Дніпро – У Дніпрі презентують масштабну виставку одного з найвідоміших українських художників Миколи Глущенка. Вернісаж зайняв аж шість залів художнього музею, та й то не вмістив усіх картин, які є у колекції. Свого часу щедрий живописець-земляк подарував закладові десятки своїх робіт, тепер це найбільше зібрання в Україні. Виставка приурочена до 115-річчя від дня народження митця, вихідця з Дніпропетровщини. Мистецтвознавці говорять про Глущенка як непересічну особистість, художника європейського рівня, його вважають корифеєм українського імпресіонізму. Химерна доля додала до його мистецької роботи ще й діяльності нелегальної: перед Другою світовою війною він півтора десятиліття прожив у Берліні й Парижі, уміло поєднуючи амплуа художника та розвідника і передав в СРСР чимало цінної інформації.
Один із найвідоміших українських художників-імпресіоністів Микола Глущенко водночас упродовж десятиліть залишаться однією з найзагадковіших фігур в українському мистецтві через свою нелегальну діяльність у Європі.
За словами дослідників, в око радянської розвідки Глущенко впав, перебуваючи за кордоном. У період визвольних змагань початку минулого століття юнак з Катеринославщини Микола Глущенко був попри власне бажання мобілізований до денікінської армії. Так і не встигнувши повоювати, із залишками білогвардійської армії опинився на території Польщі, а потім Німеччини. У Берліні закінчив приватну школу живопису, пізніше вищу школу образотворчого мистецтва. Йому виявляли протекцію відомі персони української еміграції – Павло Скоропадський, Роман Смаль-Стоцький, Володимир Винниченко.
Робота на радянську розвідку як «агент Ярема» і особистий презент від Гітлера
У 1924 році Микола Глущенко переїхав до Парижа й за три роки, написавши звернення до посольства з проханням повернутися на батьківщину, отримав паспорт громадянина СРСР. Саме тоді, кажуть дослідники, на нього й звернули увагу представники радянської зовнішньої розвідки. Художник, який вільно володів німецькою і французькою мовами та мав широкі зв’язки й можливості вільно пересуватись Європою, зацікавив Москву.
Від самого початку усі контакти з Миколою Глущенком були глибоко законспірованими. У «Центрі» він проходив як «агент Ярема». Офіційна, видима частина роботи полягала у виконанні художніх замовлень для радянського посольства, неофіційна – в зборі цінної інформації. Про цю сторінку біографії художника не знав ніхто з найближчого оточення, навіть дружина Марія Давидівна, яка підтримувала його у творчості й житті.
«Розвідсторінка» його біографії досі цілком не розкрита, каже мистецтвознавець, співробітник Дніпропетровського художнього музею Людмила Тверська. Хоча точно відомо, що саме Глущенко був одним із тих, хто передав до «Центру» точну дату нападу гітлерівської Німеччини на СРСР. Є інформація також про те, що творчістю Глущенка захоплювався Гітлер і навіть подарував художникові альбом своїх малюнків.
«Це Художник з великої літери, один з найкращих художників України. І такого рангу художник, ще й розвідник… Тут дуже багато що покрите завісою таємниці. Але те, що він був одним з найкращих розвідників і розвідників нерозкритих, відомо. І про його особистий зв’язок з Гітлером. І про те, що вони разом навчались в академії мистецтв… Коли Глущенко відкриває свою персональну виставку, Гітлер відвідує її. І тоді на знак пошани до цієї людини і до її творчості Гітлер передає у подарунок Глущенку альбом своїх акварелей. Все це грало на руку розвіднику. Він крутився в найвищих колах гітлерівської Німеччини й отримував такі дані, які не міг отримати інший. Запідозрити в розвіддіяльності художника, людину, яка живе в світі своїх фантазій та мрій, було дуже важко. Напевно, це й сприяло тому, що він так і залишився нерозкритим», – розказала Радіо Свобода Людмила Тверська.
Пейзаж і колір – головні інструменти «українського Моне»
Під час Другої світової війни Микола Глущенко участь у розвіддіяльності не брав: для проведення розвідувально-диверсійних операцій, кажуть дослідники, інтелігентний художник не підходив. З 1944 року, коли нарешті зміг повернутись на батьківщину й оселитись у Києві, і всі подальші 33 роки свого життя займався лише живописом.
Попри таємничі сторінки біографії Миколи Глущенка, на виставці у музеї Дніпра акцентують увагу відвідувачів все ж на творчості. Музейники зазначають: митець залишався вірним імпресіонізму в умовах панування соцреалізму, але під натиском партійних функціонерів все ж написав певну кількість картин на тему звеличення радянської дійсності. Незадовго до смерті він відібрав такі роботи й наказав дружині спалити їх.
Був дуже вимогливим у творчості. Ніколи не писав на замовлення. Зробив пейзаж основним жанром своєї творчості, а головними інструментами – колір та контраст, їх використовував для втілення настрою та думок, зазначає заступник директора Дніпропетровського художнього музею Сергій Несмачний.
«Найголовніше для нього – колір. За допомогою кольору в нього будується вся образна система. А ще – контраст. Дуже складно гармонійно поєднувати дуже різні за температурою кольори в одній роботі, але в нього це виходило. Мені здається, що своїми роботами 60-70-х років він відкрив шлях й іншим художникам. Адже й інші художники хотіли не тільки змальовувати дійсність, а й робити висновки, передавати почуття, враження», – зауважує Сергій Несмачний.
Виставка в Дніпрі «Феєрверк кольорів та емоцій»
Відвідувачів першої масштабної виставки художника-земляка Миколи Глущенка у Дніпрі приваблює передусім таємничість постаті митця. Але із задоволенням вони розглядають і аналізують його творчий доробок.
«Картини Миколи Глущенка – це, дійсно, фейерверк кольорів, фейерверк емоцій. На мене справляють враження передусім кольори. Вони надихають на життя», – каже відвідувач.
«Ми не завжди бачимо цю красу в реальності. Але тут все наповнено почуттями, яскравими барвами, які художник так сміливо використовує», – додає відвідувачка.
Наразі в Дніпропетровському художньому музеї, аби вшанувати пам’ять живописця-земляка, вирішили видати каталог його робіт, однак спонсорських коштів на цей проект поки не знайшли.
