Дотримання мінських угод, економічна ситуація та проведення реформ в Україні у центрі уваги зустрічі президента Петра Порошенка з канцлером Німеччини Анґелою Меркель у Берліні. Перед початком переговорів лідери двох держав виступили на брифінгу перед журналістами і обидва констатували, що припинення вогню на Донбасі не виконується. Порошенко вказав на продовження боїв біля Донецького аеропорту і закликав розмістити там міжнародних спостерігачів. Також він наголосив, що Україна є «абсолютно твердим прихильником неухильного виконання всіх без виключення 13 пунктів Мінських угод». А Меркель наголосила, що важке озброєння має бути відведене.
Цього ж дня у Парижі перебуває прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, який вже зустрівся, зокрема, і з президентом Франції, і повідомив у себе на сторінці у «Твіттері», що домовилися з Франсуа Олландом провести восени цього року в Парижі інвестиційний саміт.
Важливість такої міжнародної активності очільників України у середу Радіо Свобода обговорило з політичним експертом Олесею Яхно.
– Я думаю, що ці візити – і президента, і прем’єр-міністра – мають на сьогодні надто важливе значення. Ми знаємо, що за попередній тиждень відбулося кілька візитів як в Україну, так і в Росію, зокрема Пан Ґі Мун (генеральний секретар ООН – ред.) брав участь в урочистому засіданні (Верховної Ради – ред.) 8 травня, потім він перебував 9 травня з візитом у Росії; також відбулася поїздка Анґели Меркель до Росії, зустріч із Володимиром Путіним, і також була зустріч Джона Керрі з Володимиром Путіним. Мені здається, що важливість сьогоднішнього візиту українських керівників – президента і прем’єра – до Берліна і до Парижа пов’язана з тим, що на сьогодні є два дуже важливих виклики перед Україною.
Виклик номер 1: це ситуація на Сході. Ми знаємо, що зараз (кінець травня – початок червня) різні повідомлення отримуємо про накопичення зброї і про те, що зараз, за великим рахунком, ситуація може розвиватися двома шляхами – або це буде переговорний процес із певним замороженням конфлікту в розумінні його довгостроковості, або можлива чергова військова ескалація, а за нею, звичайно, потім знову будуть переговори, але це такий певний військовий шантаж.
Я думаю, що зараз ризик загострення ситуації розуміють всі, і якимось чином намагаються шукати ці інструменти – як зробити так, щоб мінські домовленості, а вони на сьогодні є базовими домовленостями, фактично, єдиними, навколо яких ведуться переговори – як зробити так на рівні інструментів, щоб ці домовленості виконувались.
– Ось, власне на цьому і наголосив у Берліні на спільному брифінгу з канцлером Анґелою Меркель Петро Порошенко. Він сказав: «Впевнені у тому, що альтернативи Мінську не існує». І наголосив на мирному розвитку процесу врегулювання агресії на Сході України.
– Так, це перша позиція, вірніше, виклик. А виклик номер два дуже важливий для економічної ситуації самої України. Ми знаємо, що Україна зараз лише перебуває в певній такій початковій стадії проведення якихось кардинальних та радикальних реформ. Безумовно, соціально-економічна ситуація дуже складна, і в цьому процесі реформ Україна з одного боку, як, звичайно, залежна від кредитування на сьогодні країнами Заходу, – так і потребує діалогу конкретного у виконанні і наповненні реальним змістом, у тому числі угоди про зону вільної торгівлі з Європейським союзом.
Принциповим є те, що ані Європейський союз, звичайно, Україна само собою – не озвучували позицію про те, що введення в дію зони вільної торгівлі більше не буде відкладатися, що це буде з січня 2016 року. Але це вимагає, в тому числі, і погодження якихось певних таких питань гострих, у тому числі, і для самої Росії. Тому я думаю, що в найближчий час, зараз, відбувається активізація таких контактів на різних майданчиках, на різних рівнях вирішення комплексної проблеми, тому що цей період – він є зараз дуже важливим для України і з точки зору ситуації на Донбасі і військових дій, і з точки зору внутрішнього реформування, щоб і продемонструвати реальний якийсь процес реформ, і реально шукати рішення щодо Донбасу, звичайно, із залученням активних міжнародних гравців, тому, що Україна сама, звичайно, не в змозі впоратися з цим конфліктом.
– Чи можна це назвати таким ось «важким десантом» на політичному та економічному фронтах? Бо якраз Яценюк – я вже згадала на початку – повідомив, що домовився в Парижі про інвестиційний майбутній саміт, а Порошенко в Берліні акцентує увагу на виконанні мінських домовленостей. Тобто на таких от різних напрямках задіяні такі два чільні гравці.
– Так, це дуже важливо, до речі, тому що в Україні був весь час один виклик: наскільки оця конструкція при парламентсько-президентській формі правління, коли є президент і прем’єр, і коли вони представляють різні партії, як це було в 2005 році, і які автоматично є конкурентами, це природньо в такому політичному процесі, тому в цій ситуації було дуже важливо продемонструвати – чи може бути вибудована ця співпраця у трикутнику «президент – прем’єр – Верховна Рада», коли кожен із керівників працюватиме на тому напрямку, який відповідає певній зоні розділення функціональних обов’язків. І це якраз, мені здається, хоч і можливо, є якісь конфлікти внутрішні, але мені здається, що ця співпраця на сьогодні вдається.
Коли президент є гарантом цілісності, коли він бере на себе такі загальні безпекові стратегічні питання, а уряд, все-таки, відповідає за конкретику економічну – мені здається, такий розподіл є досить продуктивним
Тому що всі прекрасно розуміють, що є зовнішній чинник – російська агресія, є чинник Заходу – в плані конкретної вимоги реформ, і є тиск суспільства. І цей, певною мірою, союз президента та прем’єра, і оце певне розділення зони відповідальності, коли президент загалом є гарантом Конституції, коли президент є гарантом цілісності, коли він бере на себе такі загальні безпекові стратегічні питання, а уряд, все-таки, відповідає за конкретику економічну – мені здається, такий розподіл є досить продуктивним, або може стати досить продуктивним і показати певний результат.
