Київ – Бюджет українського кіно знову планують зменшити – цього року – на 35 мільйонів гривень. Критики стверджують, що це зупинить розвиток кінематографу в Україні, адже грошей вистачить лише на те, щоб закінчити минулорічні проекти. Разом з тим режисери, що вже знімають бюджетним коштом, кажуть: Держкіно виконує свої обов’язки, однак для повноцінної роботи кіноіндустрії цього все одно бракує.
Прем’єру стрічки «Толока» за мотивами твору Тараса Шевченка планували на березень цього року – до 200-річчя поета. Однак із липня виробництво фільму зупинено – через брак коштів, розповідає режисер Михайло Іллєнко. За його словами, 9 мільйонів гривень, які надала держава, вже перетворилися на половину фільму. Решту й досі чекають від інвестора, а також шукають нових джерел фінансування. Михайло Іллєнко каже: незважаючи на те, що в останні роки Державна агенція з питань кіно стала активно підтримувати кінематографістів, грошей все одно бракує.
«За великим рахунком, у мене немає причин скаржитися, адже у моєму випадку Держкіно виконало усі свої обов’язки. Але об’єктивно кажучи, цих грошей не достатньо для того, щоб українське кіно взагалі було конкурентоспроможним. Звісно, ми одержуємо багато призів на фестивалях, але ними кінематограф не виживе. Треба атакувати ринок, захоплювати його, а для цього потрібні дуже серйозні фінансові внески», – зауважує режисер.
Бюджет українського кіно зменшується вже другий рік. 2012-го на виробництво та розповсюдження національних фільмів, а також підтримку Центру Довженка виділили 167 мільйонів гривень. І вже наступного року у країні з’явилася рекордна кількість нових фільмів (хоча далеко не усі з них потрапили у прокат). Тим часом згідно проекту держбюджету на 2014 рік, витрати на кіно становлять 114 мільйонів.
Кінокритик та голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач каже, що ухвалення законопроекту призведе до зупинки кінопроцесу в Україні.
«Того фінансування, що прописано у проекті бюджету, вистачить лише на те, щоб забезпечити виробництво – і то, не повністю – проектів, запущених минулого року. Тобто ніяких нових конкурсів цього року вже не буде. Тим паче, ця пауза може створити небажану інерцію на майбутнє. 2013-ий якраз став першим роком, коли виникло цілком реальне враження, що кіно в Україні починає відроджуватись. На Одеському кінофестивалі я чув реакцію іноземних гостей, які були приємно вражені українським кіно – адже була досить велика представницька програма українських фільмів. Буде прикро, якщо на міжнародних фестивалях наших фільмів знову поменшає», – вважає критик.
«Сталінград» коштує дорожче, ніж річний бюджет українського кіно
Сергій Тримбач каже, що в ідеалі для розвитку українського кіно його бюджет треба збільшити хоча до 200 мільйонів, а частку забезпечення державної підтримки – до 70 відсотків (нині вона становить половину).
Разом з тим критик вважає: суми, про які йдеться – хай це 35 мільйонів чи 200 – у світовому масштабі є мізерними. Один лише «Сталінград» Федора Бондарчука коштує 30 мільйонів доларів, каже Тримбач. Але навіть таке збільшення видатків на кіно спричинило значний сплеск активності у цій сфері, особливо – серед молодих кінематографістів.
«Але найголовніше – це те, що почали з’являтися умови для того, щоб потім кінематограф став самоокупним, – пояснює Сергій Тримбач. – Адже якщо тут розвинеться продюсерська система, то гроші підуть у кіно не лише з державної кишені. Обов’язок держави – створювати ці умови».
Держава зацікавлена у тому, щоб розвивати цю галузь, адже вона є економічно вигідною. Саме тому вона має на законодавчому рівні подбати про прокат українських фільмів. Адже сьогодні жодна з нових українських масових стрічок не відшкодовує свою вартість за касовими зборами, не кажучи вже про прибутки. Але, як зауважує Михайло Іллєнко, проблема не лише у кінотеатрах, які не бажають брати у прокат вітчизняний продукт, а й у самому продукті, на який глядачі йдуть неохоче.
«Треба, щоб гроші повертались, – каже режисер. – Без цього кінематограф не працює – не витримує фінансового навантаження. А повертати може тільки глядач».
«Ми не маємо змоги знімати «в стіл» – режисер
У кіно працює закон великих чисел, переконаний режисер Мирослав Слабошпицький.
«Тривалий час Україні була хибна думка про те, що треба зробити один фільм, але шедевр. Але так не буває. Тому що більше фільмів буде знято, то більше буде шансів, що деякі з них виявляться художньо вартісними. І іншого шляху немає. Взагалі, усі кінематографії світу, за винятком, хіба що, американської, фінансовані державним коштом. Кінематограф для країни – це як олімпійська збірна чи симфонічний оркестр», – розповідає він.
Слабошпицький каже: зі зміною керівництва Держкіно та запровадження процедури пітчингів (презентації проектів для отримання фінансування) в українському кіно й справді відбувся певний ренесанс. Однак без підтримки продовження теперішніх досягнень не буде.
