26-літня Олена Шкрум про своє обрання до парламенту і плани

Київ – Нові депутати мають привнести у Верховну Раду прозорість спілкування з виборцями та зруйнувати підвалини старої системи. Так вважає 26-літня Олена Шкрум – 5-й номер у Всеукраїнському об’єднанні «Батьківщина». Вона не є членом партії, і потрапила в список за відкритим конкурсом. І одним із перших законопроектів планує відкрити парламент для громадян.

Питання не стільки у віці, не стільки в знаннях, скільки в бажанні щось робити, в незалежності від олігархів чи коштів. Це буде означати більше ніж вік чи досвід. Хоча, звісно, досвід потрібен. Міністр закордонних справ Австрії зайняв свою посаду в 26 років, і він був одним із перших, хто підтримав Євромайдан і Україну.

Я одночасно закінчувала Сорбонну і писала магістерську в Інституті міжнародних відносин Університету Шевченка. А в Кембридж я намагалася вступити тричі. Мрія вчитися в Кембриджі була в мене років із 7, коли почала читати перші твори англійських письменників.

Освіта в Сорбонні – безкоштовна, я заплатила 500 євро фактично на бібліотеку. Я вчилася і одночасно стажувалася, це було оплачуване стажування. А в Кембриджі я отримала повноцінну стипендію на навчання, книжки, харчування і проживання.

В Європі інші традиції парламентаризму, там більше відкритості, прозорості спілкування з виборцями – це все те, що ми маємо принести в новий парламент.

Євромайдан зробив так, щоб досвід молодих прогресивних людей став потрібним. Це в нас унікальний шанс, коли є така політична катапульта молодих людей – з громадянської діяльності, в 26 років можна потрапити за відкрити конкурсом до парламенту. Це раз в житті, раз в історії, і це величезна відповідальність.

Я є учасником спільноти «Професійний уряд», це випускники вишів закордонних, що готові йти в політику, держслужбу, реформувати державу. «Батьківщина» до нас звернулася перша – з дуже конкретною пропозицією: на вибори поставити деяких людей від «Професійного уряду» за конкурсом у списки. Це здавалося абсолютно нереальним. І за два дні до з’їзду мені та Олексію Рябчину запропонували місця. Це було дуже неочікувано, було непросте рішення, і ми не знали, що це буде перша десятка.

Якщо ми хочемо незалежну владу, то треба робити нормальну зарплату депутатам. Можливо, прив’язувати її до мінімальної – щоб була мотивація збільшувати мінімальну зарплату.

Першим моїм, разом з іншими молодими депутатами, законопроектом буде відкритий парламент для громадян.

Я вже є співавтором закону про вимушено переміщених осіб як громадський активіст і діяч. Майже півмільйона переселенців – це гуманітарна катастрофа за рамками будь якої європейської держави. Також я напрацьовую окремі питання судової реформи і державної служби. Тут питання, як мінімум, відкритого конкурсу – щоб конкурс не писався під конкретну особу, як це зараз є.

Кожен депутат повинен голосувати за своїми переконаннями. Нема жодного закону чи положення регламенту, щоб зобов’язував мене голосувати всупереч моїм переконаннями. Питання в тому, що ідучи в партію, ми маємо обговорити програму щоб переконання збігалися.

Із Тимошенко спілкування відбувається легко і досить часто. В нашій партії конструктивні відкриті дискусії, ми, незважаючи на наш вік чи статус, запрошені на всі партійні наради, і маємо можливість переконувати колег.

Щоб увійти в партію, треба бути морально готовим. Можливо, за кілька років, можливо вже дуже скоро я буду готова і захочу увійти до цих лав. Але ніхто мене не буде до цього змушувати.

У нас депутат, на жаль, це персонаж радянського поклоніння, до нього неможливо потрапити чи зателефонувати (особливо, якщо говоримо про регіоналів) мейл внікуди на адресу з сайту Ради може до тебе не повернутися ніколи. Він охороняється 5 охоронцями і їздить на БМВ.

Я працювала помічником депутата в парламенті Канади. Я була в кабінеті, за двері від мене був депутат. Ми разом ходили обідати, йшли на роботу, їздили на комітети громадськими транспортом, він користувався велосипедом. Спілкувався з помічниками як з рівноправними, хоч ми не є канадцями і його виборцями. Приймав і студентів і голів ГО, був абсолютно відкритий для спілкування. Це нормальні критерії для всіх європейських депутатів, депутатів Канади.

Потрібне розуміння, що депутат насправді є представником народу. І неможливо представляти когось, якщо ти з ним не спілкуєшся кожного дня, не бачиш мейлів, соцмереж, то ти просто не розумієш потреби.

Цю відкритість ми маємо принести в парламент. Ми будемо користуватися Фейсбуком, мати відкриті дні, щоб люди могли до нас прийти поспілкуватися. Я працюю зараз над створенням свого сайту, куди людина зможе зайти, відкрити календар і записатися на прийом як до її народного депутата.

Цей парламент є перехідним. В парламент потрапили і ті, хто голосував за закони 16 січня. Буде важко з ними працювати особисто морально. Цей парламент не є ідеальним, але він є таким парламентом під час війни, який має перехідне значення – щоб зруйнувати підвалини старої системи.

Для нас головне, не стільки зараз все змінити, скільки почати проводити реформи, зруйнувати стару бюрократичну систему зсередини. Тут не тільки питання еволюції ради, еволюції бюрократичних процедур, але й партії зсередини. На нас покладається велика надія, в тому числі в «Батьківщині» (як на людей, які бачили, як це робиться за кордоном, маємо нове бачення, у Фейсбуці і Твіттері кожен день щось робимо), що ми зможемо змінити адміністрацію партії. Змусити когось користуватися Твіттером і Фейсбуком і так доносити інформацію.

Депутатів у новій Раді, яким до 35 років, більше ніж тридцять. Якщо ми будемо пробивними і показуватимемо приклад єднання з різними політичними силами саме в питанні проведення реформ, то я думаю цей парламент буде дуже успішним. Інакше він просто не доживе. Адже зараз така ситуація, коли вирішується питання самого існування держави. І цю відповідальність треба усвідомлювати.