Дорогий товариш Берія: російське телебачення прославляє діячів сталінської доби

В ефірі російського «Першого каналу» почався показ серіалу «Країна Совєтів. Забуті вожді». Це – документальний історичний цикл з семи фільмів, виготовлених на замовлення Міністерства культури Росії силами Військово-історичного товариства та студії Star Media. І міністерство, і товариство очолює одна й та ж особа – Володимир Мединський. Герої серіалу – Фелікс Дзержинський, В'ячеслав Молотов, Климент Ворошилов, Семен Будьонний, Андрій Жданов, Віктор Абакумов. Перший фільм циклу – про Лаврентія Берію. Як повідомляє «Перший канал», «імена ці відомі всій країні сьогодні, але мало хто пам'ятає, якими вони увійшли в історію і що зробили для своєї держави». Як і навіщо «Перший канал» зняв цей фільм? Обговорюють історик Ігор Курляндський, автор сценарію фільму про Лаврентія Берію в телесеріалі «Країна Совєтів. Забуті вожді» Олександр Колпакіді, історик, співавтор книги «Лаврентій Берія. Кривавий прагматик» Лев Лур'є, історик Юрій Цурганов.

– Яке завдання замовники Вам ставили як сценаристу? Чи взагалі не ставили жодного завдання?

Олександр Колпакіді: Ніякого завдання не ставили. Очевидно, знаючи мої погляди на радянську епоху, вони, мабуть, тому саме до мене звернулися. Я замовника в очі не бачив, по телефону з ними спілкувався. Мединського не знаю, режисера не бачив. Мені зателефонували, сказали: напиши текст. Я текст написав, надіслав. Наскільки я розумію, близько до тексту вони зняли. Найцікавіше в цій історії, що це було дуже давно – щонайменше два роки тому було знято. Тому не думаю, що тут йдеться про якесь держзамовлення.

– Але ж гроші державні?

Олександр Колпакіді: Я маю на увазі, що це не якась державна акція на кшталт відновлення хреста великому князю Сергію Олександровичу.

– Не було завдання провести реабілітацію одного з найкривавіших вождів?

Олександр Колпакіді: Безумовно, не завдання. І взагалі, я особисто взагалі не розумію, навіщо потрібна якась реабілітація Берії, яка реабілітація потрібна декабристам, яка реабілітація потрібна Радищеву, яка реабілітація потрібна народовольцям? Смішно. Історія вже реабілітувала. Реакція на цей фільм в мережах стовідсотково позитивна. Усі, хто пише, блогери та інші, вони його всі розхвалюють, кажуть, що нарешті дізналися правду, нарешті історія показана, у всій повноті картина.

– Юрій Цурганов подивився фільм і зі свіжими враженнями теж може висловитися. Можливо, Ви скажете про ідейну основу цього фільму, як Ви її розумієте?

Юрій Цурганов: З одного боку, фільм несподіваний, з іншого – він в цілому закономірний. Є такий афоризм – більше, ніж афоризм, – що якщо є Бог, то повинен бути і диявол. У радянській пропаганді, в радянській історіографії роль Бога була, звичайно, відведена Володимиру Іллічу Ульянову-Леніну, на противагу ж обрали Берію. Я не думаю, що Берія дуже сильно відрізнявся від своїх колег по цеху в 1930-40-ті і, відповідно, на початку 1950-х років. Напевно, гріхів у нього було більше, ніж у Молотова й інших, хоча це можна порівняти.

– Давайте ми Лева Лур'є запитаємо, тим більше, він – автор книги про Лаврентія Берію, людина, яка не просто писала з якихось архівних матеріалів, але навіть спеціально подорожувала до Грузії за новим матеріалом, який теж увійшов до його книги. Які Ваші враження?

Лев Лур'є: Я подивився тільки першу серію, мені здалося, що ми бачимо Берію в стилі 20-го з’їзду, такого собі мерзотника, що інші перед ним блякнуть. Це справило враження. У художньому сенсі фільм такий собі.

Юрій Цурганов: У будь-якому випадку, на цій людині (Берії – ред.) лежить відповідальність за зламані долі, за вкорочені життя. Якби він був дійсно порядною людиною, він не пов'язав би себе з більшовизмом в принципі. В умовах громадянської війни були альтернативи.

