Варшава – Колишні польські дисиденти, учасники «Солідарності» з занепокоєнням спостерігають за розвитком подій в Україні. Вони порівнюють ситуацію в Києві з тим, що відбувалося на початку 1980-х років у Польщі, коли протистояння між тодішньою владою й опозицією сягнуло кульмінації. Два легендарні діячі «Солідарності» Збігнєв Буяк та Юзеф Піньор поділися з Радіо Свобода своїми спогадами про те, яким чином антикомуністичній польській опозиції вдавалося реалізовувати мирне протистояння з владою, а також уникати провокацій.
Польський cенатор Юзеф Піньор у вісімдесяті роки неодноразово сидів у в’язниці. Тодішня комуністична влада ув’язнювала його за активну діяльність у «Солідарності». Саме завдяки його сміливості «Солідарність» у місті Вроцлав зуміла врятувати від конфіскації скарбницю організації.
Сенатор каже, що успіх польської опозиції 80-х років був гарантований тим, що це був відкритий, плюралістичний, а головне мирний рух. Члени «Солідарності», згадує Піньор, часто наголошували на тому, що вони не застосовують насилля. Організація була об’єднана навколо універсальної ідеї прав захисту людини. Саме тому, говорить він, їй вдалося об’єднати настільки широкі й різноманітні середовища польського суспільства.
Авторитарна влада боїться правди про провокації
За словами cенатора Піньора, «Солідарність» була рухом малих груп, об’єднаних незалежною інформацією. Саме достовірна інформація, каже, сенатор, допомагала уникати провокацій з боку влади.
«У той час, – розповідає політик, – ми були постійно наражені на провокації, це був винятковий стан, який, між іншим, полягав у тому, що влада постійно провокує опозицію. Щоб оберегтися від провокацій, потрібно постійно моніторувати дії влади. Провокацію найлегше реалізувати, якшо громадянський рух немає власних вірогідних засобів масової інформації, власних джерел інформації, тоді можна маніпулювати суспільством».
За словами Піньора, опозиційні до авторитарної влади демократичні організації повинні постійно наголошувати, що опозиція – це мирний рух, який не хоче насилля. Він наголошує, що авторитарна влада двічі подумає, чи варто робити провокації, якщо знатиме що всі її провокативні дії будуть викриті й оприлюднені. «Особливе завдання в авторитетних людей – митців, інтелектуалів, журналістів, священиків... Вони повинні говорити правду, оголошувати вголос про маніпулювання та провокації», – сказав Юзеф Піньор.
Не можна вдаватися до насилля – Буяк
Збігнєв Буяк, один із лідерів «Солідарності», говорить про виклики, які виникли перед опозицією на початку вісімдесятих. «Коли було впроваджено воєнний стан, – каже він, – перед нами постало дуже серйозне завдання. Що таке армія на вулицях, люди з вогнепальною зброєю? Партійний апарат також отримав зброю, причому всюди – на заводах, в установах. Коротше кажучи, влада наче закликала нас до збройної боротьби. Та ми знали, що якщо й ми візьмемося за зброю, то програємо. Програємо тому, що державна мілітарна сила настільки потужна, що вона нас просто змете, а на додаток ми втратимо добре ім’я».
Буяк говорить, що поляки – це народ у традиції якого глибоко вкорінена збройна боротьба. За його словами, прагнення збройної боротьби, особливо серед молодих людей, дуже нелегко зупинити. Буяк розповів: «Вже на початку воєнного стану молоді люди постановили добути зброю – відібрати її від сержанта міліції. Але однозначна позиція керівництва «Солідарності» не включатися у збройну боротьбу спричинила, що ми затримали цю операцію. Сьогодні через роки ми знаємо, що влада і таємні служби хотіли спровокувати нас на збройні акції. Мене самого хотіли втягнути у таку провокацію, мене переконували зустрітися з групою молодих людей, які хочуть скоїти збройний замах на генералів Ярузельського та Кіщака. Сьогодні ми знаємо, що це не була справжня група молодих людей, а провокатори – з військових спецслужб»
Буяк порівнює польську ситуацію 80-х років із сьогоднішньою українською. Він каже: «Авторитарна влада схильна до того, щоб провокувати такого типу ситуації. Те, що я бачу в телесюжетах з України переконує мене в тому, що ви сьогодні в Україні маєте таку ж проблему. Те, що у вас скоюються провокації – очевидне. Хочу наголосити, що для вчинення провокації, не потрібно багато людей, для неї достатньо кількох людей». За словами Збігнєва Буяка, стратегічне завдання мирного демократичного опозиційного руху – не дозволити спровокувати себе на застосування насильства.
