Київ – Частка українців, які не прочитали за рік жодної книжки, приблизно удвічі вища за такий самий показник у США. Це – результати дослідження «Читання в Україні», презентовані у Києві. І хоча читання опитані вважають важливим для саморозвитку, власне, саморозвиток є для них менш пріоритетним, аніж, наприклад, стабільний дохід. Єдина програма державної політики у книжковій сфері зараз тільки розробляється. Водночас, польські фахівці переконані: можна відродити потребу в читанні, зробивши бібліотеки культурними центрами.
Менш, ніж чотири з половиною книги обсягом понад сто сторінок прочитує за рік середньостатистичний українець. Такого висновку дійшли фахівці компанії «Рro.mova», провівши дослідження читацьких звичок у різних регіонах. За їхніми даними, частка населення, яка не читає книжок, становить більше сорока відсотків, а це – вдвічі більше, аніж аналогічна у Сполучених Штатах. Попри це 80% опитаних стверджують, що люблять читати, зауважує керівник наукового і аналітичного центру компанії Вікторія Бринза.
«Ми побачили, що причина відсутності доступу до якогось типу тексту взагалі була не важливою. Найважливіше було, що я, наприклад, не читаю художньої літератури, тому що у мене немає потреби, а не тому що у мене немає доступу до книжок», – розповідає аналітик.
Державної програми нема, є точкові проекти – президент «Форуму видавців»
Президент громадської організації «Форум видавців» Олександра Коваль, натомість, вважає, що відсутність попиту на книжку із браком доступу до нових книжок пов’язана напряму. Але на її думку, якщо раніше було достатньо просто вчасно поповнювати бібліотечні фонди, то тепер потрібно ухвалювати окрему державну програму.
Зараз ніяких скоординованих програм нема. Є точкові проекти, які наразі є малоефективнимиОлександра Коваль
«Зараз ніяких скоординованих програм нема. Є точкові проекти, які наразі є малоефективними. Програма, коли всі разом – одна ціль, вона буде ефективною», – говорить Коваль.
Перший заступник міністра культури Олеся Островська-Люта розповіла Радіо Свобода про початок співпраці із видавцями і громадськими організаціями щодо розробки державної політики у книжковій сфері. За її словами, зараз уся країна змушена економити, однак тут проблема не так у грошах, як у механізмах їх розподілу. Наприклад, за українським законодавством, державні органи влади не можуть надавати грантове фінансування незалежним організаціям, а тільки тим, які діють у сфері їхнього управління.
Бібліотеки не отримують можливості надавати читачам потрібні їм книгиОлеся Островська-Люта
«Вимога за тендерним законодавством закуповувати, наприклад, книги до бібліотек робить майже фатальною роботу самих бібліотек, книгозакупівлі дуже ускладнює. В результаті, бібліотеки не отримують можливості надавати читачам потрібні їм книги», – зазначає Островська-Люта.
У Польщі за п’ять років зупинили скорочення кількості читачів бібліотек – Гауден
У Польщі схожа ситуація простежувалась приблизно п’яти років тому. За результатами соціологічних досліджень, виявилось, що тільки 40% поляків прочитало за рік хоча б одну книжку, розповідає директор тамтешнього Інституту книги Гжегож Гауден. Тоді було вирішено змінювати ставлення людей до бібліотек, перетворивши їх із місць для читання на культурні центри. Наразі програма прописана до 2020 року. За словами Гаудена, це координувалося із місцевою владою, оскільки у Польщі більшість бібліотек підпорядковується їй, а не профільному міністерству. Хоча із центрального бюджету виділялися гроші цього року, зокрема, на створення електронної бібліотеки, якою можна безкоштовно користуватися, додає він.
Ми створили сайт, де кожен поляк міг написати свій список того, що б він хотів бачити у громадській бібліотеціГжегож Гауден
«Ми отримали мільйон злотих від міністерства на купівлю авторських прав. Наступні роки у нас буде ще більше грошей. Ми створили сайт, де кожен поляк міг написати свій список того, що б він хотів бачити у громадській бібліотеці», – каже Гауден. Однак рішення, за його словами, виносить експерта рада, яка складається із сімох літераторів і критиків.
Також виділяються гроші на будівництво бібліотек у містечках і селах, якими можуть користуватися всі, зокрема, люди з інвалідністю, окрему увагу приділяють в’язничним та лікарняним книгозбірням. За словами Гаудена, за роки роботи програми кількість читачів бібліотек перестала зменшуватись, а цього року навіть зафіксували її зростання.
