Київ – Невдала спроба державного перевороту в Туреччині може призвести або до зміцнення президентської вертикалі та збільшення авторитаризму в цій державі, або ж розширення зони нестабільності в регіоні, стверджують українські політологи та експерти з міжнародних питань. Частина з них не виключає, що ця ситуація матиме вплив і на Україну. Аналітики закликають українську владу скористатися нагодою для зміцнення міждержавної співпраці. Утім, більшість експертів не бачать у турецьких подіях паралелей з Україною: варіант повторення заколоту військових в українських реаліях вони вважають малоймовірним.
Придушення спроби військового перевороту в Туреччині у ніч на 15 липня, під час якої щонайменше 265 людей загинули і понад 1400 були поранені, мало вплине на ситуацію в Україні, наголосив у розмові з Радіо Свобода директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. Оскільки, за його словами, при владі в Туреччині залишаються ті ж самі люди, які є прихильниками поглиблення українсько-турецької співпраці. Окрім того, Україна не належить до тих країн, які можуть зіпсувати відносини з Туреччиною через те, як та поводитиметься із заколотниками, констатує експерт.
Водночас Ігор Семиволос не відкидає ризику погіршення безпекової ситуації в регіоні, якщо президент країни Реджеп Тайїп Ердоган, ліквідуючи наслідки невдалої спроби перевороту, припуститься серйозних помилок.
«Все залежить від дій Ердогана. Спроба розкрутити справу про заколот у стислі терміни – виглядає досить жорстко, це можна сказати і про заяви керівників Туреччини щодо можливого відновлення смертної кари. Якщо дослухається до думки Заходу і не перегинатиме палицю – ніяких негативних наслідків не буде. Якщо ж ні – можливе погіршення безпеки в чорноморському регіоні», – визнає Семиволос.
На думку експерта, нині в Україні немає ризиків, подібних до турецьких, адже історія Туреччини, значна роль армії в її суспільно-політичному житті – відмінна від українських реалій. Ця ситуація віддалено нагадує ГКЧП – спробу перевороту в Радянському Союзі незадовго до його падіння.
«Обидва ці невдалі перевороти поставили крапку в історії минулої країни. Тоді – зник СРСР. Зараз – зникла «кемалійська» Туреччина, в її історії можна поставити крапку», зауважує Семиволос, маючи на увазі традиційно високий вплив військових на політику Туреччини з часів Кемаля Ататюрка, який нині добігає кінця.
Під час мітингу в Стамбулі 16 липня, після придушення спроби перевороту, президент Туреччини Реджеп Ердоган звинуватив у підготовці перевороту ісламського священнослужителя Фетхуллаха Ґюлена, який виїхав із Туреччини та живе у США з 1999 року. Ердоган закликав Сполучені Штати видати його.
«Пане президенте Барак Обама, я сказав Вам: або депортуйте, або передайте нам цю людину», – наголосив під час мітингу Ердоган.
Державний секретар США Джон Керрі того ж дня на це відповів, що адміністрація Обами розгляне запит про видачу Ґюлена, але тільки тоді, якщо Вашингтону представлять доказ його провини.
Сам Ґюлен вже заявив, що він не причетний до невдалої спроби державного перевороту проти президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. І додав, що нічого не знав про спробу військового путчу, який почався пізно ввечері 15 липня, і що засуджує будь-які насильницькі спроби повалити турецький уряд.
Зі свого боку, експерт-міжнародник Богдан Яременко вбачає у подіях у Туреччині рух у бік авторитаризму, який, на його думку, Україна та інші сусідні держави невдовзі не зможуть ігнорувати. Про це він пише на своїх сторінках у соцмережах.
«Або за переворотом і справді стоїть Ґюлен, або ж усе інсценовано Ердоганом» – політтехнолог
Партнери Туреччини у цій ситуації не мають особливого вибору, аніж підтримати Ердогана, відтак погіршення стосунків чекати не варто, прогнозує український політтехнолог Тарас Березовець. Однак він закликає дочекатися нових подробиць в історії зі спробою перевороту, яку вважає неоднозначною.
