Світова преса аналізує цілі, які ставив Кремль своїм конвоєм, що незаконно в’їхав в Україну, і закликає Захід бути готовим швидко надати Києву військову допомогу в разі нагальної потреби. Є статті і про переговори у форматі Україна-ЄС-Митний союз у Мінську, які заплановані на вівторок, 26 серпня, але очікувань якогось прориву теж немає. Також преса пише про те, чи потрібно НАТО прибрати з Європи тактичну ядерну зброю, яка розміщена на старому континенті ще від часів Холодної війни.
Газета Wall Street Journal пише про приблизно 200 російських вантажівок, які незаконно перетнули кордон і в’їхали на територію, підконтрольну сепаратистам на сході України. Видання зазначає, що треба ще подивитися, чого хотів досягнути Путін цим конвоєм. Як мінімум, конвой слугував пропагандистським цілям, як візуальний доказ, що Росія прийде на допомогу етнічним росіянам у «близькому зарубіжжі». Газета цитує Філіпа Брідлава, головнокомандувача сил НАТО в Європі, який нагадав, що Росія раніше вже здійснювала «гуманітарні» та «миротворчі» зусилля в Грузії, Молдові та Криму і результатом цього були заморожені конфлікти, а не їхнє врегулювання. Формула Кремля, на думку видання, така: вислати конвой, вимагати припинення вогню, потім наполягати, щоб Київ поважав перемир’я, а тим часом, щоб контрольовані сепаратистами терени перетворилися на самоврядні території. Але надсилання конвою могло створити можливість інциденту – випадкового чи свідомого – який міг би спровокувати ширшу війну. Газета нагадує, що наразі адміністрація Барака Обами не поспішає виділяти Києву військову допомогу, але така підтримка може бути надана швидко: бронежилети, прилади нічного бачення, малі безпілотники, протитанкове озброєння, переносні протиповітряні ракети та «глушилки» для недопущення переговорів мобільними телефонами сепаратистів. Це обладнання, пише газета, можна швидко завантажити у військово-транспортні літаки «Геркулеси» і доставити прямо до Києва – так , як це було зроблено в 1973 році для Ізраїлю під час війни на Близькому Сході.
Аналітичне видання Stratfor пише про зустріч у форматі Україна-ЄС-Митний союз у Мінську, говорячи, що переговори відбуватимуться після того, як Росія завела свій конвой до Луганська без згоди української сторони. Це суперечливе рішення вимагає відповіді Києва. Але з пошуком німецьким канцлером Анґелою Меркель компромісу для послаблення санкцій проти Росії сумніви Києва щодо відданості Європи справі захисту України змусять його поглянути на Вашингтон, щоб заручитись підтримкою на переговорах. Але Вашингтон, пише видання, не буде офіційно залученим до цього раунду переговорів, що дасть можливість Брюсселю та Москві нагоду вимагати поступок від Києва, якщо вони цього забажають. Що ж до самих переговорів, то увага буде зосереджена на короткотермінових цілях, а довготривалі і більш складні питання будуть залишені на потім. Видання зазначає, що російська економіка вже зазнає негативного впливу західних санкцій. І Путін особисто буде присутній на переговорах у Мінську, сподіваючись уникнути подальших санкцій з боку Європи. Прем’єр Медведєв має в середині вересня подати проект бюджету на наступний рік і він вже має враховувати вплив санкцій проти Росії. Європейські лідери, включно з представниками ЄС на переговорах, а також Білорусь і Казахстан також розмірковують над вигодами перед переговорами. Уряди країн ЄС – і особливо Німеччина – неодноразово вказували, що деескалація у Східній Україні є найбільш важливою метою переговорів. Склад делегації ЄС на мінських переговорах вказує, на думку видання, на прагнення європейців використати переговори як форум для вирішення нагальних питань – зокрема заборони Росією імпорту європейських продуктів харчування і припинення поставок газу Росією Україні, що може мати негативні наслідки для Європи з наближенням зими. Видання вказує, що ситуація на сході України також впливає на тло переговорів, оскільки головним пріоритетом для Києва залишається поновлення контролю над Луганськом та Донецьком. У свою чергу Кремль буде продовжувати зусилля щодо послаблення Києва і відвернення подальшої інтеграції України до західних інституцій. А головними важелями такої гри для Москви будуть збільшення поставок озброєнь на найманців для сепаратистів, а також використання економічного й енергетичного тиску проти України.
Видання National Interest вміщує статтю про те, що НАТО в перспективі має позбутися тактичної ядерної зброї в Європі – але не зараз. Не тепер – саме беручи до уваги кризу в Україні. Не важливо, які висувають аргументи «за» чи «проти» щодо американської тактичної ядерної зброї в Європі, все ще не наспів час забирати цю зброю з території старого континенту, зазначає видання. Саме відкрита агресія президента Путіна проти України робить неможливим нині для президента Обами чи лідерів країн НАТО навіть допустити щось, що може виглядати як капітуляція перед Росією і заохочення Путіна до продовження своєї політики. Але це не означає, що існують причини тримати тактичну ядерну зброю довше, аніж потрібно. Ця зброя буквально застаріла, пише видання: не лише ядерні бомби вичерпують свій термін придатності, але й сама стратегія застосування їх застаріла через події останніх 20 років. Видання пише, що в 1950-х та на початку 60-х років тактична ядерна зброя була останнім засобом зупинити можливий наступ радянської армії, яка мала перевагу в живій силі. Пізніше тактичну зброю вважали ланцюгом у можливому ядерному обміні ударами між СРСР та США. Метою було переконати Москву, що вторгнення в Європу невідворотно спровокує ефект ядерного доміно. Таким чином Кремль не повинен був думати про вторгнення в Європу, бо результатом цього могло бути знищення СРСР. Чи це все ще є стратегією НАТО? Видання висловлює сподівання, що ні, оскільки вже немає лінії головного фронту, а Росія вже значно поступається НАТО і не зможе здійснити вторгнення, як колись планували радянські стратеги. Не в останню чергу це неможливо й тому, що Москва вже не має союзників. Але видання ще раз зауважує, що наразі, беручи до уваги політику Путіна, якого воно називає менш націоналістом, аніж людиною, яка ностальгує за СРСР, – все ще не час забирати тактичну ядерну зброю з Європи.
