Електронні декларації – система контролю за корупцією у державних органах, яка за підтримки та наполягання західних партнерів була ухвалена в Україні, – нині перетворилася на причину для найгострішої критики. Це сталося після того, як Верховна Рада не змогла скасувати вимогу подавати майнові декларації від представників недержавних організацій, які і були ініціаторами та головною рушійною силою, що стояла за ухваленням майнових декларацій для чиновників. Спостерігачі, українські та західні, занепокоєні тим, що інструмент, за допомогою якого суспільство мало б контролювати владу, опинився в руках представників влади, які готові обернути його проти представників громадянського суспільства.
Запровадження майнової декларації для державних службовців від самого початку зустрілося з саботажем – закон довго не могли ухвалити, а потім довелося чекати і на підпис президента Петра Порошенка. Далі, незважаючи на виділене фінансування та підтримку західних партнерів та недержавних організацій, владна верхівка зробила все можливе для того, щоб заблокувати ефективне застосування закону, а Національне агентство з питань запобігання корупції України перетворилося на інструмент, лояльний до владної еліти, стверджують критики.
Було перевірено 193 декларації з 1,2 мільйона. Зате агентство було замішано у низці скандалів та у політичному переслідуванні активістівОлена Прокопенко
Як зауважує у своїй статті для недержавної організації Atlantic Council Олена Прокопенко, яка очолює міжнародний відділ Реанімаційного пакету реформ, НАЗК за рік роботи практично навіть не почало використовувати технічні засоби для перевірки декларацій. «Було перевірено 193 декларації з 1,2 мільйона. Зате агентство було замішано у низці скандалів та у політичному переслідуванні активістів. Викривачі, включно з колишнім керівництвом організації, повідомили про численні випадки зловживання та перевищення своїх повноважень вже з боку самого НАЗК», – мовиться у статті.
Західні партнери, Європейський союз та Державний департамент США неодноразово закликали до припинення переслідування антикорупційних активістів та до того, щоб НАЗК почало свою діяльність за призначенням, так само як і до створення антикорупційного суду.
Після невдалого голосування за скасування вимоги подання декларацій антикорупційними активістами навіть голова Верховної Ради Андрій Парубій сказав, що йому соромно за дії колег. А колишній журналіст-розслідувач, а нині парламентар Сергій Лещенко назвав дії своїх колег з «Блоку Петра Порошенка» «цинічною грою», яка може «зруйнувати стосунки України з західними партнерами».
Колишній високопосадовець у Міністерстві оборони США, а нині старший директор Центру Пенна-Байдена Майкл Карпентер написав на своїй сторінці у Twitter-і побажання, «щоб українські політики так само завзято боролися з корупцією у своїх власних лавах, як вони полюють на громадські організації». Але, на жаль, пише він, «надто очевидно, чому вони цього не роблять».
Деякі громадські активісти вирішили не подавати декларацій, посилаючись на абсурдність закону. Інші, навпаки, вирішили показати приклад законослухняності, мовляв, і абсурдний закон треба виконувати, поки він не скасований. Серед тих, хто подав електронні декларації, були голова українського відділення Transparency International Ярослав Юрчишин, керівники Центру протидії корупції Дарія Каленюк та Віталій Шабунін.
Останній задекларував доходи на суму 889543 гривень, або ж 33800 доларів. Ці суми неспівставні з тими, які задекларували українські можновладці, але в країні, де середня зарплата є на рівні 360 доларів, декларування таких сум може викликати нападки популістів.
Член Радикальної партії Ігор Мосійчук негайно звинуватив представників українського громадянського суспільства у тому, що вони працюють на закордонні гранти, а отже, є «закордонними агентами». Це не могло не нагадати оглядачам формулювання з путінського законодавства у сусідній Росії, завдяки якому вдалося приборкати російське громадянське суспільство та критику влади.
На думку українських активістів, яку висловлює Олена Прокопенко, західні партнери України ще можуть змусити українських можновладців боротися з корупцією у владі, серед людей, які мають доступ до державних фінансів. Але для цього, пише вона, буде потрібно заморозити фінансування НАЗК та перезапустити роботу агентства, яке нині лише дискредитує боротьбу з корупцією в Україні.