– У нас є опитування, зроблене Левада-центром: за останні роки зростає кількість людей, які схвалюють репресії, схвалюють діяльність Сталіна. Я думаю, Олександре, в цьому заслуга Ваша і таких фільмів, які робляться, що 36 відсотків готові виправдати людські жертви досягнутими в сталінську епоху результатами, і лише 26 відсотків вважають Сталіна державним злочинцем. Число росіян, які вважають сталінські репресії злочином, знизилося за п'ять років з 51 до 39 відсотків. Ось результат такої чудової діяльності пана Мединського, Військово-історичного товариства, «Першого каналу» і сценариста Колпакіді.

Олександр Колпакіді: Ми всі прекрасно знаємо, не будемо лукавити, що більшість, пік, величезний відсоток репресій – це справа рук єжовської банди.

Ігор Курляндський: Була одна сталінська банда, і були різні виконавці – єжовські, а інші – беріївські. Беріївські менше заарештовували і розстрілювали, тому що була вже інша політична ситуація, Великий терор минув, зменшили механізм терору, хоча він тривав.

Лев Лур'є: Мені здається, обидві сторони не мають рації. Що стосується Олександра Колпакіді, все-таки треба пам'ятати, що слідство в грузинському НКВС було жорсткіше, ніж в будь-якому іншому, де били в'язнів, засуджених до смерті, перед смертю, де придумали гарячий карцер, де люди зварювалися живцем, де масами забивали людей на допитах. Дійсно, відсоток заарештованих в Грузії в порівнянні з іншими місцями трохи нижчий. Якщо ми візьмемо відсоток заарештованих комуністів, то він просто колосальний. По суті, всі члени Комуністичної партії зі стажем приблизно до 1920-25 року, всі колишні керівники Берії були так чи інакше знищені. Тож говорити, що на Берії крові немає – це просто безглуздо. Він особисто брав участь в тортурах, на ньому крові як ні на кому іншому, тому що він був людиною працьовитою, відповідальною.

З іншого боку, безглуздо заперечувати, що була берієвська відлига. Берія справді випускав, дійсно, менше почали саджати в 1939 році порівняно з 1937-38 роками. Тому тут питання полягає в наступному: знімати фільми про Берію і про Молотова можна і потрібно – це діячі російської історії. Що ж стосується об'єктивного погляду, то мені здається, що ми повинні не ридати і не реготати, а встановлювати істину, а ми замість цього займаємося з'ясуванням якихось стосунків, а не поглядом на джерела.

Ігор Курляндський: Давайте міркувати як історики і менше політизувати цей сюжет. Власне, у фільмі звучало, що Берія прийшов як відновлювач справедливості після єжовської банди і таке інше. Але не настільки самостійна роль була у Берії, як у керівника каральних органів – він підпорядковувався жорстко політичному керівництву ЦК і Сталіну. Він, звичайно, був більшою мірою прагматик, ніж колишній керівник. Кажуть, Берія випустив стількох і стількох, але подивіться документи, пов'язані з механізмом самої берієвської відлиги.

Скасовували «трійки», став можливий процес прийняття скарг, тому що були ухвалені відповідні рішення. Коли «трійки» скасували, посипалася маса скарг, розглядали прокурори, вони йшли в суди. Суди звільняли, дійсно, був місяць, коли був високий відсоток виправдувальних вироків в судах і справи розсипалися. Це Берія випустив чи випускала система? Звичайно, Берія в цьому брав участь, чекісти готували документи, з чомось погоджувалися, з чимось не погоджувалися. Але в багатьох випадках не погоджувалися. Писали довідки начальники відділів вже беріївські: соціальне походження не те, тим відмовити. Пішов масовий процес відмов ще в 1939 році, невеликий відсоток задоволених скарг. Режим робив все, щоб амністія не була масовою, щоб максимально її стиснути і обмежити.

Потім пішов процес згортання беріївської відлиги, про що ви не говорите в фільмі, про це треба сказати. З ініціативи Сталіна в березні 1940 року одна директива про те, щоб тих, кого виправдали, повертати назад в місця позбавлення волі, тому що має розглянути це НКВС, кого випустити, кого не випустити, більшості відмовляли. Квітень 1940-го року, коли нова директива, вже підписана прокурором Панкратьєвим і тим же Берією, коли скасовувалися всі колишні укази, хто десятиліттями допускав перегляд скарг. Прокурори можуть оскаржити, але розглядати це буде інший орган, не суди – Особлива нарада при НКВС.

– Олександр веде свою лінію – ту ж саму, як у фільмі, тими чи іншими способами намагається виправдати людину, яку російський суд визнав не гідним реабілітації – Лаврентія Берію.

