Друге квітня – день поширення інформації про аутизм. У Києві батьки особливих дітей у цей день намагаються залучити якомога більше людей, аби поінформувати. На підтримку людей з аутизмом на акції приходять у блакитному. Емблемою для таких особливих дітей став пазл, як символ того, що розлад заважає знайти своє місце в загальній картині світу. Чому батьки збираються на акції, дізнавалось Радіо Свобода.
«Це мене не стосується», – подумає більшість людей. Так думали й ті, хто зараз щосили намагається допомогти своїй дитині. Виявилося, що якби знали, розпочали б курс допомоги раніше, що вкрай важливо. Одна дитина з 88 у світі має діагноз в аутичному спектрі, причому в хлопців у 5 разів частіше виявляють аутизм, ніж у дівчат, повідомляють спеціалісти.
«Аутизм – це не хвороба» – відразу ж пояснюють батьки особливих дітей тим, хто не в курсі. Це постійне й комплексне порушення розвитку, яке проявляється впродовж перших трьох років життя і може значно погіршити розвиток мовлення, соціальної взаємодії, спілкування та поведінки дитини.
Якщо дитина не говорить
Форми можуть бути різними та найважче, коли дітки не говорять. І чим раніше батьки звернуться по допомогу, тим більше шансів буде допомогти дитині адаптуватися до соціуму. Це все пояснюють представники Громадської організації батьків, що виховують дітей з особливими потребами та Співтовариства особливих сімей «Ми Разом!».
«Ще 5 років тому було дуже складно. Знаю багатьох мам і сама мама такої дитини, ми шукали цю інформацію переважно в мережі інтернет. Вчили англійську мову, щоб для себе перекладати. На сьогодні держава приділяє увагу цій проблемі, але ще замало», – зазначає одна з організаторів акції у Києві Марія Данчевська.
Дуже важливою проблемою є питання ранньої діагностики, і це є запорука успіху, що людині можна допомогти увійти в самостійне життя.
Робота з логопедами, дефектологами, психологами вибудовується залежно від того, який стан у дитини.
Дочка Сергія Будника – Ірина не говорить. Може сказати хіба що «ні», у всьому іншому батькам доводиться здогадуватися, про що думає і чого хоче дитина. Іра малює, пише й іноді підспівує, знає букви, але дізнатися, чи вміє вона читати, батьки не можуть.
Найбільша проблема – неможливість для такої дитини інтегруватися в суспільство, зазначає Сергій Будник.
«Немає спеціалізованої освіти конкретно для аутистів. Ми проходимо навчання за програмою, за якою навчання проходять діти з більш важкими особливостями психічного й розумового розвитку. Тому така шкільна програма ніколи не дозволить отримати нормальний обсяг знань, хоча можливості могли б бути більші. У той же час інклюзія, про яку всі кажуть, нам також не підходить – у нас дитина не говорить, вона не зможе вчитися в звичайному класі», – пояснює батько.
Психолог про основні проблеми
Ольга Орел, кандидат психологічних наук, клінічний психолог пояснює, що перша проблема в допомозі – пізнє звернення, друга проблема – деякі спеціалісти ставлять діагнози на око: без глибокого дослідження, а за зовнішніми проявами, третя проблема – це несприйняття соціумом людей з особливостями розвитку.
Якщо вчасно звернутися, то можна скорегувати стан дитини і в майбутньому людина може працювати, спілкуватися й діяти в соціумі, щоправда, певні особливості в поведінці така людина все ж буде мати, зазначає Ольга Орел.
«Багато хто з цих людей володіють певними здібностями або специфічними знаннями, якими не володіють, скажімо, типові люди», – зазначає психолог.
Корегування здійснюється фахівцями як у спеціалізованих закладах, переважно у вигляді гри, так і батьками, яким спеціалісти дають завдання щодо повторення вправ.
Виявлення хвороби у віці до 2 років дає шанс повністю адаптувати дитину до повноцінного життя у суспільстві. Щороку в Україні діагностують на 30% більше випадків аутизму, однак у нас немає жодної державної спеціалізованої установи, яка б надавала комплексну допомогу таким дітям, наголошували представники громадських організацій на акції в Києві.
