У президента Росії Володимира Путіна є щодо України та світу лише два інструменти – провокація і війна. Про це завив Радіо Свобода письменник, журналіст Сергій Лойко. Але такий «інструментарій» уже не діє. Передусім тому, що українці зупинили російську агресію, зауважує Сергій Лойко. Також дається взнаки ситуація у самій Росії. Молодь у ній не виступає поки проти війни, але почала протестувати проти свавілля можновладців-крадіїв. Письменник також представив свою нову книгу «Рейс», розповів про знайомство зі Шварценегером, оцінив «термінатора» Путіна й «політрука» Прилєпіна.
Олександр Лащенко: Переклад. «Аеропорт», тепер представляєте книжку «Рейс». У серпні буде і український переклад. Поки є російською.
– Переклад. У мене є книга «Шок і тремтіння» про війну в Іраку. Є книга «Аеропорт» про війну в Україні. І от четверта моя дитина – «Рейс». Це теж книга певною мірою про війну в Україні.
– Той самий «Боїнг». Буде три роки, як його збили над Донбасом.
– Це роман. Це трилер, це бойовик і детектив. Якщо «Аеропорт» – це все ж таки практично була документальна книга. Вона знайшла свого читача в Україні. Навіть в Росії. В Прибалтиці, в Польщі, в Чехії. Вона виходить у Китаї сьогодні, у Голландії вийшла. Але в Америці вона досі не вийшла, у Великобританії не вийшла, в Німеччині не вийшла. Хоча зараз одна голлівудська кіностудія планує знімати фільм за мотивами «Аеропорту».
Ось ця книга має бути, я сподіваюся, і судячи з тих відгуків, які ми вже отримуємо, цікавою не тільки українському читачу, не тільки західному читачу, який стежить за подіями в Україні, але й будь-якій людині, якій не те, що потрібно шукати Україну на глобусі Земної кулі, але якій наплювати, що там відбувається. І через цю книгу, оскільки це є трилер, захоплюючий бойовик, детектив, чимало дійдуть до того, що їх цікавитиме, що ж там відбувається в Україні, як це все вийшло.
Головний герой цієї книги – корумпований «мєнт», який втік на Захід, він ховається від бандитів, яких він кинув на 62 мільйони доларів. Він переховується від цих жахливих кілерів, від найстрашнішого кримінального синдикату в Росії. У Лос-Анджелесі під вигаданим ім’ям живе на своїй яхті. Йому взагалі до лампочки Україна, «бандерівці» якісь – він навіть таких слів не знає. І його сім’я, дружина і двоє доньок, летять на зустріч до нього у Таїланд, щоб на острові, де він винайняв ледь не цілий острів, з ним зустрітися і об’єднатися після трьох років розлуки. І літак збивають. І в ньому прокидається його аlter ego – забутий, прекрасний сищик на прізвисько «Бульдог». Сергій Альохін під вигаданим ім’ям перетворюється знову на «Бульдога». Йому наплювати на все. Він повертається в Росію, вербується до армії «ополченців», цих так званих «добровольців». Їде на Донбас. І там, зображаючи, що він в цій «армії», щось таке робить, розпочинає своє власне розслідування того, як загинула його сім’я.
Просто головою закладаюся – вийму з кишені зараз тисячу гривень і віддам тому, хто мені скаже тільки чесно, що він на будь-якій сторінці, окрім останньої, здогадався, чим закінчиться книга. Ви довідаєтеся тільки в останньому реченні.
– Повертаючись до «Аеропорт» – голлівудська екранізація буде?
Керівники провідної голлівудської кіностудії зустрічалися з «кіборгами». Великий інтерес до книги
– Наразі про це ведеться мова. Я не можу, я зобов’язався, так би мовити, у контракті. У Києві 24 квітня брав участь у тристоронній зустрічі трьохгодинній, на якій, з одного боку, були представники, керівники провідної української кіностудії, з іншого – представники, керівники провідної голлівудської кіностудії, які самі приїхали сюди, самі купили собі квитки, самі попросили книгу, самі винайняли готель. Вони самі захотіли це зробити, що є дуже важливо. І вони зустрічалися не тільки зі мною. Вони ходили на кіностудію. Вони зустрічалися з «кіборгами». У них великий інтерес до цієї книги. Йде робота.
