Низка російських депутатів на чолі зі спікером Ради федерації Росії Валентиною Матвієнко внесли на розгляд Державної думи законопроект про визнання 19 квітня пам'ятною датою в честь завоювання Криму в 1783 році.
Навіщо Москві знадобилося офіційно відзначати першу анексію Криму? Чому влада Росії вирішила зробити це тільки зараз? І яка історична пам'ять насправді пов'язана з цим днем? На ці та інші запитання відповідають гості та експерти Радіо Крим.Реалії.
Начальник відділу аналізу регіональних особливостей і політики національних меншин Українського інституту національної пам'яті, кандидат історичних наук Богдан Короленко вважає, що таким чином Росія ще раз намагається закріпити свої «історичні права» на Крим.
Ідеологічне рішення, щоб показати, що Крим «російський»Богдан Короленко
‒ Для Росії дата 19 квітня в контексті «споконвічно російського Криму» важлива. У 1783 році в цей день був виданий маніфест Катерини Другої, яким проголосили входження півострова до складу Російської імперії. Чому це відбувається зараз? У Росії справи з економікою, з соціальною сферою, з зовнішньою політикою залишають бажати кращого. Реальних реформ не проводять, триває війна з Україною, і треба якось зміцнювати духовні скріпи. У 2014 році було не до цього, невідома була реакція міжнародної спільноти. Зараз все зрозуміло: окрім глибокої стурбованості та санкцій, якогось військового відторгнення Криму не буде, й потрібно закріпити це в суспільстві та в історичній пам'яті. Це суто ідеологічне рішення для того, щоб показати, що Крим «російський» і що Росія не збирається його повертати, незважаючи на те, що він був віджатий.
Кримський політолог, директор «Центрального музею Тавриди» Андрій Мальгін зазначає, що річниця видання маніфесту Катерини Другої не обов'язково буде святом.
‒ У Росії є ціла низка пам'ятних дат ‒ це не означає свято. Пам'ятні дати позначають якісь важливі події в історії Росії, про які має сенс нагадувати сьогоднішнім громадянам держави. Дата 19 квітня, я вважаю, цілком заслуговує, щоб бути зафіксованою в офіційному переліку державних дат. Це важлива дата в російській історії, безумовно. Я не думаю, що тут треба підкреслювати якісь моменти святкування ‒ швидше це просто меморіальний аспект, який було правильно висвітлити, освіжити в пам'яті сьогоднішніх людей.
Скоро вони говоритимуть, що ледь не християнство з Криму пішлоГульнара Абдулаєва
Кримський історик Гульнара Абдулаєва погоджується, що 19 квітня 1783 року треба пам'ятати, але в дещо іншому історичному контексті, ніж заведено в Росії.
‒ Насправді це було варварське захоплення. Я зі свого боку теж можу сказати, що цю дату ніколи не потрібно забувати. Потрібно нагадувати, що сталося в історії в цей день. Але для нас це траур, а для них це свято. Не знаю, чому росіяни відразу цього не зробили ‒ вони чіплялися до інших дат, до 1954 року. Вони все намагалися відновити історичну справедливість і тепер докопалися вглиб, пішли далі. Скоро вони говоритимуть, що ледь не християнство з Криму пішло, й це теж потрібно відзначити пам'ятною датою.
Російський філософ і публіцист Максим Горюнов підкреслює, що для Кремля головне не сам Крим, а пов'язаний з ним патріотичний пафос.
Пропаганда довго смакуватиме КримМаксим Горюнов
‒ Вислужитися ‒ це щоденна практика російських чиновників. Постійно потрібно підтверджувати свою лояльність, і якщо пауза затягнулася, коли ти не говориш, як сильно любиш начальство та Росію, то це може виглядати підозріло, хіба мало що. З іншого боку, російська пропаганда розглядає Крим як подію, яка підтримує імперський пафос у населення. Росіянин має завжди відчувати гордість за свою країну, за міць її армії, за перемоги ‒ ось, ми ще щось захопили, ми ще когось підкорили. Це не повинно припинятися і слабшати. В топку паровоза потрібно постійно підкидати поліна, й це свято ‒ ще одне поліно в топку паровоза російського імперського пафосу. Потім будуть ще свята ‒ пропаганда довго смакуватиме Крим, просто так не відчепиться. А набридне ‒ щось інше знайдуть, потім знову повернуться. Головне ‒ пафос.