«Ми, на відміну від письменників, не маємо змоги знімати «в стіл», адже в кіно кожен крок коштує грошей», – вважає режисер.
Тим часом у Держкіно проект бюджету поки що не коментують, а черговий конкурс кінопроектів відкладено на невизначений термін. Нагадаємо, що минулого року агентство пояснило зменшення видатків тим, що грошей виявилося більше, ніж цікавих проектів. Тим часом член парламентського комітету з питань культури та духовності Олександр Бригинець наголосив у коментарі Радіо Свобода на тому, що у проекті бюджету грошей на культуру взагалі де-факто виділено вдвічі менше, ніж у позаминулому році.
Прем’єру стрічки «Толока» за мотивами твору Тараса Шевченка планували на березень цього року – до 200-річчя поета. Однак із липня виробництво фільму зупинено – через брак коштів, розповідає режисер Михайло Іллєнко. За його словами, 9 мільйонів гривень, які надала держава, вже перетворилися на половину фільму. Решту й досі чекають від інвестора, а також шукають нових джерел фінансування. Михайло Іллєнко каже: незважаючи на те, що в останні роки Державна агенція з питань кіно стала активно підтримувати кінематографістів, грошей все одно бракує.
Ми одержуємо багато призів на фестивалях, але ними кінематограф не виживе. Треба атакувати ринок, захоплювати його, а для цього потрібні дуже серйозні фінансові внескиМихайло Іллєнко
Бюджет українського кіно зменшується вже другий рік. 2012-го на виробництво та розповсюдження національних фільмів, а також підтримку Центру Довженка виділили 167 мільйонів гривень. І вже наступного року у країні з’явилася рекордна кількість нових фільмів (хоча далеко не усі з них потрапили у прокат). Тим часом згідно проекту держбюджету на 2014 рік, витрати на кіно становлять 114 мільйонів.
Кінокритик та голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач каже, що ухвалення законопроекту призведе до зупинки кінопроцесу в Україні.
Ніяких нових конкурсів цього року вже не буде. Тим паче, ця пауза може створити небажану інерцію на майбутнєСергій Тримбач
«Сталінград» коштує дорожче, ніж річний бюджет українського кіно
Сергій Тримбач каже, що в ідеалі для розвитку українського кіно його бюджет треба збільшити хоча до 200 мільйонів, а частку забезпечення державної підтримки – до 70 відсотків (нині вона становить половину).
Разом з тим критик вважає: суми, про які йдеться – хай це 35 мільйонів чи 200 – у світовому масштабі є мізерними. Один лише «Сталінград» Федора Бондарчука коштує 30 мільйонів доларів, каже Тримбач. Але навіть таке збільшення видатків на кіно спричинило значний сплеск активності у цій сфері, особливо – серед молодих кінематографістів.
«Але найголовніше – це те, що почали з’являтися умови для того, щоб потім кінематограф став самоокупним, – пояснює Сергій Тримбач. – Адже якщо тут розвинеться продюсерська система, то гроші підуть у кіно не лише з державної кишені. Обов’язок держави – створювати ці умови».
Держава зацікавлена у тому, щоб розвивати цю галузь, адже вона є економічно вигідною. Саме тому вона має на законодавчому рівні подбати про прокат українських фільмів. Адже сьогодні жодна з нових українських масових стрічок не відшкодовує свою вартість за касовими зборами, не кажучи вже про прибутки. Але, як зауважує Михайло Іллєнко, проблема не лише у кінотеатрах, які не бажають брати у прокат вітчизняний продукт, а й у самому продукті, на який глядачі йдуть неохоче.
«Треба, щоб гроші повертались, – каже режисер. – Без цього кінематограф не працює – не витримує фінансового навантаження. А повертати може тільки глядач».
«Ми не маємо змоги знімати «в стіл» – режисер
У кіно працює закон великих чисел, переконаний режисер Мирослав Слабошпицький.
Що більше фільмів буде знято, то більше буде шансів, що деякі з них виявляться художньо вартіснимиМирослав Слабошпицький
Слабошпицький каже: зі зміною керівництва Держкіно та запровадження процедури пітчингів (презентації проектів для отримання фінансування) в українському кіно й справді відбувся певний ренесанс. Однак без підтримки продовження теперішніх досягнень не буде.
«Ми, на відміну від письменників, не маємо змоги знімати «в стіл», адже в кіно кожен крок коштує грошей», – вважає режисер.
Тим часом у Держкіно проект бюджету поки що не коментують, а черговий конкурс кінопроектів відкладено на невизначений термін. Нагадаємо, що минулого року агентство пояснило зменшення видатків тим, що грошей виявилося більше, ніж цікавих проектів. Тим часом член парламентського комітету з питань культури та духовності Олександр Бригинець наголосив у коментарі Радіо Свобода на тому, що у проекті бюджету грошей на культуру взагалі де-факто виділено вдвічі менше, ніж у позаминулому році.