Подивимося, що там буде з «Аеропортом». Переконаний, що книга буде фільмом
Подивимося, що там буде з «Аеропортом». Я переконаний, що ця книга буде фільмом, і ця книга піде у всьому світі й у Європі. Книга тільки два дні, як вийшла, а я вже отримав пропозицію від німецького агента, від шведського агента літературного. Найкращих в Європі.
– А «Аеропорт» і «Рейс» – російському читачеві?
– Це книги для російського читача, без сумніву. На сторінці «Рейс» ми отримуємо величезну кількість листів із проханням надіслати їм книгу.
– Якесь російське видавництво ризикує взятися за видання?
«Аеропорт» у Росії – заборонена книга
– У мене практично була угода з одним провідним інтелектуальним видавництвом. Мій редактор потім практично ридав, коли сказав, що я зараз страшенно переймаюся, що я не можу видати цю книгу, почуваюся безпорадним і у відчаї, тому що нам доводиться самоцензуруватися. Основна проблема в тому, що це «рідний брат» «Аеропорту». А «Аеропорт» у Росії – це практично заборонена книга.
– У Росії немає проблем у письменника Захара Прилєпіна, який стверджує, що він ледь не воює політруком чи ким там на боці бойовиків Донбасу. А як Вам такі письменники? Це теж Ваші колеги, виходить. Сам Прилєпін переконує, що він своєю творчістю в цій війні в Україні, яка триває, у чомусь успадковує Пушкіна, Льва Толстого…
Прилєпін – це такий собі «шариков»: не з балалайкою, а ОМОНівець із книгою. Став злочинцем. Розпалює війну
– Це просто маячня. Прилєпін – це такий собі «шариков»: не з балалайкою, а ОМОНівець із книгою. Почитайте його книги – це якийсь потік свідомості все про себе «улюбленого». Зараз він просто став злочинцем. Він розпалює цю війну, підкидає.
Прилєпін такий же ж політрук, як політрук Клочков і 28 міфічних панфіловців
У моїй книжці знайдете епізод, де письменник чимось невловимим нагадує Прилєпіна, їде на Донбас писати таку «героїчну» книгу про «російських ополченців». З ним там стається велика прикрість. Я нікому не хочу зла, я не хочу, щоб Прилєпіна вбили. Але якщо йому хтось, як слід, «вставить» на Донбасі... Він просто туди не доїде ніколи. Все це брехня. Він виступив із заявою, що «я – політрук, їду на Донбас». Він такий же ж політрук, як політрук Клочков і ці 28 міфічних панфіловців, яких вигадали. Він (Прилєпін – ред.) поїхав відразу у Саратов, ще кудись продавати свою книгу.
– Зараз дорога для Вас у Росію закрита?
«Рейс», «Аеропорт» – це мої охоронні грамоти. Я їх не цікавлю. Їм важливо, щоб «Аеропорт» не читали. Зі мною щось зроблять, «Аеропорт» прочитає весь світ. Вони мене берегтимуть
– У мене немає з собою у студії книги «Аеропорт». А от «Рейс» меншою мірою, а «Аеропорт» більшою – це мої охоронні грамоти. Тому що у Кремлі сидять розумні ж люди, хоча іноді роблять ідіотські вчинки. Я їх як людина не цікавлю. Їм важливо, щоб «Аеропорт» не читали. Тому, якщо я в Росії, а вони зі мною щось зроблять, «Аеропорт» прочитає весь світ. І американці, і англійці, вся Росія прочитає. Навіщо це їм? Вони мене берегтимуть. Так і з «Рейсом» буде. Моя охоронна грамота. Спробуйте що-небудь зі мною зробити.
– Війна в Україні. Війна в Іраку, 2003 рік – теж на Ваших очах, як військового хронікера. Якісь відмінності є? Чи всі паралелі умовні?
