«Квіти для «Беркута» – рефлексії на тему революції

Київ – Культурний вимір Майдану виявляється не лише на барикадах, а й значно більшою мірою – в інтернеті. Нинішні події в Україні стали основою для численних ілюстрацій, постерів та відео. Художники та дизайнери кажуть, що таким чином намагаються піднести дух протестувальників. А деякі картинки через велику кількість поширень у соцмережах привернули увагу іноземної спільноти до подій в Україні. Фахівці ж кажуть: така творчість – додатковий інструмент боротьби із владою. Радіо Свобода розповідає, про те, як герої та антигерої революції знаходять втілення у масовій культурі.

На початку минулого тижня, коли на Грушевського полетіли перші «коктейлі Молотова», у мережі Facebook з’явилася робота ілюстратора Марисі Рудської «Квіти для «Беркута». Художниця зробила штамп із зображенням пляшки, із якої замість полум’я вириваються квіти. Марися Рудська каже, що цей образ їй наснився.

«Як дівчина, я переважно сиджу вдома і дивлюсь трансляції. А знаходитись на Майдані емоційно простіше, ніж дивитися одразу п’ять різних джерел. І дуже хочеться щось робити. Звичайно, іноді носиш одяг або ліки, але ж не весь час. Цей тривожний настрій відбивається у снах – саме там виникла ця ідея з летючими «коктейлями Молотова». Тож можна сказати, що образ прийшов з підсвідомості, виявився актуальним, і я вирішила його використати. Це настрій, який зараз ходить серед людей, і картинка добре розійшлася по інтернету», – каже ілюстратор.

Техніка, за якою зроблені «Квіти для «Беркута», називається лінорит – коли на лінолеумі або гумі вирізають зображення, покривають фарбою і роблять відбиток.

А нещодавно художниця опублікувала ще одну рефлексію на тему революції – портрет активіста Михайла Гаврилюка, над яким знущався «Беркут». У баченні Марисі Рудської він – козак, що перемагає дракона. Вона каже, що на тлі усіх жахливих нових про тортури, загибелі та зникнення ця ілюстрація стала своєрідним жестом підтримки.

​До речі, міфи та образи з української історії – зокрема, козацькі – на Майдані дуже популярні. Це перше, що спадає на думку, коли думаєш про захисника, каже Марися Рудська.

«Я дуже рада, що виринув саме цей образ, тому що він об’єднує усю країну – в усій Україні позитивно ставляться до козаків. Символіка потрібна, тому що потрібні якісь герої, опори. До речі, я не раз чула, що люди з нашої сторони барикад дивуються: мовляв, чому наші ж люди до нас вороже ставляться. І одним із аргументів було те, що «ми ж читали з вами однакові книжки, ми ж однаково з дитинства вчили, що таке добро, а що таке зло».

Зараз дуже хочеться цієї архетипової, міфологічної підтримки», – розповідає художниця.

«Такі штуки показують, наскільки творчий і несподіваний у нас народ»

Дизайнер Ілля Стронґовський за час революції встиг зробити цілу серію ілюстрацій на тему Майдану, найпопулярнішою з яких стала новорічна листівка із зображенням «йолки». Він каже: його роботи спрямовані на візуалізацію важливих нині подій. І так само, як і Марися Рудська, Стронґовський за допомогою своїх малюнків намагається піднести суспільний настрій.

«Я майже не роблю щось пов’язане із подіями на Грушевського, тому що це все-таки несе у собі деструктивний початок. Надихає усе те, чого не було – усі ці «анархітектурні» форми – барикади, «йолка», несподіване використання діжок чи дощечки, на яких писали, хто звідки приїхав. Такі штуки насправді показують, наскільки творчий і несподіваний у нас народ, що він здатен творити у доволі гострих соціальних умовах. Мені важливо зафіксувати, що ці речі були. А також важливо давати їх у трошки більш позитивному контексті, ніж вони є в реальності. Тому що осмислення відбувається вже потім. І мені здається, запам’ятовуватися має не тільки трагічний бік, але й позитивний», – розповідає дизайнер.

​Ілля Стронґовський продає одяг та листівки зі своїми роботами, прибуток віддає на потреби Майдану. А нещодавно у дизайнерській футболці із зображенням піаніста, який грає перед «Беркутом», з’явився у Давосі сам Річард Бренсон – відомий британський підприємець. Ілля Стронґовський каже: для нього, як дизайнера, це – великий комплімент, а для України – свідчення того, що тутешня політична криза набуває розголосу за кордоном. Проблема у тому, зазначає дизайнер, що підтримку висловлюють іноземні громадяни, а не держави. Стронґовський вважає, що ситуація могла б розв’язатися значно швидше, якби тиск на українську владу був однаковим як зсередини, так і ззовні.

Можливість кепкувати з влади – це додатковий інструмент – експерт

Разом з тим у соцмережах існує ще один різновид творчості на тему революції – переважно анонімної. Це колажі, комікси, відео, «коуби» – десяти секундні відео, що безперервно відтворюються із певним музичним супроводом. Значної популярності нині набули мультфільми творчого об’єднання «420» – попри досить просте виконання, вони гостро і сатирично розповідають про нинішню ситуацію в Україні. А у катапульти, яку побудували мітингувальники, у перші дні протистояння на Грушевського, з’явився твіттер.

Ілля Стронґовський каже: такий «фольклор» – намагання відновити емоційний баланс. «Люди, які звикли інтерпретувати у сміховому дискурсі всі політичні події, не змогли лишитися осторонь того, що відбувається, наскільки б трагічним і тяжким воно не було. Це маятник – він має рухатися в обидва боки, інакше зламається уся система балансу емоцій. Переможним знаком стане те, коли усе це перестане з’являтися у такій кількості», – вважає він.

Натомість експерт із нових медіа Максим Саваневський каже – подібного контенту в інтернеті не побільшало, просто люди активніше стали його поширювати. Це – один із способів подолати страх перед владою, пояснює фахівець.

«Для багатьох людей гумор – це можливість зберегти силу духу у цей непростий час. Багато хто розуміє, що ніщо так сильно не руйнує владу, як сміх. Коли влада виглядає смішно в очах інших людей, вона втрачає разом з цим і свою силу, а інколи – навіть свою легітимність. Тому можливість кепкувати з дій влади – це додатковий інструмент боротьби проти неї», – каже він.

Максим Саваневський зауважує, що в Україні є своєрідна культура висміювання політичних проблем. Адже українці здебільшого спілкуються про політику, зазначає експерт, тож і народний гумор формується, передусім, у цьому контексті.