Прага – Російська дисидентка Ольга Йофе-Прохорова належить до тих небагатьох відважних людей колишнього Радянського Союзу, які акціями протесту відгукнулись на окупацію Чехословаччини в серпні 1968 року. В січні 1969 року вона з однодумцями вийшла на площу Маяковського в Москві з плакатом «Свободу Чехословаччині!». За цю і подальші акції спротиву радянському режиму її понад два роки утримували в Казанській тюрмі. Після звільнення в 1971 році настали роки домашнього ув’язнення і обшуків, аж до 1978 року, коли вдалось Ользі Йофе-Прохоровій емігрувати до Франції. І в еміграції вона уважно і з тривогою стежить за розвитком подій у Росії. Своїми міркуваннями вона поділилася в інтерв’ю Радіо Свобода.
– Що стосується сучасної ситуації, то вона, на жаль, все гірша і гірша, на відміну від інших країн, які все ж якось виходять з цього комуністичного минулого. Демократія в Росії, на жаль, на мою думку, іде великими кроками назад. Що стосується опору, він, звичайно, потрібен, але як його зробити ефективним, я жодних рад дати не можу.
– Як, на Вашу думку, чи згадують сьогодні в Росії про окупацію Чехословаччини військами Варшавського пакту в серні 68-го, говорять про це, чи краще не пам’ятати, забути?
– Краще забути, тому що зараз в сучасній Росії, наскільки я бачу, а я дивлюсь різні програми, новини і так далі, то говорять тільки про те, що Варшавський договір був прекрасним, що він нас врятував від війни, що НАТО жахливе, що Росія врятувала цілий світ від фашизму і всі повинні нам бути вдячні.
– І за 68-й рік, окупацію Чехословаччини також?
– Але ж 68-й рік не згадується та й для чого його пригадувати, адже все було добре. Якщо був добрий Варшавський договір, то і все, що вони робили, було добрим.
– Звідкіля, на Вашу думку, береться така потужна підтримка режиму Путіна? Принаймні говорять про понад 80 відсотків росіян, які підтримують політику свого президента.
– Думаю, це тому, що він дав багатьом людям те, що в них намагались відібрати, а йому не подобалось, що в них це забирають. Це ідея про те, що «ми кращі за всіх, нас боїться цілий світ, ми в усьому найсильніші». А після цього їм сказати, що вони не найкращі, не найсильніші, а навіть навпаки. Цю ідею він їм повернув, він повернув їм почуття національної гордості.
– Яку роль в цьому відіграла російська агресія, анексія Криму?
Анексія Криму. Крим це не ваша держава, ви не можете проводити «референдум» в чужій країні й відібрати в неї шматок
– Анексія Криму – один із цих атрибутів: ми врятували Крим від України, це наша територія. Так, я в чомусь згідна, в Криму є якесь російське коріння, велике російське коріння. Але ж ви віддали його, це не ваша держава, ви не можете проводити «референдум» в чужій країні й відібрати в неї шматок.
– Як Ви ставитесь до нинішнього режиму в Росії, до стану прав і свобод громадян, чи існують ці права в Росії сьогодні?
– Вільнодумство в Росії, все ж, думаю, що є. За нинішніх засобів комунікації його набагато трудніше позбутися, ніж колись, адже є інтернет, доступ до інформації попри те, як його намагаються обмежити. Тобто за тих умов вільнодумство в Росії існує, але, на жаль, воно все слабше і слабше. Я зі сумом і жахом дивлюсь, як у всіх тих програмах виступають люди, яких, здавалося б, можна було поважати, скажімо, знамениті режисери, але «несуть» те саме: «Крим наш, не віддамо, Росія визволила цілий світ». Так, Росія визволила світ від фашизму, але принесла комунізм, що гадаю, є гірше, в якійсь мірі, ніж фашизм.
– Що Ви думаєте стосовно подальшого розвитку ситуації в Росії, чи піде Путін далі, яким може бути цей сценарій?
– Я боюся давати прогнози, тому що, коли я покидала Росію, то була впевнена, що в Росії нічого не зміниться, що це буде, як мріяв Гітлер – 1000-літній рейх. Але події все ж відбулись, щось помінялось, Союз зник, Європа ставала все більше і більше нормальною. А зараз мої прогнози щодо Росії все більш невтішні. Не думаю, що щось змінять вибори, все і так ясно, що партія влади як і була, так і в абсолютній більшості залишиться.
– І все ж що може змінити нинішній стан справ в Росії?
– Я не знаю. Я б сказала, що це зможе змінити сильна позиція, але не бачу, звідкіля вона візьметься. Боюсь, що цей режим може проіснувати ще багато років і буде зміцнюватись.
