкара звинуватила в тероризмі. Минулого тижня Вашингтон підняв імпортні тарифи на турецький метал. У відповідь Ердоган заявив, що Туреччина стала об’єктом «економічної війни», і закликав турків позбавлятися від доларів і євро.
Послаблення ліри пов’язано перш за все з економічними причинами. Напруга у відносинах з Америкою наклалася на цей факторДжан Сельджукі
«Було б невірно бачити причину падіння курсу турецької ліри тільки в діях США, – вважає турецький економіст Джан Следжукі, один з провідних експертів стамбульського Центру досліджень економіки і зовнішньої політики. – Послаблення ліри пов’язано перш за все з економічними причинами. Напруга у відносинах з Америкою наклалася на цей фактор – звідси сплеск нестабільності».
Економісти кажуть, що Анкарі слід підвищити процентні ставки, щоб приборкати інфляцію, але Ердоган вважає такі кроки «неісламськими». За його словами, високі ставки ведуть до настільки ж високої інфляції – економічна теорія це заперечує.
Вожді оточують себе людьми, які вміють тільки підтакувати
У верхах немає тямущих експертів, тому що Ердоган оточив себе людьми, які вміють тільки підтакуватиГерет Дженкінс
За словами Дженкінса, в Туреччині «сталася ерозія політичних і державних інститутів, тому що все зосереджено в руках Ердогана. У верхах немає тямущих експертів, тому що Ердоган оточив себе людьми, які вміють тільки підтакувати. Інша проблема – його власні уявлення про економіку, що визначають турецьку економічну політику».
Тактика Ердогана подібна до тієї, що її застосовує влада Ірану і Росії – інших регіональних держав, якими правлять автократи, що їх нерідко обвинувачують в системній корупції та економічних промахах. Як і Анкара, Тегеран і Москва люблять звинувачувати в своїх невдачах інших.
«Іноземні підступи»
Хаменеї, який править Іраном з 1989 року, лідер, за яким залишається останнє слово у всіх важливих питаннях життя країни, вважає «іноземні підступи» причиною кризи в Ірані та падіння курсу національної валюти – ріалу, і пов’язаних з цим недавніх масових акцій протесту. Його критика поперемінно обрушується то на Ізраїль – «сіоністське утворення», то на «сатанинські» Сполучені Штати, вираз, який верховний правитель Ірану дуже полюбляє.
Однак економічні аналітики вказують на внутрішні проблеми Ірану, не заперечуючи, втім, що санкції США їх посилюють. Іранська економіка, яка перебуває під жорстким контролем держави, залежна від експорту нафти і газу і несе важкий тягар різних субсидій і регульованих цін.
Іранському уряду не вдалося провести ринкові структурні перетворення, щоб стимулювати економічне зростанняСтів Ханке
«Іранському уряду не вдалося провести ринкові структурні перетворення, щоб стимулювати економічне зростання, – вважає Стів Ханке, економіст з університету Джонса Хопкінса в Балтіморі. – З часів ісламської революції 1979 року економікою керують невдало. Хоча в разі проведення серйозних реформ в Ірані може бути справжній економічний бум і дуже різке зростання».
Економіка Росії, також залежна від експорту, вступила в депресію в 2014 році, коли впали світові ціни на нафту, а країни Заходу ввели проти Москви економічні санкції в зв’язку з анексією Криму і залученістю Росії в конфлікт на сході України. Однак Володимир Путін вважає відбувається ослаблення рубля і економічну стагнацію наслідком спроб Заходу «стримати і послабити Росію». Висновки економістів, які говорять про те, що роки зловживань і надмірної залежності від експорту вуглеводнів не проходять даром, Кремль воліє ігнорувати.