– Є одна така складова – це фейк-ньюз. Фальшиві новини. Тепер ми вже знаємо, що не було у Саддама Хусейна атомної бомби і не було хімічної зброї. Звісно, він був сучим сином. Демократія там і не росте. І ніколи не виросте. Тут війна ось ця була спланована, ініційована, зрежисована закордоном – в Кремлі, в Росії. В Україні (я багато разів про це говорив) таких причин для цієї війни не було.
– Триває вже більше трьох років. Можна вже назвати попередньо, хто може перемогти? Чи це все нереально прогнозувати?
Для мене це чорно-біла війна. Україна захищає свою Батьківщину. Це вітчизняна війна України проти агресора. Агресором є моя батьківщина – Росія
– У споконвічній битві добра і зла, звісно, добро у якийсь момент переможе. «Жаль тільки-жити в цю пору прекрасну вже не прийде ні мені, ні тобі». Для мене це чорно-біла війна. Україна захищає свою Батьківщину. Це вітчизняна війна України проти агресора. Агресором, на жаль, є моя батьківщина – Росія. І те, що вони зараз роблять, мені дуже нагадує 1930-і роки, коли Росія «відтяпала» собі Балтику, Польщу, Буковину, Бессарабію. І це загалом в якійсь мірі спровокувало війну. Про це мало говорять. Але Сталін із Гітлером уклали цю угоду Молотова-Ріббентропа. Вони розділили світ, але вони почали захоплювати ще більше, ніж домовилися з Гітлером. Гітлеру це не сподобалося – він почав боятися. Тому він випередив Сталіна і напав першим. Якщо Гітлер зі Сталіним не поділили б Європу, можливо, такої глобальної війни й не було б.
– Пане Лойко, Ви казали, що Захід за великим рахунком не цікавить війна в Україні. Можна сказати, що те, що зараз роблять провідні країни Заходу – це дуже близьке до того, що робив Чемберлен, прем’єр Британії, який Мюнхенські угоди підписував.
– Ні! Це не порівнюється. Чемберлен намагався за будь-яку ціну зупинити війну. Наприклад, пожертвувати Чехословаччиною.
– Україною не жертвують зараз?
Агресію зупинили самі українці. Українці своєю сміливістю, хоробрістю, відчайдушшям показали Путіну, що збитки будуть неприпустимими. От вони далі аеропорту й не пішли
– Ні. Вони не жертвують Україною. Тому що Україна не у безвиході. Ситуація розвернулася б на 180 градусів, якби відбулася та сама повномасштабна агресія Росії, якої не сталося. І не станеться. У першу чергу цю агресію зупинили самі українці. Американцям і Заходу не довелося втручатися. Хоча для цього були передумови. Українці своєю сміливістю, своєю хоробрістю, своїм відчайдушшям у тому ж аеропорту показали Путіну, показали Кремлю, що збитки будуть неприпустимими. І, як каже генерал у моїй книзі, тепер у них буде на кожному кілометрів аеропорт, якщо сунуться. От вони далі аеропорту й не пішли.
– Будуть вибори у 2018 році – певно Путін піде на наступний термін. Хоча офіційно він цього поки що не підтверджує. Чергова «маленька», правда, не дуже переможна війна можлива для Росії?
Путін – нічого хорошого не може зробити, а тільки влаштовувати війну і зомбувати населення. Можна перераховувати війни, які він почав. Інших інструментів у нього немає – провокація і війна
– Звісно можлива. Путін – людина війни. Він нічого хорошого не може зробити, а тільки влаштовувати війну і зомбувати населення, переконуючи в тому, що війна – це шлях до вирішення всіх проблем. Зрештою, вони повинні прокинутися, вони повинні очухатися. Скільки можна воювати? Можна перераховувати війни, які він почав, які він спровокував. Інших інструментів у нього немає – провокація і війна.
– Він, як і раніше, у виграші? Навіть ці акції протесту, як не ставитися до Навального – це вже дзвіночок для Кремля?
