Економіка культури: чому митцям час вчитися бути підприємцями?

Київ – Успішний митець має бути успішним підприємцем, стверджують як експерти, так і самі художники. Роль культури в сучасному світі посилюється – вона дедалі більше виходить за межі сфери розваг. Однак єдиної бізнес-моделі для мистецтва не існує. Та й на практиці далеко не кожен комерційно прорахований проект знаходить відгук у аудиторії, додають митці. Разом з тим у країнах з потужною культурною традицією мистецтво як масове, так і немасове, є вагомим економічним чинником.

Усі успішні музиканти, як правило, хороші бізнесмени, переконана фронтвумен гурту «Крихітка» Каша Сальцова. Її гурт нещодавно винайшов новаторський підхід до фінансування творчості – відшкодували запис альбому з пожертв доброчинців, а потім виклали платівку на файлообмінник.

«Якщо ти твориш з надією, що колись тебе оцінять, і перекладаєш на когось відповідальність за свій фінансовий стан, ти – інфантильний. Тож, якщо твоя творчість затребувана людьми, то має не лише окуповуватись, а й приносити прибуток», – каже солістка.

Так само вважає канадська дослідниця, експерт із культурного менеджменту Лідія Варбанова, одна із лекторів проекту Центру сучасного мистецтва «Культура 3.0».

У 21-у сторіччі мистецтво – не закон, художник не може вижити, просто створюючи щось, каже вона. Навіть подаючись на грант для реалізації певного мистецького проекту, він має бути цінним з соціальної точки зору. Утім, існує певний ідейний конфлікт між митцями та підприємцями. Для перших бізнес означає лише нескінченні фінансові звітності, а другі не вірять, що культурні проекти можуть бути прибутковими.

Є ризик перетворитися на ремісника – фахівець

Однак сталої бізнес-моделі для культури та мистецтва немає, зазначає дослідниця. Економісти спробували вирахувати, скільки об’єктів на рік має створювати художник, щоб бути успішним (від 12 до 15), але у такому підході є ризик перетворитися на ремісника. Саме тому митці мають по-новому підходити до власної творчості та зважати на запити аудиторії, каже Лідія Варбанова.

«Чому інновація є такою важливою для мистецтва? Тому що вона дає те, про що постійно говорять бізнесмени – конкурентоспроможність. Художник має спитати себе: які його відмінності у порівнянні з усіма іншими людьми у світі? У чому його унікальність? І це стосується не тільки творчого, але й в організаційного процесу», – розповідає експерт.

Що потрібно для культурного стартапу?

Ірина Соловей, співзасновниця української краудфандингової платформи «Велика ідея», каже, що сьогодні відбувається переосмислення ролі культури та мистецтва в суспільстві. Ця сфера втрачає своє розважальне значення і стає центром інновацій. А культурний стартап (тобто новий проект), як і будь-який інший, покладається на закони бізнесу, каже фахівець.

«Важливим є зв’язок авторів із аудиторією. Ідея в тому, що творча організація може формувати бізнес-модель і налаштовувати її на стале функціонування тільки у тому разі, якщо вона володіє певною інновацією. Потрібно володіти навичками управління, мати стратегічний підхід до формування програмної діяльності. Одним із пріоритетів також є хороше бізнес-планування», – каже вона.

Сучасне мистецтво просувати легше – воно «в тренді» і його легко поєднувати з рекламними технологіями. Однак виконавці, скажімо, класичної музики, мають дбати про персональний брендинг та шукати нових підходів до спілкування з аудиторією, пояснює Ірина Соловей.

«Популярністю користується не те, що ти прораховуєш, а робиш для себе»

Утім, єдиного правила для усіх митців не існує. «Ми знаємо приклади, коли людина писала по 70 альбомів, і це не приносило ані задоволення, ані прибутку, бо було свого роду графоманством, – каже Каша Сальцова. – Знаємо випадки, коли в історію входив один альбом. Немає сумніву, що до швидких змін у суспільстві потрібно призвичаюватись. Але я гадаю, що популярністю користується не те, що ти прораховуєш, а робиш для себе. Є комерційно прораховані проекти, але за контактом з аудиторією і художньою цінністю їх не можна порівняти з тим, що зроблено для власного задоволення».

Тим часом західний арт-ринок нині знаходиться у стані занепаду, і одна із причин цього – комерціалізація мистецтва, розповідає галерист та куратор Павло Гудімов. «Художники перетворилися на бізнес-машину. Всі помічають, що це більше не мистецтво, а накрутка за бренд», – пояснює він.

Музика, дорожча за вугілля

Разом з тим культурні проекти у багатьох країнах приносять значну частину державного прибутку, каже Павло Гудімов. «Показовою є британська модель. У 60-х роках продаж платівок «Бітлз» приніс державі у вигляді податків більше коштів, ніж вугільна промисловість. Потім виникло багато феноменів, пов’язаних з літературою. Той самий «Гаррі Поттер» – це фантастичні ж гроші, що так або інакше спрацювали на економіку держави», – розповідає галерист.

Працювати на державу може як масова культура, так і немасова – наприклад, музейні проекти. Що ж до України, то їй для того, щоб заробляти на мистецтві, бракує системної культурної політики. Окрім того, каже Гудімов, митцям належить ще виховати свою аудиторію, адже сьогодні українці здебільшого нехтують власним культурним продуктом.