Україна, як і США, а так само й інші партнери Туреччини, не має іншого виходу, ніж підтримати Ердогана, бо іншої легітимної влади в цій країні немаєТарас Березовець
«На сьогодні події в Туреччині до кінця не з’ясовані. Або за цим і справді стоїть Ґюлен, який нині живе у США, або ж усе інсценовано Ердоганом для зміцнення своєї влади (щоб таким чином зробити Туреччину президентсько-парламентською республікою за американським зразком). Україна, як і США, а так само й інші партнери Туреччини, не має іншого виходу, ніж підтримати Ердогана, бо іншої легітимної влади в цій країні немає. Водночас ми побачили, що певне потепління між Туреччиною і Росією – не абсолютне, адже дві держави є історичними суперниками, і добрих стосунків між ними найближчим часом вже не буде», – прогнозує аналітик.
Тарас Березовець закликає українську владу, яка вже виступила з підтримкою чинного турецького президента, користатися ситуацією, й надалі поглиблювати співпрацю з цією державою, зокрема й у безпековому секторі. Адже Ердоган налаштований і далі послідовно підтримувати Україну, і не має наміру змінювати свою позицію щодо Криму, пояснює політтехнолог. Окрім того, Реджеп Ердоган враховуватиме і той факт, що українська армія посилюється, і стає дедалі більш вагомим чинником у чорноморському регіоні, підсумовує експерт.
За найгіршого сценарію може бути розповзання зони нестабільності в Чорному і Азовському морях – експерт
Політолог Олексій Кафтан, зі свого боку, закликав не перебільшувати можливостей українсько-турецької співпраці після придушення перевороту в Анкарі.
«Треба розглядати обидва регіони, куди входить Туреччина: Чорноморський і Середземноморський. В обох регіонах вона має найсильнішу армію, не враховуючи російської. За найгіршого сценарію може бути розповзання зони нестабільності в обох регіонах. Всі зовнішні сторони є прихильниками якнайшвидшої стабілізації, причому вони готові заплющити очі на можливі ексцеси. До того ж, Туреччину нізвідки виключити не можна: ні з НАТО, ні з інших об’єднань. Із Росією в Туреччини з одного боку – економічна дружба, з іншого – військово-політична напруга. Щодо України: слід вважати, що Туреччина може бути партнером, але союзником у класичному розумінні – навряд чи. Україну мають цікавити турецькі мирні ініціативи в Північному Причорномор’ї та економічна співпраця – на більше не варто розраховувати», – визнає експерт.
Утім, події в Туреччині не відлякали українців, які мали намір їхати туди на відпочинок. Так, експерт з авіаперевезень Катерина Власова заявила в ефірі «Громадського радіо», що авіаперевізники погасили паніку, запропонувавши пасажирам або компенсувати вартість квитка, або летіти в інший день. Нині всі рейси з України до Туреччини відновлені, визнають експерти.
В разі можливого подальшого ісламістського крену Туреччини не виключене загострення її відносин із Росією, тому вона може актуалізувати питання Криму, від впливу на який Туреччина ніколи не відмовлялася, прогнозує політолог.
Водночас експерт Радіо Свобода із близькосхідних питань Аббас Джавадді вже висловив припущення, що частина заарештованих нібито за участь у спробі перевороту в Туреччині можуть бути просто незгодними з чинною владою, а доказів щодо них у правоохоронців може й не бути.
На його думку, переворот дав владі добрий привід остаточно розправитися з широким релігійним громадським рухом Ґюлена у Туреччині, що віднедавна названий там терористичною організацією. Він додає, що чимало посадовців і засобів інформації в Туреччині створюють атмосферу, в якій мало хто наважиться поставити ці звинувачення під сумнів.
Спроба перевороту може створити для влади і ще один привід – очорнити й інших її супротивників, визнає Аббас Джавадді. Влада Туреччини і проурядові ЗМІ вже почали називати ще одного підозрюваного: курдську Партію «Демократичний союз» із прикордонної півночі сусідньої Сирії, яка має прихильників і в Туреччині.
