У Харкові тимчасові переселенці з Луганської та Донецької областей жаліються, що керівники місцевих підприємств неохоче беруть їх на роботу, бо вважають ненадійними співробітниками. Якщо їм пропонують роботу, то здебільшого малооплачувану, яка не дозволяє винаймати житло. Офіційно обласний центр зайнятості повідомляє, що з жовтня минулого року до них на облік стало понад три тисячі вимушених переселенців, а працевлаштувалися понад сімсот осіб.
За даними волонтерських організацій, до Харкова з Донбасу прибуло на проживання близько трьохсот тисяч людей. Натомість за даними соціальних служб, на облік стала 161 тисяча внутрішньо переміщених осіб. Всі вони потребують харчування, житла, лікування, одягу та постійного заробітку – роботи, що дозволяла б не почуватися жебраком.
Олександр Сліпец із Луганська до Харкова приїхав восени. До війни працював у луганській школі, ремонтував приміщення, меблі тощо.
«Нас прийняли добрі люди на квартиру. Доводиться платити тільки за комунальні послуги. У мене тут повна родина: жінка, дитина і мій батько», – каже він.
Їхній сімейний бюджет складається з пенсії батька, державної грошової допомоги переселенцям та заробітку дружини, якій вдалося знайти роботу за фахом – провізора. Вимушений переселенець твердить, що на його погляд, у харківських роботодавців є певні застереження щодо людей з Донбасу.
«Як переселенця, мене поки ніхто не хоче брати. Кажуть: невідомо, скільки ви ще тут залишатиметеся, тобто на місяць-два ніхто не хоче брати. А я їм кажу так: якщо там буде українська влада і все налагодиться, то повернуся в своє місто. Але так як я дивлюся, що найближчим часом там нічого не налагодиться. Житиму в Харкові», – розповів Радіо Свобода Олександр Сліпец.
Переселенці думають, що в Харкові їм занижують зарплату – волонтер
Історія Олександра є не найгіршою, бо він має житло, трудову книжку та решту документів для працевлаштування. У багатьох приїжджих з Луганської та Донецької областей з цим негаразд – живучи в тимчасових гуртожитках, вони перебиваються гуманітарною допомогою від благодійних організацій.
Працевлаштуванню переселенців не сприяють такі фактори як: пригнічений психологічний стан, втрата соціальних зв’язків, відсутність постійного місця проживання. Фахівці також кажуть, що переселенці погано орієнтуються на ринку праці в незнайомому місці, мають навички, які не є затребуваними.
Волонтер громадської організації «Станція Харків» Катерина Стрельченко озвучує мотиви ще однієї перепони щодо постійного заробітку. Трударі з Донбасу, зокрема, шахтарі звикли до високих зарплат, а харківський ринок працевлаштування не здатен запропонувати заробітку, до якого вони звикли.
«Є така думка серед переселенців, що харківські роботодавці навмисно занижують зарплату, коли бачать, що вони з Донбасу. Вони не можуть повірити, що у нас такі зарплати були завжди: дві з половиною, три-чотири тисячі, якщо це кваліфіковані робітничі спеціальності», – зазначила Катерина Стрельченко.
Нещодавно проведений ярмарок можливостей, влаштований активістами громадської організації «Автомайдан Харків», показав, що на сьогоднішній день переселенці можуть передусім розраховувати на професії пакувальника, бухгалтера, слюсаря тощо. В службах таксі водії розповідають, що останнім часом збільшилася кількість колег з автівками з донецькими номерами.
«Дивіться, початкова ставка – 16 гривень на годину, в залежності від вироботки. Зміна вісім годин», – обіцяє потенційному робітникові менеджер служби управління персоналом харківського заводу, що виробляє спеції та «Мівіну» Наталя Бурдина.
На автомобільному заводі потрібні автослюсарі, електрики, токарі.
«Від трьох тисяч – як зароблять», – уточнює начальник заводського відділу кадрів Ірина Верченко.
А в трамвайно-тролейбусних підприємствах хоч і малу зарплату мають для робітників, проте там готові тимчасовим переселенцям дати житло.
«Економіка України знаходиться не в найліпшому стані. І на тлі стагнації економіки роботодавці скорочують своїх, а тут ще й треба влаштувати сто тисяч переселенців. Хоча, якщо подивитися на цей ярмарок, відкрито десь триста вакансій», – розповідає ініціатор першого ярмарку можливостей, голова правління громадської організації «Автомайдан Харків» Михайло Довгопол.
Громадські активісти і консультанти обласного центру зайнятості переконані – якщо переселенець має активну життєву позицію і бажання працювати, то він обов’язково знайде роботу.