​Юрій Цурганов: Берія був великим функціонером злочинної держави. Якщо прикласти нюрнберзькі статути до СРСР, ми побачимо дуже багато аналогій. Добре, що виходять нові і нові кінострічки про це, звичайно, потрібна дискусія, різні точки зору.

Лев Лур'є: Берія, як до нього не ставитися, – велика історична фігура. Ми не говорили ще про те, що він зробив в 1953 році – він убив Йосипа Віссаріоновича Сталіна, один грузин іншого. Він окреслив план реформи політичної системи, яка не запустився, але тим не менш, був дико прогресивним. Він був людиною, яка пропонувала дати союзним республікам більше незалежності. Він був людиною, яка пропонувала перенести центр управління з Центрального комітету на уряд. Хіба це мало? Зрозуміло, що всі вони були по-своєму мерзотниками, але ми ж все-таки історики.

– Теза «Берія убив Сталіна», чесно кажучи, мені здається досить спірною. Берія вбив Сталіна чи ні?

Ігор Курляндський: Я думаю, що ні. Є історичні дослідження, джерела, Сталін помер від крововиливу в мозок, від інсульту. Відомо, що добу він пролежав без медичної допомоги, соратники не наважувалися викликати лікарів.

Юрій Цурганов: Є таке поняття – ненадання своєчасної медичної допомоги. Напевно, класична робота на цю тему належить Автарханову «Загадка смерті Сталіна», «Змова Берії», ця книга має такий підзаголовок.

– Ще одне питання, яке порушив Лев Лур'є – це про реформатора Берію. Чи був Лаврентій Берія реформатором, який хотів змінити Радянський Союз в 1953 році?

Олександр Колпакіді: Це найскладніше питання, тому що ці реформи тільки почалися. Те, що реформи були необхідні ще наприкінці 1940-х років – це всім зрозуміло. Вони були необхідні, тому що вдруге повторити модернізацію 1930-х років було складно, ресурси вичерпані, всі розуміли, що треба йти на якісь реформи. Сталін уже засидівся. Хоча мене вважають сталіністом, я не сталініст, я розумію, що з кінця 1940-х років Сталіну було б краще піти і звільнити місце. На жаль, він цього не зробив, його соратники цього не зробили. Незаслужено всі лаври дістались пану Хрущову, людині, яка відрізнялася від нього всім – бездарний, невмілий, який нічого не може, але хитрий, підступний.

– А 20-й з'їзд провів і людей з таборів випустив.

Ігор Курляндський: А в чому була підлість Хрущова?

Олександр Колпакіді: В тому, що він танцював камаринського перед Сталіним, не встиг той померти...

​Ігор Курляндський: Підлість Сталіна була в тому, що він організовував масові незаконні репресії проти громадян своєї країни.

– Питання було про те, чи був Берія реформатором.

Олександр Колпакіді: Йому не дали провести реформи.

Юрій Цурганов: Людиною він, звичайно, був хитрою, неординарною. Існує сучасне поняття – іміджмейкер, ось він сам собі був таким. Можна звернутися до класичного твору «Крутий маршрут» Євгенії Гінзбург, як раділа, коли отримали газету з портретом Лаврентія Павловича, ці нещасні жінки: подивіться, яке інтелігентне обличчя, у нього окуляри або пенсне на носі, напевно, настане полегшення. Хоча за деякими даними історика Георгія Павловича Хомізурі, у Берії був відмінний зір і ніяких окулярів він не потребував. Це було, звичайно ж, і далі, і після Другої світової війни. І в разі гіпотетичному, хоча історик не повинен так міркувати, звичайно, при Берії Радянський Союз залишився б деспотичною державою, в цьому у мене немає ніяких сумнівів.

​Ігор Курляндський: Реформаторство, я згоден, звичайно, він реформи став проводити. Тому що він прагнув влади, коли йде новий лідер до влади, він прагне висунути альтернативну програму і пропозиції. Він виходив за рамки радянського дискурсу, поклав початок десталінізації. Але це не виправдовує ті злочини, які він зробив. Тут не політичне питання – тут дуже важливим є питання історичної достовірності цього фільму. Я вважаю, що він тенденційний, грубо спотворює історію. Він підганяє реальність історичну під завдання створення гарного образу Берії. Глядачі дивляться і думають: так, Берія хороший. А те, що він народи виселяв, те, що до війни передвоєнна депортація, з Прибалтики 86 тисяч осіб, масові арешти на західних територіях приєднаних, 1939-41-ті роки.

