У статті британської медіакомпанії BBC йдеться про те, що іноземні пари дедалі більше звертаються до українок у пошуках сурогатних матерів. Аналітик «Інтерньюз-Україна» та UkraineWorld Руслан Мініх у статті для аналітичного центру Atlantic Council пояснює, які нові розбіжності в українському суспільстві використовуватимуть політики під час виборів наступного року. А Олена Галушка з Центру протидії корупції в публікації для брюссельського видання EUobserver наголошує, що боротьба України з корупцією почала працювати.
У статті британського видання BBC йдеться про те, що іноземні подружжя дедалі більше звертаються до українок у пошуках сурогатних матерів.
«Україна, одна з найбідніших країн Європи, швидко приваблює людей, які відчайдушно хочуть знайти сурогатну матір для своєї дитини», але існують побоювання, що українок почнуть експлуатувати, мовиться у статті.
Іноземці почали звертатися до українських жінок ще з 2015 року, і особливо привабливим для них є те, що в Україні такі послуги коштують значно менше, ніж у західних країнах.
Попит на сурогатних матерів в Україні збільшився, ймовірно, на 1000% лише за останні два роки, цитує автор робітника австралійської організації, який консультує жінок у цих питаннях. Саме те, що в Україні це легально, приваблює «сурогатних туристів», і при цьому немає єдиної визначеної ціни за такі послуги, що дозволяє жінкам самим «регулювати» суму. Ціна за послуги сурогатної матері в Україні може сягати від 30 до 45 тисяч доларів, мовиться у статті.
Згідно з українським законодавством, сурогатна мати повинна мати власну дитину, перш ніж народити для інших осіб: вважається, що якщо в людини є власна дитина, вона менше прив’язуватиметься до тієї, яку треба буде віддавати, мовиться у статті.
Автор посилається на слова народного депутата, лікаря Ольги Богомолець, яка очолює парламентський комітет України з питань охорони здоров’я – вона переконана, що справа в низьких стандартах життя в Україні.
Публікація висвітлює особисті історії українських жінок, які мали досвід стати сурогатними матерями. «Ви відчуваєте, як дитина рухається у животі, і ви з нею розмовляєте. Але підсвідомо розумієте, що вона не твоя», – ділиться досвідом одна з сурогатних матерів. Вона додає, що треба вміти бути холодною людиною для того, щоб пережити це.
Інша сурогатна мати повідомила виданню, що вона пишається тим, що зробила для батьків, які заплатили їй за послуги. «Коли вони плачуть і дякують вам, ви відчуваєте, скільки ви зробили для них. Вони сказали мені, що я була найважливішою людиною в їхньому житті», – мовиться у статті.
Кевін Понніа (автор статті, журналіст): «Раніше це була Індія, а потім Таїланд, але зараз Україна є найдешевшою країною сурогатного материнства у світі. Ми зустрілися з деякими жінками, які беруть участь у промисловості, що бурхливо розвивається та є надією для багатьох, але має й темніший бік»
Аналітик «Інтерньюз-Україна» та UkraineWorld Руслан Мініх у статті для аналітичного центру Atlantic Council пояснює, які нові розбіжності в українському суспільстві використовуватимуть політики під час виборів наступного року.
Автор наголошує, що сьогодні українці рішуче дивляться у бік Заходу і стали більш об’єднаними в питаннях, які раніше їх розділяли. Підтримка демократії у суспільстві є досить сильною, і дедалі більше українців бажають навчатися рідною мовою. Але російська агресія та дії проросійських сепаратистів на сході країни створюють нові лінії розділу, які політики захочуть використати напередодні президентських та парламентських виборів 2019 року, мовиться у статті.
«Уже не поділ на Схід і Захід чи питання мови, але членство в НАТО та майбутнє сходу України, де триває конфлікт, імовірно, стануть причинами проблем на майбутніх виборах. Це не означає, що політики не будуть використовувати мовні та регіональні розбіжності. Вони можуть і будуть. Але ці проблеми менш імовірно мобілізують виборців настільки, наскільки робили це в минулому», – зауважує автор.
Мініх зауважує, що членство України в НАТО зараз є досить суперечливим питанням, і політики користуються цим в особистих інтересах. Раніше президент Петро Порошенко пообіцяв провести референдум щодо вступу України до НАТО.
Майбутнє Донбасу також розділяє людей: хтось виступає за реінтеграцію з особливою автономію для регіону, хтось вважає, що Україна не зможе інтегрувати території на власних умовах і тому окупацію слід визнати як факт, а когось влаштовує сучасний стан речей, мовиться у статті.
«Майдан і війна потрясли українське суспільство. Це дало людям змогу відмовитися від спадщини радянського минулого і рухатися вперед, обираючи свою мову та долю країни. Суспільні зміни завжди відбуваються поступово і вимагають певного часу для врегулювання. Але деякі з питань, які сьогодні розділяють Україну, поки що залишаються», – наголошує Мініх.
Олена Галушка з Центру протидії корупції у Києві в статті для брюссельського видання EUobserver пише про те, що боротьба України проти корупції почала працювати. На думку автора, українська антикорупційна реформа нагадує боротьбу «двох кроків уперед, одного кроку назад».
Та попри критику, не слід ігнорувати той факт, що Україна сьогодні «демонструє найбільший прогрес у боротьбі з політичною корупцією з моменту її незалежності». «Дійсно, невтомні зусилля старої гвардії з метою підірвати антикорупційну реформу фактично є найсильнішим свідченням того, що цього разу українська боротьба з корупцією реальна», – мовиться у статті. Автор наголошує, що українське суспільство об’єдналося та вимагає розірвання порочного циклу безкарності високопосадовців.
Галушка також звертає увагу на те, що НАБУ є суто слідчим органом та першою ланкою в ланцюзі антикорупційних установ, але нереформована судова система залишається найбільшою перешкодою для припинення безкарності корумпованих чиновників. Але навіть незважаючи на це, самі розслідування вже вказують на суттєві успіхи у боротьбі із корупцією в Україні, мовиться у статті.
Автор вважає, що навіть попри засмучення та втому українців, вони продовжуватимуть боротьбу за суверенітет, демократію, відповідальність і верховенство права. «Незважаючи на те, що після Революції гідності про корупцію в Україні звітують набагато більше, як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні, це зовсім не означає, що вона посилилась. Це означає лише те, що розкривають та досліджують більше корупції, і прозорість також підвищується», – мовиться у статті. Тепер наступним завданням залишається забезпечити необхідну відповідальність.
