Мінськ – У Білорусі уважно стежать за подіями в Україні. Білоруська опозиція висловлює підтримку українським маніфестантам, а білоруська влада робить все, щоб не допустити публічних акцій солідарності з українським народом.
Коли після кривавих подій у Києві в Мінську активісти опозиції пішли з квітами та свічками до пам’ятника Шевченку, то всіх їх арештували, коли ж квіти приносили пересічні громадяни, міліція переписувала їхні паспортні дані. Поховання вбитого на вулиці Грушевського у Києві білоруського громадянина Михайла Жизнєвського на родинному цвинтарі під Гомелем пройшло під контролем міліції, причому прикордонні білоруські служби зробили все, аби труна з тілом небіжчика запізнилася, і церемонія пройшла увечері під світлом автомобільних фар.
Вияви солідарності з українцями серед фанатів футбольних клубів «Динамо» (Мінськ) та «БАТЕ» (Борисов) не залишилися непокараними. 23 фанатів, котрі сфотографувалися з плакатами «Тримайся, Україно, ми з вами!» та «Героям слава!», засудили до 5 діб арешту.
Білоруська влада боїться публічних акцій протесту, Лукашенко має страх перед повторенням українських подій в Білорусі, він погоджується зі славою диктатора, але не хоче бути «кривавим диктаторам», тому застосовує іншу, ніж Янукович, політику, вважає мінський політолог Олександр Класковський.
«Душити протести в зародку…І в цьому його тактика відрізняється від Януковича, який спробував вихляти, лавірувати, а врешті заплутався і мусив «відкручувати» назад. Для Лукашенка головний принцип – не показати себе слабаком, ніколи не відкручувати назад» , – каже Олександр Класковський.
Олександр Лукашенко не коливається перед застосуванням сили проти демонстрантів, що він засвідчив у 2006 та 2010 роках, каже мінський політолог Олександр Класковський. Сам Лукашенко лише один раз, 21 січня, озвучив свою позицію щодо подій у Києві.
«Прекрасна країна з прекрасним народом, і ось цей бардак з так званим ринком, де клани поділили країну,– ось до чого це призводить. Як тільки діти президента починають займатися бізнесом – чекай біди. Як тільки у дружин і коханок з'являються корони на голові, чекай біди», – зазначив президент Білорусі.
Мінський політолог Олександр Класковський також звертає увагу, що офіційні білоруські ЗМІ тепер досить стримано висвітлюють події в Україні, немає такої антиукраїнської пропаганди, як у Росії.
«Чому? На мою думку, це відбувається тому, що ця українська криза на руку Лукашенкові. Причому Лукашенко користується додатковими козирями як на східному векторі, так і на західному. Для Путіна він виглядає більш надійним партнером, коли Україна не піде в Євразійський союз, то Лукашенко точно піде. А стосовно Європи тепер з огляду на можливі проблеми транзитом через Україну, можливого напливу мігрантів, шанси Лукашенка нав’язати прагматичні варіанти відносин підвищуються», – каже експерт.
Білоруське суспільство поділилося у своїх симпатіях та антипатіях щодо української революції, супротивники диктатури Лукашенка вболівають за повсталих українців, але багато хто живе за принципом «аби не було війни», каже пан Класковський, тому лідерам опозиції буде важко кликати народ «На Майдан» після виборів президента 2015 року.
Дуже переживають за Україну представники української діаспори в Білорусі. Говорить один з них білоруський письменник українського походження Валерій Стрілко.
«Звичайно, я з тривогою стежу за подіями в Україні. Вже пролилася кров, може статися щось на кшталт громадянської війни, це страшна штука, не дай Боже. Але, з іншого боку, я дуже пишаюся своїми співвітчизниками, які мають мужність терпіти такі труднощі, мають такі сильні ідеї, такий опір несправедливості.
Там ідуть позитивні процеси, я вважаю. Тому що влада, мабуть, занадто захопилася своїми повноваженнями і втратила почуття міри. А українці таких речей не вибачають», – наголошує Валерій Стрілко.