Звичайно ж, всередині країни заарештовували менше, тому що вже країна втомилася від такого потужного терору, який був до цього. Але говорити про те, що при Берії зберігалася система дострокового випуску з таборів, як у фільмі, коли в червні 1939 року Сталін скасував зарахування робочих днів, а Берія своїми інструкціями це проводив – це неправильно. Говорити про те, що там платили зарплату, хоча зарплату стали платити символічну після Берії в 1946 році – це неправильно. Говорити про те, що половину випустили політичних в'язнів в 1939-40 роках, беріївська відлига – це неправильно, випустили дуже невеликий відсоток. Якщо говорити про офіційну цифру випущених – це 7 відсотків до арештованих в 1937-38-му. Півтора мільйона – це 58-ма стаття, де всілякі вигадані справи.

Ця амністія – величезне благо, але контрреволюціонерів, які уціліли в таборах, вона не торкнулася, це вже зробив Хрущов, він їх випустив. До Хрущова купа може бути претензій, але все-таки він не був таким кривавим катом, як Берія, бо він не стояв на чолі каральної машини.

​Лев Лур'є: Берія, як і всі політичні діячі, особливо політичні діячі сталінського часу, володів певним набором якостей, які і тільки які дозволяли опинитися нагорі цього режиму. Те, що Берія убив Сталіна – це не тільки я вважаю, не тільки Автарханов вважає, це показано і в чудовій книжці Едварда Радзинського, яку не треба недооцінювати. Те, що він випустив уцілілих учасників «ленінградської справи», закрив «справу лікарів», почав визнання членів Єврейського антифашистського комітету, закрив безглузді будівництва комунізму, хотів дійсно фінляндизувати Німеччину – тут сумнівів просто немає. І в тому, що Хрущов був такий же кривавий кат, не менший, ніж Берія, теж немає ні найменших сумнівів.

– Як ви вважаєте, навіщо такий фільм потрібен сьогодні?

Лев Лур'є: Це досить безглузде питання. Він потрібен просто тому, що його дивляться, його зняв пан Колпакіді. Фільм, на мою думку, творчо абсолютно безпорадний. Берія виглядає абсолютно негідником, Берія такий, яким його описував Хрущов. Чому замовив Мединський цю серію фільмів? Напевно, бо він хоче знайти якусь спадкоємність з радянською державою.

– Олександре, Ви у фільмі завмовчали, наприклад, Катинську справу, де Лаврентій Павлович запропонував розстріляти 20 тисяч осіб.

Олександр Колпакіді: Я не знаю, хто розстріляв цих людей, є різні точки зору.

– Немає жодних різних точок зору – є рішення політбюро, є документи.

Олександр Колпакіді: Я все ставлю під сумнів.

Лев Лур'є: Берія, безсумнівно, в радянських координатах був дуже великим самостійним політичним діячем. Я не думаю – тут я згоден з паном Колпакіді, – що Берія був неймовірно аморальним типом. Ми бачимо, як хрущовське слідство не змогло нічого довести. Ще раз хочу сказати, що виховувати людей на образі Берії безглуздо, Берія – кривавий кат. Робити його людиною, на яку може рівнятися молодь, неможливо. Але не вивчати Берію, вважаючи, що Берія був нікчемою або таким, що зводився тільки до катівства, не можна.

Це людина, позбавлена будь-яких людських якостей і почуттів, для якої не було ніяких друзів, який спочатку лестив в очі, а потім вбивав, причому вбивав болісно. Натуральний садист – це все правда. Але він убив Сталіна, не надав йому допомоги цілком свідомо. Він був дико радий, коли помер Сталін. Він сказав Молотову на трибуні Мавзолею: «Я вас всіх від нього врятував». Це спогади Молотова. Значить ми повинні бути вдячні Лаврентію Павловичу за те, що він позбавив нас від Йосипа Віссаріоновича.

– Він позбавив від Йосипа Віссаріоновича, можливо, але створив атомну зброю, яка продовжила життя комуністичного режиму серед іншого на десятиліття. Муки російського народу теж, я підозрюю, саме в зв'язку з цим були такими довгими спроби вибратися нарешті з комуністичного режиму.

Давайте подивимося невелике опитування і спробуємо зрозуміти, на чиєму боці люди, які в Москві ходять по вулицях: на боці Олександра Колпакіді чи на боці його опонентів.

Лев Лур'є: Тиранії зрештою приходить кінець – ось про що нам розповідає життя Лаврентія Павловича. Тих, хто вбиває тирана, вбивають інші тиранами.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода