Львів – Австралійська родина Тетяна і Джаред Вітборни разом із сином та дочкою приїхали на рік до Львова і організували тут безкоштовні курси англійської мови для демобілізованих бійців і їхніх рідних, а також для вихованців однієї зі шкіл-інтернатів. За словами австралійців, вони бодай у такий спосіб хочуть допомогти Україні у важкий час.
«Do you have questions?», – запитує у бійців австралієць Джаред Вітборн. Його дружина, українка за походженням, Тетяна Вітборн перекладає: «Чи ви маєте запитання?».
Охочих вчити англійську мову у Центрі надання послуг учасникам АТО чимало. Окрім демобілізованих бійців, були і дружини учасників АТО. Більшість мають початкові знання з англійської, але хотіли б розмовляти.
– Я лікар, мені потрібно читати сучасну літературу з медицини, брав уже приватно уроки англійської. Хотів би для роботи краще знати;
– Для розвитку, для подорожей, щоб з людьми спілкуватись;
– Це розвиток, це потрібно для роботи. Я вже вчив англійську, хочу продовжити. Мені найскладніше почати розмовляти, немає тут середовища. А тут викладачі говоритимуть лише англійською;
– Вирішив ходити на заняття, не маю практики спілкування. Дуже потрібне оте спілкування, щоб розмовляти. Моя робота пов’язана з англійською, дуже потрібно поліпшити свій рівень.
Так розповідають бійці та рідні військових про мотивацію вивчати англійську.
«Мова відкриває історію, нашу культуру»
Тетяна, вчитель музики за фахом, і Джаред, юрист, одружені двадцять років. Вона австралійка у третьому поколінні. Тетяна українка за походженням, її дідусь і бабуся виїхали зі Львова у 1939 році у Польщу. Дідусь працював ветеринаром, відповідно завжди мав спирт, розповідає Тетяна. Про це знали енкаведисти і приходили почастуватись. Одного вечора, коли ті напились до безтями, дідусь Тетяни заглянув у їхні папери, там знайшов своє ім’я на виселення у Сибір. Сім’я терміново виїхала у Польщу, а в 1942 році – приїхала в Австралію. Тоді мамі Тетяни було сім років. Знання української мови, любов до України, історії, культури рідні передали Тетяні, а вона своїм двом дітям – 15-річній Софії і 12-річному Лесику, а також чоловіку, який є австралійцем у сьомому поколінні.
Ми дуже стараємось зберегти українську мову в Австралії, це важко в англомовному середовищі. Щодня стараємось читати українською. Поза вірою в Бога, це друга важлива річ – українська моваТетяна Вітборн
«Ми дуже стараємось зберегти українську мову в Австралії, це важко в англомовному середовищі. Щодня стараємось читати українською. Поза вірою в Бога, це друга важлива річ – українська мова. Я пишаюсь українським походженням, це головна річ – культура, мова. Це ціле серце культури. Якщо вмієш ліпити вареники чи носиш вишиванку, це не показує твою українськість. Мова відкриває історію, нашу культуру», – каже Тетяна.
Подружжя здало своє помешкання в Сіднеї і за гроші з оренди наймає житло у Львові, організувало безкоштовні курси англійської не лише для бійців, але й для учнів школи, яку відвідують їхні діти у Львові, і для вихованців школи-інтернату, створили також і драматичний англомовний клуб.
«Ми дивимось новини в інтернеті, бачимо новини і українська діаспора переживає. Ми на острові, немає фінансового великого статку і подумали: що можемо робити? Краще не пакувати пакунки, а поділитись досвідом. Нам порадили звернутись у цю організацію і сформувати курс англійської. Надіємось це допоможе учасникам курсу мати відвагу розмовляти англійською», – каже Тетяна.
Австралійка Тетяна була на Майдані
Тетяна з мамою вперше приїхала в Україну у грудні 2013 року – на Майдан у Києві. Два з половиною тижні провела там і допомагала на кухні. З Джаредом приїхала до Львова влітку 2015 року на п’ять тижнів, і відтоді чоловік мріяв приїхати сюди на довший час. А оскільки робота дозволила це, то радіє, що може допомогти українцям у вивченні англійської, а сам вчитиме українську, бо вже мав уроки через скайп.
Для наших дітей це дуже важливо, що вони можуть говорити правильною українською. І розуміти, як це бути в УкраїніДжаред Вітборн
«Австралія була зовсім іншою в 1950-1960 роках, дуже важко приймала європейців. Зараз це вже інша справа, але тоді було дуже важко. Їм було важко говорити іншою мовою, австралійці не дуже любили іншомовних. Але сьогодні все інакше, люди зацікавлені у вивченні свого походження, з яких країн вони походять. Тож для наших дітей це дуже важливо, що вони можуть говорити правильною українською. І розуміти, як це бути в Україні, зокрема», – говорить Джаред.
Вітборни покинули спекотний Сідней і приїхали у засніжений зимовий Львів. Їхні діти вперше побачили сніг. А Джареду не пощастило, бо на слизькому тротуарі зламав ногу. Однак його це не засмучує. Їхній холодильник заліплений карточками із записами занять, які вони організували у Львові. Подружжя розповіло, що найбільш складно у перші два тижні у Львові було дітям у школі, але займаються з репетиторами і звикають до навчання, займаються музикою.
