(Рубрика «Точка зору»)
Глава російської держави вперше з моменту анексії Криму та початку війни з Україною зіткнувся з різким падінням рейтингу. Захоплення півострова та «геополітичні досягнення» Кремля перестали цікавити росіян на тлі підвищення пенсійного віку та стрибка цін на бензин.
Рейтинг президента Росії Володимира Путіна за останні тижні різко знизився. Як свідчать результати соціологічних опитувань, народна підтримка голови сусідньої держави опинилася на «докримському» рівні. За інформацією Всеросійського центру вивчення громадської думки, що контролюється владою Росії, рівень довіри Володимиру Путіну за тиждень, з 10 до 17 червня, знизився з 77% до 72%. Фонд «Громадська думка» за результатами іншого дослідження з’ясував, що президентський рейтинг просів іще більше. За тиждень кількість готових проголосувати за Путіна на виборах знизилася з 62% до 54%, а кількість тих, хто безумовно довіряє йому, ‒ з 38% до 30%.
Соціологи зазначають, що ці показники схожі до тих, які були в 2013 році ‒ тобто до анексії українського Криму. Вони пов’язують падіння рейтингу Володимира Путіна з планами уряду Росії підвищити пенсійний вік до 65 років для чоловіків і до 63 років для жінок, а також зі зростанням цін на пальне.
Паралельно знизилися рейтинги російського прем’єра Дмитра Медведєва та партії «Единая Россия». Вони впали нижче, ніж показники підтримки президента. Кількість людей, які не довіряють очільникові уряду, перевищила кількість його прихильників. Окрім пенсійної реформи, на популярність уряду вплинуло рішення кабінету міністрів підвищити ПДВ і провести «податковий маневр», з яким пов’язане зростання цін на бензин.
Спроби влади Росії дистанціювати Володимира Путіна від підвищення пенсійного віку, а також оголошення про реформу в день початку Чемпіонату світу з футболу успіху не мали. Громадськість не повірила запевненням президентського прес-секретаря Дмитра Пєскова про те, що голова держави не має стосунку до реформи й що ініціатива походить нібито від уряду.
У суспільній свідомості росіян анексований півострів остаточно перестав бути цінністю, «сакральним» надбанням, заради якого можна пожертвувати соціальними стандартами
Горезвісний «холодильник» повільно, але впевнено перемагає «телевізор», який цілодобово показує анексований півострів, війну проти України та Заходу. Що це означає для кримчан і жителів сусідньої Росії? У суспільній свідомості росіян анексований півострів остаточно перестав бути цінністю, «сакральним» надбанням, заради якого можна пожертвувати соціальними стандартами. Отже, кримчани вже не є жителями «особливої території», на утримання якої необхідно виділяти суттєві суми. Спроби уряду Росії залатати бюджетні діри, економлячи на старих, викликали відторгнення з боку суспільства. Тепер можливий зворотний процес: дедалі більше невдоволення Кримом, який «з’їв» пенсійні гроші.
Анексований півострів та Україна взагалі були цікаві росіянам рівно доти, доки за анексію не довелося платити з власної кишені. «Кримський рейтинг» почав просідати ще наприкінці 2016 року. Тоді «Левада-центр» з’ясував, що інтерес росіян до українських подій опинився на рівні 2013 року. На питання «чи стежите ви за останніми подіями в Україні?» у грудні 2013 року «дуже уважно» відповіли 4% опитаних; у червні 2014 року, коли завершилася анексія Криму, показник досяг максимальних 20%; у листопаді 2016 року ‒ впав до 6%. У відповідь на питання «як ви думаєте, приєднання Криму принесло в цілому більше користі чи більше шкоди?» у березні 2015 року 70% росіян відзначили «більше користі», до листопада 2016 року показник думки про «користь приєднання» знизився до 64%. Відтоді підтримка анексії поступово падала. Крим сприймався більшістю населення як звичайна провінція.
Російська державна пропаганда всіляко намагалася утримати «кримський рейтинг» на плаву. Перед керівництвом російських федеральних телеканалів була поставлене завдання: всіма силами утримати популярність «Кримнаша» до президентських виборів у Росії.
Тема анексованого українського півострова була однією з основних під час нещодавньої виборчої кампанії Володимира Путіна, яка проходила під гаслом «Сильний президент ‒ сильна Росія». Малося на увазі, що анексія півострова була основним проявом російської державної потуги. При цьому у Володимира Путіна взагалі не було економічної програми, він всіляко уникав предметних розмов про соціально-економічний розвиток Криму та регіонів сусідньої Росії.
Падіння популярності «Кримнаша» серед росіян має незворотний характер
Тепер падіння популярності «Кримнаша» серед росіян має незворотний характер. Кремль став заручником власних геополітичних авантюр. Для відволікання росіян від підвищення пенсійного віку та падіння соціальних стандартів Москва змушена буде йти на політичні та військові загострення. Населення та еліти рівною мірою мають потребу в ударній дозі «патріотичного адреналіну».
Крим і Донбас ‒ основні напрямки, але їхній пропагандистський ресурс вичерпується. Зараз російська влада покладає великі надії на майбутню зустріч Володимира Путіна з президентом США Дональдом Трампом. Якщо зустріч для Москви буде провальною, росіяни можуть піти на чергову ескалацію. Шанси на те, що російський президент зможе переконати американського колегу пом’якшити економічний тиск, невеликі. Особливо з урахуванням того, що Дональд Трамп має намір попросити Володимира Путіна «забратися» з України та Сирії.
Низький «кримський рейтинг» Путіна загрожує кримчанам політичними та військовими провокаціями. Влада не може забезпечити населенню гідний рівень життя, як це було обіцяно в 2014 році. Єдине досягнення ‒ відкриття автомобільного сполучення Керченським мостом, яке поки не принесло жодного економічного результату. Замість «хліба» Москва може запропонувати кримчанам лише «видовища» у вигляді затримання українських «диверсантів», пошуку «саботажників» серед регіональних чиновників, а також військові провокації на адміністративному кордоні з Херсонською областю.
Сергій Стельмах – кримський політоглядач (ім’я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті Крим.Реалії
