Низка найавторитетніших міжнародних видань опублікували свої трактування промови Володимира Путіна на засідання Генасамблеї в ООН. Наприклад, газета Financial Times схильна бачити у його виступі пряме протистояння Москви та Вашингтона та радить звертати увагу на сирійський інтерес Кремля. Натомість, у матеріалі The Guardian звернули увагу на вислови Путіна про «егоїзм» Заходу та значно лояльніше трактували мотиви Путіна в українському Донецьку. Зрештою, колишній міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт у статті для організації Project Syndicate звернув у вагу саме на міграційну кризу в контексті чинних збройних конфліктів у світі.
Вбачають у виступі Путіна сплановане для заходу шоу Джеф Дайєр та Кетрін Хіл у матеріалі для Financial Times. На думку авторів, втручаючись у сирійський конфлікт, президент Росії намагається продемонструвати, що він є рішенням для чинних геополітичних конфліктів. Надалі одним із рішень для президента США Барака Обами, йдеться у матеріалі, може стати звинувачення Володимира Путіна у блефуванні та публічне ставлення під сумнів його мотивів у Сирії. Це вимагає від Вашингтона оперативної реакції на всі дії Кремля щодо підтримки режиму, пише Financial Times.
Путін звинувачує світ в «егоїзмі», а Вашингтон, зокрема – у намаганні формувати «однополярну» політику. Такі головні тези виступу президента Росії Володимира Путіна на Генасамблеї ООН виділив Шон Вокер у матеріалі для The Guardian. Путін вирішив використовувати тон «мудрого старця» та обурювався войовничістю Заходу, пише Вокер. Президент Росії багато говорив про важливість суверенітету, продовжує автор. За словами Вокера, це може здатись дивною темою промови для лідера, що забрав шматок чужої території та провів таємну військову операцію поза своїми кордонами, каже журналіст. «Але у світогляді Путіна, ці кроки були необхідними оборонними заходами проти щупалець «восьминога» на Заході», – трактує риторику та стратегію Путіна автор матеріалу.
Коли Євросоюз у 2003 році працював над першою стратегією безпеки, то прописали, що «Європа ще ніколи не була такою процвітаючою, безпечною чи вільною». А організація мала на меті створити «кільце дружби» від Марокко до Росії. Про це пише колишній міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт у статті для організації Project Syndicate.
Більдт зазначає, що в результаті ЄС отримав щось протилежне «кільцю дружби», адже тепер оточений колом вогню та мігрантами, що перетинають кордони. Із точки зору статистики, ЄС зараз може прихистити лише близько мільйона переселенців. Тим часом, через війну на Донбасі свої домівки втратили вже близько двох мільйонів, а із Сирії і Північної Африки люди «потіснили» жителів Лівану та Туреччини.
До цієї кризи Євросоюз мав дебати, переважно, щодо боржників зі Сходу та Заходу, каже Більдт. Наразі ж, своєрідний тест для механізмів цієї міжнародної організації. І схоже, жителі ЄС, переважно, задоволені. Карл Більдт наводить статистику: за останні три роки упевненість в ЄС зросла із 48% до 58%. Утім, люди більше сприймають Євросоюз як «утопічну модель», резюмує Більдт.