Першого грудня відбулися сутички біля адміністрації президента України, які були спровоковані групою осіб. Деяких із них було зафіксовано на відео, коли вони перебували серед «беркутівців».
Польський cенатор Юзеф Піньор у вісімдесяті роки неодноразово сидів у в’язниці. Тодішня комуністична влада ув’язнювала його за активну діяльність у «Солідарності». Саме завдяки його сміливості «Солідарність» у місті Вроцлав зуміла врятувати від конфіскації скарбницю організації.
Сенатор каже, що успіх польської опозиції 80-х років був гарантований тим, що це був відкритий, плюралістичний, а головне мирний рух. Члени «Солідарності», згадує Піньор, часто наголошували на тому, що вони не застосовують насилля. Організація була об’єднана навколо універсальної ідеї прав захисту людини. Саме тому, говорить він, їй вдалося об’єднати настільки широкі й різноманітні середовища польського суспільства.
Авторитарна влада боїться правди про провокації
За словами cенатора Піньора, «Солідарність» була рухом малих груп, об’єднаних незалежною інформацією. Саме достовірна інформація, каже, сенатор, допомагала уникати провокацій з боку влади.
«У той час, – розповідає політик, – ми були постійно наражені на провокації, це був винятковий стан, який, між іншим, полягав у тому, що влада постійно провокує опозицію. Щоб оберегтися від провокацій, потрібно постійно моніторувати дії влади. Провокацію найлегше реалізувати, якшо громадянський рух немає власних вірогідних засобів масової інформації, власних джерел інформації, тоді можна маніпулювати суспільством».
За словами Піньора, опозиційні до авторитарної влади демократичні організації повинні постійно наголошувати, що опозиція – це мирний рух, який не хоче насилля. Він наголошує, що авторитарна влада двічі подумає, чи варто робити провокації, якщо знатиме що всі її провокативні дії будуть викриті й оприлюднені. «Особливе завдання в авторитетних людей – митців, інтелектуалів, журналістів, священиків... Вони повинні говорити правду, оголошувати вголос про маніпулювання та провокації», – сказав Юзеф Піньор.
Не можна вдаватися до насилля – Буяк
Збігнєв Буяк, один із лідерів «Солідарності», говорить про виклики, які виникли перед опозицією на початку вісімдесятих. «Коли було впроваджено воєнний стан, – каже він, – перед нами постало дуже серйозне завдання. Що таке армія на вулицях, люди з вогнепальною зброєю? Партійний апарат також отримав зброю, причому всюди – на заводах, в установах. Коротше кажучи, влада наче закликала нас до збройної боротьби. Та ми знали, що якщо й ми візьмемося за зброю, то програємо. Програємо тому, що державна мілітарна сила настільки потужна, що вона нас просто змете, а на додаток ми втратимо добре ім’я».
Для вчинення провокації, не потрібно багато людей, для неї достатньо кількох людейЗбігнєв Буяк
Буяк порівнює польську ситуацію 80-х років із сьогоднішньою українською. Він каже: «Авторитарна влада схильна до того, щоб провокувати такого типу ситуації. Те, що я бачу в телесюжетах з України переконує мене в тому, що ви сьогодні в Україні маєте таку ж проблему. Те, що у вас скоюються провокації – очевидне. Хочу наголосити, що для вчинення провокації, не потрібно багато людей, для неї достатньо кількох людей». За словами Збігнєва Буяка, стратегічне завдання мирного демократичного опозиційного руху – не дозволити спровокувати себе на застосування насильства.
Першого грудня відбулися сутички біля адміністрації президента України, які були спровоковані групою осіб. Деяких із них було зафіксовано на відео, коли вони перебували серед «беркутівців».
