У Дніпрі відкрили основну експозицію першого в Україні музею АТО. У цій – внутрішній – частині музею, що розташована в приміщенні діорами, презентували більше тисячі експонатів: особисті речі загиблих бійців, речі із зони воєнної операції на Донбасі, дитячі малюнки, одяг капеланів, інструменти медиків, що рятували поранених бійців, шеврони добровольців тощо. Три музейні зали присвячені реальним історіям волонтерів, бійців, медиків, журналістів, що працювали в зоні бойових дій. Вхід до музею і всі екскурсії – безкоштовні. Однак сотні відвідувачів приходять сюди не лише подивитись експозицію, а й вшанувати пам’ять.
Родина загиблого 29-річного десантника Антона Жукова прийшла до новоствореного музею не на екскурсію. Батько, мати й маленький син Антона тут як на місці вшанування пам’яті. В одному із залів закладу – меморіальному – на стіні поруч з сотнями портретів загиблих бійців-дніпрян – і рідне для них обличчя. Тут же й однострій Антона, у якому він загинув під час обстрілу. За обмундируванням, пошматованим кулями, можна «прочитати» історію останніх хвилин бійця, каже його батько В’ячеслав Гололобов.
«Він пішов добровольцем. Три тижні підготовки, а потім вони були вже в полях. Вийшло так, що в Шахтарську 31 липня 2014 року, при виході з міста, 24 людини потрапили під обстріл, полягли там. У музеї – його форма, на ній можна прочитати останню годину його життя. Перші поранення були в ноги. А після цього вже були чотири смертельні кулі», – зауважує батько загиблого бійця.
«Тепер цей музей – наше життя. Він потрібен для ось таких дітей, як наш онук. Вони повинні зростати й знати, що за них поклали життя», – додає мати.
Поряд із портретами загиблих бійців музейники розмістили дорогі для них речі, які ті брали з собою у бій. Для когось це улюблена книжка – Біблія, томик Ніцше чи О’Генрі, для когось – лист від рідної людини, вишита мамою хустка чи дитячий малюнок-оберіг. Амуніція, нагороди, відзнаки, дипломи – і майже 300 загиблих на Донбасі військовослужбовців, уродженців краю, постають не як абстрактні «бойові втрати», а як конкретні люди зі своїми досягненнями, думками та мріями.
Речі, що розповідають про війну
Над створенням внутрішньої частини музею АТО в Дніпрі команда істориків, художників, дизайнерів та волонтерів працювала більше року. Експозицію розгорнули в трьох залах. Окрім зали пам’яті, є також зала, що за допомогою експонатів, вивезених із зони конфлікту, документів та світлин, розповідає про початок бойових дій на Донбасі, зародження добровольчого та волонтерського рухів, проблеми переселенців.
Як зазначив радник голови Дніпропетровської облдержадміністрації, один з ініціаторів створення музею, демобілізований боєць Іван Начовний, тут немає жодного «постановочного» предмета – усі речі справжні, зі своїми зворушливими історіями.
«Що ми хотіли показати тут? Звичайний подвиг рядового громадянина нашої країни, який не був байдужим до долі держави. Тут близько тисячі експонатів. Кожен з експонатів має свою унікальну історію. Навіть гільзи, насипані купою, – це не гільзи з полігону. Абсолютно всі вони доправлені з найжорсткіших точок фронту. Найголовніше – відійти від старого підходу до музею, де експонати просто розкладені і про них говорять екскурсоводи, щоб експонати самі говорили, готували відвідувачів до певних емоцій, думок», – розповів Іван Начовний.
Мультимедійна зала з «ефектом присутності»
Родзинкою музею називають третю – мультимедійну – залу. Це перший музейний простір в Україні, який працює «у форматі 360 градусів»: кінохроніку тут транслюють одразу на чотирьох стінах, створюючи для глядача «ефект присутності» та переносячи його в епіцентр подій. Відвідувачам показують документальні стрічки про воєнні дії на сході України, створені, зокрема, дніпрянами, каже співавторка фільму та волонтерка Наталія Хазан.
«Думаю, в Україні – це єдиний кінозал у форматі 360 градусів, де демонструється фільм, зроблений повністю з хроніки. Важко було морально: ми передивилися дуже багато матеріалу і пропустили його крізь себе, адже за 20 хвилин нам треба було показати всі аспекти цієї війни і Дніпро в ній», – зазначила Наталія Хазан.
Окремою частиною музею є велика стіна СМС-повідомлень із зони воєнних дій – волонтерів та бійців. Керівник робочої групи зі створення музею Юрій Фанигін зауважує, що саме тут відвідувачі музею мають залишатись ніби наодинці з собою.
«Це є головним акцентом та елементом окремої роботи для кожного відвідувача: саме там він залишається наодинці та сам вирішує, що читати, в якій послідовності, що думати», – прокоментував експозицію Юрій Фанигін.
«Не забули нікого»
У перший день роботи внутрішньої експозиції музею до нього завітали сотні людей – демобілізовані бійці, волонтери, історики, громадські активісти, представники влади. Багато хто не міг стримати сліз. Командир танкового батальйону, Герой України Євген Межевікін знайшов в експозиції і своє фото, і фото значущих подій, учасником яких був, зокрема боїв за Піски.
«У цій експозиції не забули нікого – ні бійців, ні волонтерів, ні лікарів. Так і має бути. Підійшли з толком – тут і про людей, які воювали, і про тих, хто допомагав в тилу. Для мене це дуже важливо, бо це історія, пам’ять, те, чим люди мають пишатись. Українці повинні бачити, що воювали такі ж прості люди, як вони: з відкритим серцем та добрими очима. Вони виконували завдання не тому, що люблять війну та жорстокість, а тому, що це їхній обов’язок – захищати Батьківщину», – поділився враженнями Євген Межевікін.
Музей створили за підтримки Дніпропетровської облдержадміністрації. Тепер він входить в структуру Національного історичного музею імені Дмитра Яворницького в Дніпрі.
Музейники зазначають: як і вулична частина експозиції, презентована торік, внутрішня також буде відкрита для всіх охочих, вхід – безкоштовний. Планують, що музей поповнюватиметься новими експонатами й розширюватиме свій виставковий простір.
Вуличну експозицію першого в Україні музею АТО відкрили навесні 2016-го року. Вона називається «Шляхами Донбасу». В центрі виставки – військова техніка: БТР, медична «таблетка», міномет, зенітна установка, військовий джип, башта танку, згоріла машина. Загалом – близько 400 експонатів.
