26-річний Євген від народження живе в Донецьку, однак з травня цього року змушений жити в умовах, диктованих бойовиками самопроголошеної «ДНР». Хлопець з проукраїнськими поглядами стверджує, що патріотично налаштованих людей у його місті багато, втім журналісти більше розповідають про «ватників». Євген щодня думає про те, як приєднатись до одного з українських батальйонів, але батьки зупиняють. Зараз намагається передавати інформацію про діяльність сепаратистів у Донецьку в інформаційні центри АТО.
– Тут люди з проукраїнською позицією живуть фактично в підпіллі. Намагаються не афішувати власні погляди, оскільки це небезпечно для здоров’я. Серед моїх знайомих думки розділились: приблизно 60% – за Україну, 40% – «ДНР». Ті, що за Україну підтримують цю позицію з різних мотивів: хтось з меркантильних поглядів, хтось з патріотичних переконань. Так чи інакше, всі адекватні – за Україну, або за покликом серця, або за покликом розуму.
Це смішно, але найбільший страх полягає в тому, що всіх змусять вчити українську мову. Зараз вони бояться української армії, бо їм сказали, що це – карателі, що прийдуть всіх постріляють
А ті з моїх знайомих, хто підтримує «ДНР», на самому початку керувались питаннями пенсій та зарплат. На сьогоднішній день тут лишись люди, що не змогли виїхати: пенсіонери, робітники в селищах. Вони переважно не мають доступу до інформації, вірять всьому, що їм розказують. Для адекватної людини це смішно, але найбільший страх полягає в тому, що всіх змусять вчити українську мову. Зараз вони бояться української армії, бо їм сказали, що це – карателі, що прийдуть всіх постріляють. Ще є така байка, що «ДНР» їм виплачує пенсії. І їх абсолютно не бентежить той факт, що гроші перераховуються на картки «Ощадбанку» або «Приватбанку».
– Як зараз живе Донецьк під керівництвом бойовиків?
– З банками ситуація плачевна, вони всі закрились. Пара відділень «Ощадбанку» є, а всі інші перестали працювати, бо останнім часом пограбували багато інкасаторів. Грошей не вистачає в обороті, всі переважно користуються звичайними грошима. Залишилась одна така мережа супермаркетів, де всі скуповуються – «Амстор», тут можна розрахуватись безготівково.
Не можна сказати, що тут скажена інфляція. Справа в іншому, що гроші відійшли з регіону. Підприємства закрились, а ті, хто там працював, сидять без роботи
Ціни зросли, але не можна сказати, що тут скажена інфляція. Справа в іншому, що гроші відійшли з регіону. Підприємства закрились, а ті, хто там працював, сидять без роботи. Пенсіонери отримують пенсії, що їм платить Україна, на них сім’ї і живуть. І це обурює тих, хто підтримує свою країну.
– Чому залишились у Донецьку?
– В травні-червні я залишався з принципу, тому що не хотів втікати. Потім був період, коли ми з сім’єю жили надією що ось-ось місто звільнять, а час летить. Зараз ми готуємо себе до того, що доведеться виїхати. У Донецька перспективи туманні, промисловість розікрали: станки, машини вивозять, все розпродають. Містом керує «Оплот» і Захарченко. Є інформація, що відбуваються сутички з «Російською православною армією», так угрупування називається, але ми цього не бачимо.
Ідею створення особливої зони, так як в Придністров’ї, я не підтримую, ніхто так жити тут не хоче
Донецьк заляканий, відкритий протестний рух для міста нереальний. Дві людини з плакатами – це несерйозно. І, скоріш за все, за двадцять хвилин ці активісти вже будуть десь отримувати по обличчю.
Мені б хотілось, щоб українська влада почала наступ, дуже хотілося б. Ми обговорювали це: ми не проти посидіти тиждень під бомбуванням, знаючи, що місто звільняють. А зараз я нічого не можу сказати, бо політику Порошенка не дуже розумію, не зрозуміло на чиїй він стороні. І ідею створення особливої зони, так як в Придністров’ї, я не підтримую, ніхто так жити тут не хоче.
– Зараз проукраїнські донеччани позбавлені всебічної інформації. Що показують по телевізору у вашому місті?
– У нас транслюються виключно російські телеканали. На екранах залишилась переважно «чорнуха», серіали типу «Слід» – це суміш тупих патріотичних серіалів і щось із тем Другої світової війни. Є канали «Оплот», «ДНР», «Новоросія». А українське телебачення насильницьким шляхом відключили. Кабельне ще на початку намагались транслювати обидві сторони, але врешті-решт, під загрозою банального знищення обладнання «влада» змусила їх відключити. Тепер ще й проблеми з інтернетом: без використання додаткових програм ми не можемо переглянути українські сайти.
Після перших місяців правління «ДНР», після обстрілів будинків, на українську сторону перейшло ще багато людей, зрозумівши, що вони обрали не ту сторону. Тільки набиваючи власні гулі, люди почали думати
Коли заходиш в Твіттер, Вконтактє, вся увага зосереджена на негативних моментах у регіоні. Але тут є люди, що підтримують Україну, і виступають проти режиму. А пишуть, в основному, про «ватників». Була така проблема в травні, що російській пропаганді вдалося закарбувати те, що ти – єдиний українець в місті. Наче всі за «ДНР», а ти один ні. Тільки потім, коли починаєш розбиратись, тут як мінімум виявилось 50 на 50. А після перших місяців правління «ДНР», після обстрілів будинків, на українську сторону перейшло ще багато людей, зрозумівши, що вони обрали не ту сторону. Тільки набиваючи власні гулі, люди почали думати.