Вийшла молодь. Вони не виступали поки що проти війни. Вони виросли і виявилося, «все вже вкрали до нас»
– Це не дзвіночок. Це взагалі «за ким дзвонить дзвін». Тому що принципова різниця між акціями «білострічників» до цього і те, до кого апелював Навальний, в тому, що вийшла молодь. Вони не виступали поки що проти війни. Вони виступали проти того, що вони виросли і виявилося, як у відомому радянському фільмі, «все вже вкрали до нас». І якщо ці зомбовані мами і тата, бабусі й дідусі, які дивляться телевізор і вірять Путіну, що можна безкарно красти і прикриватися «Кримнаш», то ці люди у це не вірять. Вони не дивляться телевізор. Вони не підсіли на цю голку. І їм не подобається, що прем’єр-міністр живе у розкішних палацах, коли вони собі навіть роботу толком не можуть знайти.
– Ви, ще будучи кореспондентом «Лос-Анджелес Таймс», у Москві під час чергового спілкування Путіна з пресою особисто ставили питання щодо «закону Діми Яковлєва»…
– Я думаю, що для наших слухачів буде цікавим моє друге запитання. Про Діму Яковлєва я запитував. А наступного року, у грудні 2013 року, у розпал Майдану, коли не було ще зрозуміло, чим все закінчиться, але вже в Криму лунали якісь провокаційні заяви, що «Путін введи війська!», я запитав... Запитання було довгим. Я навіть, щоб його трошки розігріти, українською почав, щоб він живіше відповідав. Я запитав: чи існує якась гіпотетична можливість того, що ви дійсно введете війська в Україну? Він сказав категорично ні, цього не може бути, цього не може бути ніколи, це нісенітниці, ми стурбовані становищем нашим громадян за кордоном, але «ми не будемо розмахувати шашкою». Це Путін сказав.
І після прес-конференції я пережив кілька неприємних моментів, коли підходили мої хороші знайомі, друзі-журналісти і говорили: Сергію, у тебе був шанс, як завжди, поставити Путіну питання, але чого ти випендрювався, запитав про якусь фігню – чи є життя на Марсі? Адже цього ж не може бути, не може бути ніколи!» Я в якийсь момент також подумав, що, напевне, я є поганим пророком, і, слава Богу, що Путін так відповів – не може ж він так брехати.
– Путін «дотримався» слова.
– Вкотре він дотримався слова і зробив абсолютно навпаки. 27 лютого 2014 року я вже у Сімферополі. Мені телефонує один із тих, хто мене критикував. Я подумав, що він зараз вибачиться, скаже: «Сергію, ти все правильно запитував, я бачу, який брехливий режим»... Вони ж не можуть так легковажно. Вони ж готували це. А він мені каже: «Сергію, це ти ж йому ідею підкинув!» Ось перед вами сидить... Я можу навколішки стати. Я винен в «Кримнаші».
– Ви спілкуєтеся з «кіборгами», як і раніше?
– Звісно. Вони ж були у мене консультантами. Ми продовжуємо спілкуватися у телефонному режимі, у «Фейсбуці», іноді зустрічаємося, коли я тут буваю. Один із них є консультантом вже «Рейсу».
– Вони, можливо, чимось розчаровані, на Ваш погляд? Тим, що відбувається всередині України? Бачимо, що корупція, інші проблеми. Чи ні? Втома у них не відчувається?
– Я не хочу обговорювати політичну ситуацію в Україні. Я тільки одне скажу, що у всіх є втома. Але я розумію, що треба терпіти. Тому що я неодноразово наводжу свою улюблену цитату першого президента Чехословаччини Масарика, який сказав, що у нас є демократія, залишилося знайти демократів.
– Вацлава Гавела знайшли потім.
Дуже важко Україні зараз. Вона веде війну з агресором
– Так. Демократів треба шукати в собі в першу чергу. Це довгий процес. Це еволюція. Революційним методом можна скинути владу. Революційним методом відкрити в собі демократа на будь-якому рівні, навіть в сім’ї, на роботі, на вулиці не виходить. Це тільки еволюція. Дуже важко Україні зараз, тому що вона веде війну. Вона веде війну з агресором, триває війна. Люди гинуть.
