США і Євросоюз розглядають можливість надання Україні фінансової підтримки. Цю інформацію, озвучену у неділю на Майдані лідерами опозиції, підтвердила верховний комісар ЄС Катрін Аштон. Щоправда, без подробиць. У ЄС лише наголосили, що влада й опозиція в Україні мають продовжити пошук компромісу. Тим часом міжнародне агентство Moody’s повідомило про зниження рейтингу державних облігацій України, до яких прив’язаний російський кредит. Гроші Росії і гроші Заходу – Радіо Свобода вирішило з’ясувати, між чим обирав український уряд і чому, зрештою, вирішив на користь Москви.
Суть домовленостей, досягнутих у грудні між Володимиром Путіним і Віктором Януковичем, полягає у скупці російською стороною українських облігацій на суму 15 мільярдів доларів й економії при сплаті Києвом за російський газ у розмірі ще близько 4 мільярдів. За даними українського уряду, він позичає у Росії під 5 відсотків річних.
Незабаром після цих домовленостей видання The Financial Times і The Wall Street Journal з посиланням на джерела повідомили, що у листопаді, коли керівництво України ще вирішувало щодо угоди про асоціацію з ЄС, Брюссель нібито пообіцяв Києву 20 мільярдів євро фінансової підтримки. Ці кошти, за даними джерел, Україна отримала б протягом 7 років здебільшого у вигляді траншів Міжнародного валютного фонду, домовленостям із яким ЄС обіцяв посприяти.
Микола Азаров назвав ці дані «неперевіреними чутками», а у Брюсселі тоді відмовилися коментувати кулуарні пропозиції, наголошуючи однак, що Україна від підписання угоди про асоціацію однозначно виграла б.
«Приємніший» кредит
Дмитро Боярчук, виконавчий директор центру «Case-Україна», вважає: навіть якщо факт пропозицій із боку Брюсселя мав місце, український уряд вирішив на користь російського кредиту з логічних (для себе) причин. «Отримання цього кредиту для уряду є приємнішим моментом, тому що ніхто не вказує, як вам жити і як ці гроші витрачати», – зазначив фахівець у коментарі Радіо Свобода.
Такі вказівки – куди витратити позичені гроші – робить МВФ. Домовляючись із урядом тієї чи іншої країни, фонд наперед з’ясовує і рекомендує, куди йтимуть транші – зокрема й для того, щоб мати гарантії повернення грошей. Дмитро Боярчук припускає, що Путін Януковичу ніяких вимог із цього приводу не висував, а гарантії повернення Росія і так має.
«Невиплата за облігаціями – це є автоматично дефолт. Зрозуміло, що Україна на таке, маючи принаймні хоч якісь ресурси, не піде», – пояснив експерт.
Водночас він радить звернути увагу на закулісся українсько-російських домовленостей: на думку Дмитра Боярчука, крім 15 мільярдів за облігації, Янукович і Путін погодили ще якісь моменти, вигідні для них обох, про які, однак, стане відомо або згодом, або взагалі ніколи.
«Магічне джерело» для української економіки
За словами Дмитра Боярчука, є три основних джерела для фінансової підтримки Заходом тієї чи іншої країни. «Це європейські фонди, МВФ і Світовий банк. Але вони не діють окремо, вони діють у чіткій координації», – пояснює експерт і додає, що якщо країна не порозумілася з одним із цих джерел, то, ймовірно, не порозуміється з жодним.
Кредит МВФ, про який український уряд безуспішно домовлявся протягом усього минулого року, – це теж 15 мільярдів доларів. Під 4 відсотки річних – менше, ніж Україна переплачуватиме Росії. Каменем спотикання стали кілька непопулярних для влади положень: балансування бюджету, гнучкіший обмінний курс і підняття тарифів на житлово-комунальні послуги.
Погодитись на «довгострокову дієту» від МВФ закликала керівництво України у січні заступник державного секретаря США Вікторія Нуланд. «Це потребує роботи і жертовності, але винагорода буде значною», – сказала вона на слуханнях у Сенаті.
Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, вважає, що відновлення переговорів із МВФ є для України невідворотним – враховуючи критичний стан економіки і потребу, зрештою, виплачувати раніше взяті на себе борги.
«Якщо хтось вважає, що сьогодні є якісь такі магічні джерела, де можна просто прийти і черпнути кошти, фактично закрити дірки і при цьому нічого не робити, то ні, такого немає», – наголосив експерт у коментарі Радіо Свобода.
Захід чекає на компроміс
На недільному мітингу на майдані Незалежності лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк повідомив, що у Мюнхені, де тривала безпекова конференція, опозиція попередньо домовилися із Заходом про фінансову підтримку України. Якими можуть бути ці домовленості в обхід уряду, в опозиції не пояснили.
Роботу над пакетом фінансової підтримки для України в інтерв’ю The Wall Street Journal підтвердила верховний комісар ЄС Катрін Аштон. Вона не навела жодних подробиць, лише сказала, що мова йде про «немалу суму». Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу під час виступу у Брюсселі у понеділок сказав, що влада й опозиція в Україні мають продемонструвати реальний діалог і досягнути компромісу, щоб розпочати вихід із політичної кризи і, відповідно, стабілізувати ситуацію в країні. Баррозу також нагадав, що ЄС пропонував Україні пакет фінансової підтримки обсягом у 610 мільйонів євро у разі, якщо Київ відновить співпрацю з МВФ.
Тим часом рейтингове агентство Moody’s повідомило про зниження рейтингу державних облігацій України, мотивуючи своє рішення ризиками, які виникли у країні у зв’язку з політичною кризою. Деякі видання у понеділок навели побоювання експертів щодо того, що це може загальмувати видачу Росією другого траншу кредиту або ж спричинить перегляд процентної ставки.
Ігор Бураковський вважає, що ці причинно-наслідкові зв’язки малоймовірні, бо на його думку, російський кредит не має під собою економічної основи. «В даному випадку мова йде про певне політичне рішення», – каже експерт і додає, що з цієї причини міжнародна оцінка платоспроможності Києва навряд чи вплине на реалізацію досягнутих у грудні домовленостей. Водночас Ігор Бураковський не виключає, що переглянути ці домовленості російський уряд можуть змусити політичні фактори, а саме – кадрові ротації в українському уряді і подальші кроки України задля виходу з кризи.
Суть домовленостей, досягнутих у грудні між Володимиром Путіним і Віктором Януковичем, полягає у скупці російською стороною українських облігацій на суму 15 мільярдів доларів й економії при сплаті Києвом за російський газ у розмірі ще близько 4 мільярдів. За даними українського уряду, він позичає у Росії під 5 відсотків річних.
Незабаром після цих домовленостей видання The Financial Times і The Wall Street Journal з посиланням на джерела повідомили, що у листопаді, коли керівництво України ще вирішувало щодо угоди про асоціацію з ЄС, Брюссель нібито пообіцяв Києву 20 мільярдів євро фінансової підтримки. Ці кошти, за даними джерел, Україна отримала б протягом 7 років здебільшого у вигляді траншів Міжнародного валютного фонду, домовленостям із яким ЄС обіцяв посприяти.
Микола Азаров назвав ці дані «неперевіреними чутками», а у Брюсселі тоді відмовилися коментувати кулуарні пропозиції, наголошуючи однак, що Україна від підписання угоди про асоціацію однозначно виграла б.
«Приємніший» кредит
Дмитро Боярчук, виконавчий директор центру «Case-Україна», вважає: навіть якщо факт пропозицій із боку Брюсселя мав місце, український уряд вирішив на користь російського кредиту з логічних (для себе) причин. «Отримання цього кредиту для уряду є приємнішим моментом, тому що ніхто не вказує, як вам жити і як ці гроші витрачати», – зазначив фахівець у коментарі Радіо Свобода.