Валерій Стрілко, як і решта білоруських українців, мають надію, що в Україні відновляться спокій та справедливість.
Коли після кривавих подій у Києві в Мінську активісти опозиції пішли з квітами та свічками до пам’ятника Шевченку, то всіх їх арештували, коли ж квіти приносили пересічні громадяни, міліція переписувала їхні паспортні дані. Поховання вбитого на вулиці Грушевського у Києві білоруського громадянина Михайла Жизнєвського на родинному цвинтарі під Гомелем пройшло під контролем міліції, причому прикордонні білоруські служби зробили все, аби труна з тілом небіжчика запізнилася, і церемонія пройшла увечері під світлом автомобільних фар.
Вияви солідарності з українцями серед фанатів футбольних клубів «Динамо» (Мінськ) та «БАТЕ» (Борисов) не залишилися непокараними. 23 фанатів, котрі сфотографувалися з плакатами «Тримайся, Україно, ми з вами!» та «Героям слава!», засудили до 5 діб арешту.
Білоруська влада боїться публічних акцій протесту, Лукашенко має страх перед повторенням українських подій в Білорусі, він погоджується зі славою диктатора, але не хоче бути «кривавим диктаторам», тому застосовує іншу, ніж Янукович, політику, вважає мінський політолог Олександр Класковський.
«Душити протести в зародку…І в цьому його тактика відрізняється від Януковича, який спробував вихляти, лавірувати, а врешті заплутався і мусив «відкручувати» назад. Для Лукашенка головний принцип – не показати себе слабаком, ніколи не відкручувати назад» , – каже Олександр Класковський.
Олександр Лукашенко не коливається перед застосуванням сили проти демонстрантів, що він засвідчив у 2006 та 2010 роках, каже мінський політолог Олександр Класковський. Сам Лукашенко лише один раз, 21 січня, озвучив свою позицію щодо подій у Києві.
«Прекрасна країна з прекрасним народом, і ось цей бардак з так званим ринком, де клани поділили країну,– ось до чого це призводить. Як тільки діти президента починають займатися бізнесом – чекай біди. Як тільки у дружин і коханок з'являються корони на голові, чекай біди», – зазначив президент Білорусі.
Мінський політолог Олександр Класковський також звертає увагу, що офіційні білоруські ЗМІ тепер досить стримано висвітлюють події в Україні, немає такої антиукраїнської пропаганди, як у Росії.
«Чому? На мою думку, це відбувається тому, що ця українська криза на руку Лукашенкові. Причому Лукашенко користується додатковими козирями як на східному векторі, так і на західному. Для Путіна він виглядає більш надійним партнером, коли Україна не піде в Євразійський союз, то Лукашенко точно піде. А стосовно Європи тепер з огляду на можливі проблеми транзитом через Україну, можливого напливу мігрантів, шанси Лукашенка нав’язати прагматичні варіанти відносин підвищуються», – каже експерт.
Білоруське суспільство поділилося у своїх симпатіях та антипатіях щодо української революції, супротивники диктатури Лукашенка вболівають за повсталих українців, але багато хто живе за принципом «аби не було війни», каже пан Класковський, тому лідерам опозиції буде важко кликати народ «На Майдан» після виборів президента 2015 року.
Дуже переживають за Україну представники української діаспори в Білорусі. Говорить один з них білоруський письменник українського походження Валерій Стрілко.
«Звичайно, я з тривогою стежу за подіями в Україні. Вже пролилася кров, може статися щось на кшталт громадянської війни, це страшна штука, не дай Боже. Але, з іншого боку, я дуже пишаюся своїми співвітчизниками, які мають мужність терпіти такі труднощі, мають такі сильні ідеї, такий опір несправедливості.
Там ідуть позитивні процеси, я вважаю. Тому що влада, мабуть, занадто захопилася своїми повноваженнями і втратила почуття міри. А українці таких речей не вибачають», – наголошує Валерій Стрілко.
Валерій Стрілко, як і решта білоруських українців, мають надію, що в Україні відновляться спокій та справедливість.