Бачимо перші значні результати Майдану. Все було не дарма. Безвізовий режим для України – те, про що Росія взагалі навіть мріяти не може
Але ми вже бачимо перші такі значні результати Майдану. Ми розуміємо, що все було не дарма. Безвізовий режим для України – це те, про що Росія взагалі навіть мріяти не може.
– Так, підписання безвізу – подія цього тижня.
– Це анекдот від Гоголя, здається: «мені в Париж по справі невідкладно». Але так зараз і є. Ви можете просто вийти на вулицю, сісти у літак і опинитися в Парижі.
– Ще наприкінці 1980-х років Ви з Арнольдом Шварценегером працювали – під час зйомок фільму Red Heat у Москві. Які Ваші враження від Арнольда Шварценегера, вже колишнього губернатора Каліфорнії? З Трампом, напевно особисто не спілкувалися – нинішнім президентом США. Якщо їх порівняти? Вибачте, і Путіна поставимо у цей ряд. З Путіним Ви все ж таки спілкувалися.
– Я з Путіним напевно не спілкуюся.
– Як журналіст спілкувалися.
– Я ж з ним не випивав. З Арнольдом я випивав і закусував. Він у мене вдома був. Приходить Арнольд, а у мене на дивані сидить мій син-жовтеня. Ось такими очима на нього дивиться. Я Вам так скажу, що Арнольд – прекрасна людина, весела, дотепна. Він дійсно людина, яка ставить мету і досягає її.
Можливо, для американців не дуже підходить. Але для українців Трамп набагато краще, ніж Обама. Не буде спокійно дивитися на порушення Москвою балансу сил в Європі
Що стосується Трампа, то я особисто Трампа не знаю. Але я хочу сказати, що «Трамп – наш» вже не працює. Я ще тоді говорив і зараз кажу, що, можливо, для американців Трамп не дуже підходить, і вони його не дуже люблять, тому що, по-перше, більшість все рівно голосувала проти нього, по-друге, в Америці дуже сильна демократія, а те, як поводиться Трамп, те, що він говорить, деяким людям не подобається. Але для українців Трамп – це набагато краще, до речі, і для росіян, ніж Обама. Трамп не буде спокійно дивитися на порушення Москвою балансу сил в Європі.
– Чому я в цьому ряду Путіна згадав? Тому що прихильники Путіна в Росії кажуть: це такий «термінатор», незважаючи свою фактуру – маленький ріст, фізичні дані. У політиці він – «термінатор». Що хоче те й робить. Правильно так казати?
Путін «термінатор». Вибухи будинків у Москві, «Норд-Ост», Беслан, війна в Грузії, війна в Україні, війна у Сирії – звісно, «термінатор»
– Путін дійсно «термінатор». Він, наприклад, сидить в себе чи робить якийсь укол білому ведмедю на Північному полюсі й одночасно підмішує полоній у чай дисиденту в Лондоні. Ну, звісно, «термінатор»! Або взагалі він знати й не знає про це – однією рукою він зустрічається з дітьми, цілує їх і обнімає, піклується про уссурійського тигра ставить йому мітку, а іншою – прибирає Нємцова на Великому Кам’яному мосту. Він – «термінатор»! У цьому сенсі – так. Вибухи будинків у Москві, «Норд-Ост», Беслан, війна в Грузії, війна в Україні, війна у Сирії – звісно, «термінатор». Якщо пам’ятаєте, у фільмі «Термінатор-2» був термінатор.
– Саме у другому «Термінатор» був такий негативний персонаж – опонент Шварценеггера…
– У цьому сенсі, звісно, Путін – «термінатор».
ПОВНІСТЮ ЦЯ РОЗМОВА З СЕРГІЄМ ЛОЙКОМ – У ВІДЕОВАРІАНТІ ІНТЕРВ’Ю
