Чи варто позбавляти українського громадянства за сепаратизм та шпигунство?

Верховній Раді пропонують ухвалити норму про припинення громадянства тих людей, які загрожують національній безпеці України. Таке покарання автори законопроекту радять додати до обмеження волі, яке передбачене Кримінальним кодексом. Втім механізм припинення громадянства дуже складно прописати в українському законодавстві, зауважують юристи. До того ж, негромадяни на побутовому рівні мають майже ті самі права, що і громадяни України.

У Верховній Раді зареєстрований проект закону про припинення українського громадянства за злочини проти основ національної безпеки, тобто за посягання на державний суверенітет та цілісність країни, діяльність на користь іноземних спецслужб, злочинні дії проти миру і безпеки людства та прояви сепаратизму, як це визначено чинним законодавством.

Один з авторів законопроекту, депутат від «Батьківщини» Валентин Королюк, у коментарі Радіо Свобода зауважує, що позбавленням громадянства терміном від 10 років мають каратися, перш за все, люди, які підтримують тероризм та демонструють ненависть до держави на діях.

Валентин Королюк розповів, що робить усе можливе, щоб Верховна Рада проголосувала за його законопроект ще до виборів у листопаді. «Саме припинення громадянства позбавить їх права голосу. На виборах вони знову не проголосують за тих, хто сьогодні воює проти України, хто зраджує Україну. Щоби знову не дай бог не з’явились у парламенті люди, які породили цю війну – оця «п’ята колона», україноненависники», – додав він.

На думку Валентина Королюка, його пропозиція не є дискримінаційною, адже за сьогоднішніх політичних реалій за зраду національних інтересів держави слід карати жорстко.

«Ті люди, які були обдурені, які нікого не вбивали, не зраджували, не продавались, вони можливо будуть амністовані згідно з законами 16 вересня. А оці, які за гроші продали, шпигуни, терористи і так далі – це саме цих людей закон стосується», – пояснив Королюк.

Юрист: громадянство – це правовий зв’язок особи та держави

У будь яких законопроектах може йти лише про йде саме про тимчасове припинення громадянства, а не про позбавлення його, адже це прямо заборонено статтею 25 Конституції України, пояснює юрист Віталій Власюк. Без громадянства людина втрачає правовий зв’язок із конкретною державою, за яким держава визнає і гарантує права та свободи людини, захищає її за кордоном, і втрата такого ланцюга між людиною на державою «не є позитивним, і з таким явищем борються у світі», зазначає експерт.

«Є такий базовий принцип, який відповідає найвищим стандартам демократії і міжнародного права – це принцип неможливості позбавлення громадянства. Що би ви не вчинили, ви все-рівно залишаєтеся громадянином держави. Безумовно, ви будете нести відповідальність, але не втрачаєте громадянство», – додав він.

За що в Україні позбавляють громадянства?

Юрист розповів, що законодавство вже передбачає кілька механізмів припинення громадянства. Власюк додає, що ці принципі діють в правовому полі України: наявність другого громадянства, махінації з документами та служба в армії іншої держави.

Припинення такого правового зв’язку особи з державою передбачає низку обмежень, зауважує експерт.

«На державній службі можуть бути лише громадяни України, що абсолютно виправдано. Деякі інші роботодавці можуть також встановлювати закономірну, на мою думку вимогу, що людина повинна мати громадянство України або громадянство іншої держави», – каже він.

Втім, вважає експерт, саме по собі припинення громадянства навряд може стати для людини вагомим покаранням, адже, наприклад, негромадяни мають ті ж права на освіту та медицину, що і громадяни України. Таким чином, слід, перш за все, забезпечити ефективну роботу судової системи, аби особи, які загрожують національній безпеці, були покарані згідно з Кримінальним кодексом.

У Латвії значна кількість негромадян не прагнуть набути громадянства

Тим часом світова практика має приклади того, як люди без статусу громадянина десятиліттями комфортно проживають у країні. Зокрема, Латвія – одна з держав, де інститут негромадянства закріпився історично. Переважно, негромадяни – це люди, що мігрували до Латвії в період Радянського Союзу та не захотіли пройти процедуру націоналізації, тобто набуття статусу громадянина.

Ігор Горбуновс, представник Управління у справах громадянства та міграції Латвії, розповів, що значних відмінностей, які би стосувались соціальних прав та благ (наприклад, доступу до освіти та медицини) між громадянами та негромадянами немає.

«Головна відмінність – політична, негромадяни не можуть брати участі у виборах. Негромадяни не можуть працювати, скажімо, в поліції, адвокатами, на держслужбі», – каже він.

Аби націоналізуватись, негромадяни мають прожити в Латвії не менше 5 років та скласти іспити на знання історії і мови. Втім, каже Горбуновс, негромадяни «зжились» зі своїм статусом та бачать у ньому свої переваги. Окрім іншого, вони можуть їздити в Росію без візи, адже ця держава робить протекцію російськомовному населенню Латвії.

Як конфлікт в Україні впливає на російськомовних негромадян Латвії?

Горбуновс розповідає, що черги на натуралізацію в Латвії останні роки немає. Він пояснює це тим, що значна кількість людей чекає спрощення процедури натуралізації, щоб не складати іспити на знання мови та історії. Окрім того, на його думку, збройний конфлікт в Україні міг вплинути на тих негромадян Латвії, що ідентифікують себе з Росією.

«Думаю, конфлікт Росії та України може наштовхнути якусь частину негромадян на думку: чи треба поспішати? Може негромадянином бути вигідніше, якщо Росія погляне в бік балтійських країн», – каже він.

Управління у справах громадянства та міграції Латвії, на початку 1990-х років третина населення, тобто близько 700 тисяч осіб не мали громадянства Латвії. Зараз в Латвії налічується 276 тисяч негромадян.