Обертин – Івано-Франківськ – В прикарпатському селищі Обертин відновлюють зруйнований єврейський цвинтар. Через 73 роки приїхала сюди з родиною донька місцевого фотографа Елі Зоргера Соня, якій єдиній з дітей двох тисяч обертинських євреїв вдалося врятуватися у роки війни. Про це Крістіна Кармі, яка зараз живе в Ізраїлі, розповіла у своїй книзі.
Обертинські старожили досі пригадують, як після війни було зруйновано старий єврейський цвинтар: могильні плити порозтягували, частину з них використали під фундамент колгоспної контори для зберігання зерна, а на місці поховань звели приміщення для комунгоспу.
«Ми дивились, як копали тут шанси, то череп котився, а діти бігли: «Мамо, ходіть подивитесь: череп котиться».
«Я пам’ятаю, бо ми там гралися: ті, що копали, збирали в мішечок кісточки, що вигребли, і там, в кінці, закопували в яму».
«Це є десь п’ята або десята частина тих плит, бо їх дуже багато було розкидано по полях, використано для фундаментів інших споруд».
90-річний Іван Гриліцький каже, що до війни в Обертині жило майже порівну українців, поляків, євреїв. Останні були дещо заможніші, але під час війни їх спіткала страшна доля. Чоловік добре пам’ятає родину місцевого фотографа Елі Зоргера, особливо найменшу з трьох його доньок – Соню.
«Брали їх, гонили в Коломию. Її мама і тато тут, на Борщівці, трохи ховалися. А потому їх злапали, взяли у підвал до його брата. Вони попідрізували собі трохи жили (вени – ред.). А потім їх привезли і розстріляли», – згадує Іван Гриліцький.
«Бог мене врятував завдяки добрим людям»
Через багато років про загибель батьків, а також двох старших сестер у своїй книзі «Предивні дороги провидіння у моєму житті» напише Соня Зоргер, тепер уже Крістіна Кармі.
«Одна мала 17 років, друга – 21. Поліцай привів їх до лісу, де була викопана яма. Сказали роздягнутись. Вони обнялися. Перша упала одразу, а друга була жива. Кричала: «Не закопуйте, бо я жива». Закопали живу», – розповідає жінка.
Через 73 роки Крістіна Кармі з родиною – двома синами, невістками, онуками приїхала до Обертина. Зараз вона живе в Ізраїлі. Її книга видана на івриті, польською та англійською мовами. Перша частина – про щасливі роки дитинства в Обертині, а потім – про чорні роки війни.
«Я написала ту книжку, бо пам’ятаю все, цілу війну. Все добре і все зле, що тут сталося. Написала про страшну війну і про те, як Бог мене врятував завдяки добрим людям», – каже Крістіна Кармі.
Із двох тисяч обертинських євреїв вдалося врятуватися одиницям, з дітей – єдиній Соні. Вона каже, що одні видавали євреїв, інші – давали їжу і прихисток, хоча це і було небезпечно. Кілька разів її рятував поліцай Романиця дорогою до гетто. Переховувалася по людських підвалах і у житі чи у лісі. І так було майже рік…
Від презентації книги до впорядкування єврейського цвинтаря
Після війни виїхала до Польщі, там здобула освіту, працювала вчителькою початкових класів, вийшла заміж, тепер живе в Ізраїлі.
Два роки тому книга Крістіни Кармі потрапила до рук голови товариства польської культури в Обертині Юлії Меньщикової, коли вона була у Польщі. Каже, що прочитала її на одному подиху, а потім через друзів і через інтернет зв’язалася з Крістіною Кармі, проговорили тоді сім годин по скайпу. Згодом в Обертині Юлія Меньщикова організувала презентацію цієї книги.
Коли читаєш про війну, Голокост, то співчуваєш. Але коли ти читаєш «Обертин», «Слобода», «Жуків» і навколишні села, коли читаєш прізвища родин, які знаєш – це зовсім інші відчуттяЮлія Меньщикова
«Коли читаєш про війну, Голокост, то співчуваєш. Але коли ти читаєш «Обертин», «Слобода», «Жуків» і навколишні села, коли читаєш прізвища родин, які знаєш – це зовсім інші відчуття», – каже Юлія Меньщикова.
Після презентації в Обертині книги «Предивні дороги провидіння у моєму житті» підприємець Богдан Станіславський вирішив відновити зруйнований єврейський цвинтар. Свого часу він викупив територію комунгоспу, але, зазначає, її не використовували.
Мене все то мучило. Тут була пилорама, склади – ми це все вивезли. Завезли чорнозем, посіяли травуБогдан Станіславський
«Мене все то мучило, що є на цвинтарі. Тому ми нічого тут не розбудовували, як було, так і господарювали. Але прийшов час, і ми вирішили, що розберемо ці будівлі. Тут була пилорама, склади – ми це все вивезли. Завезли чорнозем, посіяли траву. Розібрали комору, де були ті плити, і привезли їх сюди», – розповідає Богдан Станіславський.
«Щоб була пам’ять і приклад для інших»
Сини Крістіни Кармі та рабин Івано-Франківського регіону Мойше-Лейб Колесник прочитали псалми над надгробками з колишнього єврейського цвинтаря. За словами рабина, тут можна створити меморіал, і це важливо як для євреїв, так і для українців та поляків.
Ці плити треба поскладати так, щоб більш-менш читабельно було і просто зробити меморіальне кладовищеМойше-Лейб Колесник
«Ці плити треба поскладати так, щоб більш-менш читабельно було і просто зробити меморіальне кладовище, щоб була пам’ять, по-перше, і, по-друге, щоб був приклад для інших», – вважає Мойше-Лейб Колесник.
За ініціативу з відновлення зруйнованого єврейського цвинтаря в Обертині на честь Богдана Станіславського в Єрусалимі посаджені сто дерев. Відповідний сертифікат підприємцю, депутату обласної ради вручила Крістіна Кармі – Соня Зоргер, яка вижила, щоб розповісти про пережите у своїй книзі і продовжити свій рід.
