Київ – Міністерство культури стало одним із найменш ефективних відомств нинішнього уряду. За рейтингом аналітичної платформи VoxUkraine, цього року гірше працювало лише Міністерство екології та природних ресурсів. Радіо Свобода з’ясовувало, які ініціативи міністра культури В’ячеслава Кириленка лишилися на папері, а чого все-таки вдалося досягти.
За останній рік Міністерство культури висловило чимало пропозицій, однак де-факто мало з них вдалося реалізувати, кажуть фахівці. Наприклад, програма підтримки українських військових «Зброя культури», які фінансувала поїдки митців на Схід, стартувала в лютому і несподівано завершилася в липні. Проект Українського інституту, створення якого анонсував міністр В’ячеслав Кириленко, також поки що на стадії розробки.
Серед сформульованих на початку року пріоритетів міністерства фігурував розвиток українського кіно. Справді, Мінкульт брав участь у розробці законопроекту з підтримки кінематографу – щоправда, його зареєстрували депутати комітету з питань культури. Також у другому читанні наступного тижня розглянуть законопроект про призначення на конкурсних засадах працівників культури, що, зокрема, це стосується театрів, і який ініціювало відомство.
Правки, запропоновані після першого читання, передбачали запровадження контрактів для працівників культури. Це спроба запозичити європейський досвід – така система дає закладам змогу динамічніше розвиватися. Пропозиція викликала, з одного боку, обурення керівників, які вже багато років обіймають свої посади, а з іншого – схвалення молодих театралів. І таким чином засвідчила: кожен змагається і хвилюється не за театр, а, перш за все, за свою сферу інтересів, вважає каже театральний критик Олег Вергеліс. Однак резонансні правки запропонували якраз не в Міністерстві культури.
«Цим займався парламент, Комітет з питань культури та духовності – після певних напрацювань Мінкульту», – каже він.
Я не знав про лист на підтримку Мінкульту від мого імені – Піоро
Цього року Міністерство культури також стало героєм кількох скандалів. Так, професійна спільнота наголошує, що участь відомства у підготовці до Венеційського бієнале та Франкфуртського книжкового ярмарку була мінімальною, проте міністр заявляє, що «без його наполягань» Україна б взагалі не брала участь у цих подіях.
Але, певно, найбільшим розчаруванням для фахового середовища стала довгострокова стратегія розвитку культури. Міністерство проігнорувало напрацювання попереднього уряду та ініціативи «Культура 2025» і написало власний документ, який експерти називають суто декларативним. Кілька місяців тому РПР «Культура», «Культура 2025» і «Конгрес активістів культури» об’єдналися в «Альянс культури», сподіваючись спільними зусиллями вплинути на міністерство, щоб воно взяло їхню роботу до розгляду.
На початку листопада «Альянс культури» вимагав відставки В’ячеслава Кириленка. Після цієї заяви на сайті Міністерства культури з’явився лист підтримки від Громадської ради Мінкульту. У листі був перелік успіхів відомства, у який потрапили й здобутки попереднього уряду. Як виявилось пізніше, багато хто з 120 представників ради про лист до його публікації нічого не чув. Наприклад, голова правління українського центру розвитку музейної справи Владислав Піоро навіть вийшов з Громадської ради через цей інцидент.
«Дійсно, Громадська рада у такому складі не може збиратись частіше. Ніж раз на рік, основна робота перенесена на рівень комісій. Однак я не знаю, на якій комісії обговорювалось питання ініціювання такого листа і його доцільності, його змісту. Принаймні, комісія, в якій я працював, так само нічого не знала про цей лист. Виглядає, що за рішення Громадської ради видається позиція поодиноких її членів», – каже він.
Разом з тим, голова Громадської ради, член Колегії Головної ради Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, Богдан Кожушко наголосив, що мав право не узгоджувати текст листа з усіма членами Громадської ради. І додав, що у листі прагнув показати приклади успішної співпраці між Громадською радою та Міністерством культури.
Фінансування «Креативної Європи» залежить від якості проектів – Ботанова
Разом з тим, саме за нинішнього Мінкульту Україна підписала угоду про участь у «Креативній Європі», хоча експерти й відзначають, що цей процес сильно затягнувся. Участь у програмі – це, передусім, можливість для українських культурних діячів отримати фінансування для своїх проектів. Бюджет програми становить близько півтора мільярда євро, а сама вона розрахована на сім років і має два сектори: «Культура» та «Медіа». При цьому Україна буде конкурувати із іншими країнами в отриманні грантів.
Редактор відділу культури «Української правди» й учасниця «Альянсу культури» Катерина Ботанова зазначає: підписання «Креативної Європи» – дуже важливий крок, однак значну частину роботи в цьому процесі здійснив попередній уряд.
«Це показово для нинішнього Міністерства культури виносити підписання угоди про «Креативну Європу», як певний орден, який треба повісити на лацкан. Насправді це дуже важливий крок, чудово, що вони підписали цю угоду, однак я не впевнена, що в цьому є їхня заслуга. Тому що уся робота і домовленості щодо символічного внеску в один євро, який заплатила Україна (інші країни платять інколи сотні тисяч євро), – це все зробила попередня команда», – каже експертка.
Наразі саме по собі приєднання до «Креативної Європи» нічого не означає, наголошує експерт. Україні доведеться конкурувати за кошти з французькими, британськими або польськими колегами, які мають більше досвіду роботи у цій системі. Для навчання представників сфери культури в країні з’явиться представництво «Креативної Європи» – Національне бюро, яке має допомогти розібратися у цій системі.
Утім, за словами Андрія Вітренка, заступника міністра з питань євроінтеграції, комісія програми «Креативна Європа» напряму контактує з представниками культури, тому вони можуть безпосередньо подавати заявки до неї. А отже, Національне бюро не має вирішального значення.