Такі вказівки – куди витратити позичені гроші – робить МВФ. Домовляючись із урядом тієї чи іншої країни, фонд наперед з’ясовує і рекомендує, куди йтимуть транші – зокрема й для того, щоб мати гарантії повернення грошей. Дмитро Боярчук припускає, що Путін Януковичу ніяких вимог із цього приводу не висував, а гарантії повернення Росія і так має.
«Невиплата за облігаціями – це є автоматично дефолт. Зрозуміло, що Україна на таке, маючи принаймні хоч якісь ресурси, не піде», – пояснив експерт.
Водночас він радить звернути увагу на закулісся українсько-російських домовленостей: на думку Дмитра Боярчука, крім 15 мільярдів за облігації, Янукович і Путін погодили ще якісь моменти, вигідні для них обох, про які, однак, стане відомо або згодом, або взагалі ніколи.
«Магічне джерело» для української економіки
За словами Дмитра Боярчука, є три основних джерела для фінансової підтримки Заходом тієї чи іншої країни. «Це європейські фонди, МВФ і Світовий банк. Але вони не діють окремо, вони діють у чіткій координації», – пояснює експерт і додає, що якщо країна не порозумілася з одним із цих джерел, то, ймовірно, не порозуміється з жодним.
Кредит МВФ, про який український уряд безуспішно домовлявся протягом усього минулого року, – це теж 15 мільярдів доларів. Під 4 відсотки річних – менше, ніж Україна переплачуватиме Росії. Каменем спотикання стали кілька непопулярних для влади положень: балансування бюджету, гнучкіший обмінний курс і підняття тарифів на житлово-комунальні послуги.
Погодитись на «довгострокову дієту» від МВФ закликала керівництво України у січні заступник державного секретаря США Вікторія Нуланд. «Це потребує роботи і жертовності, але винагорода буде значною», – сказала вона на слуханнях у Сенаті.
Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, вважає, що відновлення переговорів із МВФ є для України невідворотним – враховуючи критичний стан економіки і потребу, зрештою, виплачувати раніше взяті на себе борги.
«Якщо хтось вважає, що сьогодні є якісь такі магічні джерела, де можна просто прийти і черпнути кошти, фактично закрити дірки і при цьому нічого не робити, то ні, такого немає», – наголосив експерт у коментарі Радіо Свобода.
Захід чекає на компроміс
На недільному мітингу на майдані Незалежності лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк повідомив, що у Мюнхені, де тривала безпекова конференція, опозиція попередньо домовилися із Заходом про фінансову підтримку України. Якими можуть бути ці домовленості в обхід уряду, в опозиції не пояснили.
Роботу над пакетом фінансової підтримки для України в інтерв’ю The Wall Street Journal підтвердила верховний комісар ЄС Катрін Аштон. Вона не навела жодних подробиць, лише сказала, що мова йде про «немалу суму». Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу під час виступу у Брюсселі у понеділок сказав, що влада й опозиція в Україні мають продемонструвати реальний діалог і досягнути компромісу, щоб розпочати вихід із політичної кризи і, відповідно, стабілізувати ситуацію в країні. Баррозу також нагадав, що ЄС пропонував Україні пакет фінансової підтримки обсягом у 610 мільйонів євро у разі, якщо Київ відновить співпрацю з МВФ.
Тим часом рейтингове агентство Moody’s повідомило про зниження рейтингу державних облігацій України, мотивуючи своє рішення ризиками, які виникли у країні у зв’язку з політичною кризою. Деякі видання у понеділок навели побоювання експертів щодо того, що це може загальмувати видачу Росією другого траншу кредиту або ж спричинить перегляд процентної ставки.
Ігор Бураковський вважає, що ці причинно-наслідкові зв’язки малоймовірні, бо на його думку, російський кредит не має під собою економічної основи. «В даному випадку мова йде про певне політичне рішення», – каже експерт і додає, що з цієї причини міжнародна оцінка платоспроможності Києва навряд чи вплине на реалізацію досягнутих у грудні домовленостей. Водночас Ігор Бураковський не виключає, що переглянути ці домовленості російський уряд можуть змусити політичні фактори, а саме – кадрові ротації в українському уряді і подальші кроки України задля виходу з кризи.
