Львів – 12 вересня у Львові офіційно розпочнеться щорічний Форум видавців, однак там уже тривають різні літературні заходи. Письменники-учасники Форуму поділилися своїми очікування від заходу і заразом висловили кілька ідей, як можна переформатувати Форум видавців задля порятунку книговидавництва в Україні.
Письменник Василь Шкляр розповів, що Форум відвідує винятково для зустрічей з читачами. Каже, що не може відмовити своїм шанувальникам у спілкуванні і автограф-сесії. Читачі і час – найважливіші його письменницькі потреби, запевняє Шкляр.
«Я не відчуваю нічого, окрім браку часу. Але все ж намагаюсь поїхати всюди, де люди мене чекають. Інших потреб у мене немає», – каже він.
А от письменник Андрій Курков їде на Форум видавців, щоб у першу чергу зустрітися з колегами з Польщі і Німеччини. Він також каже, що в Україні немає іншого такого заходу, на який би приїжджали сотні письменників і десятки тисяч читачів. Згадуючи про інші книжкові фестивалі, він зауважив, що популярний нині Meridian Czernowitz – це поетичний і надто камерний фестиваль, а київський «Книжковий арсенал» – тільки народився і ще довго не зможе зібрати таку саму кількість публіки.
Українську книжку складніше розповсюдити, ніж видати – письменники
Однак без цих заходів літератури в Україні не буде, переконаний Курков. У нас нема цивілізованої книжкової торгівлі і дуже мало книгарень, які повертають видавцям гроші за продані книжки, каже письменник. Тому Форум – це свято і для видавців, бо ті мають змогу продавати книги напряму читачеві за значно нижчою ціною. Таким чином іноді за ці 5 днів видавці продають річний тираж тієї чи іншої книжки, зауважує Курков.
«Якщо видавець не видає або ж видає маленький тираж, бо нема де продати, то це означає, що у письменника немає гонорарів і він не може існувати як професійний письменник. Відповідно, він мусить шукати будь-яку іншу роботу і ще й час писати», – пояснює письменник.
Разом з тим, більшість письменників заробляє колонками для газет і інтернет-видань або ж працює десь біля політиків і допомагає їм писати виступи, додає Андрій Курков. Це, на його думку, а також відсутність власних покет-буків (масового дешевого видання), наявність у продажу низькосортних книжок гальмує розвиток українського літературного процесу.
Письменник Андрій Кокотюха теж вважає, що головною проблемою української книжки є розповсюдження, а не намагання її видавати. І саме Форум видавців може вирішити це питання і допомогти видавцям збути річні запаси книжок.
«Дивитись на Форум видавців як на майданчик для успішної книжкової торгівлі наразі для України важливіше, ніж як на щось високе, мистецьке і сакральне», – каже Кокотюха.
Саме як книжковий ярмарок і стартував львівський Форум видавців 20 років тому, нагадує він. Зважаючи на це, письменник хотів би, щоб захід охоплював більше міського простору, а ярмарок відбувався окремо від культурних заходів, щоб не змішувати літературу і торгівлю.
Письменник Василь Шкляр розповів, що Форум відвідує винятково для зустрічей з читачами. Каже, що не може відмовити своїм шанувальникам у спілкуванні і автограф-сесії. Читачі і час – найважливіші його письменницькі потреби, запевняє Шкляр.
«Я не відчуваю нічого, окрім браку часу. Але все ж намагаюсь поїхати всюди, де люди мене чекають. Інших потреб у мене немає», – каже він.
А от письменник Андрій Курков їде на Форум видавців, щоб у першу чергу зустрітися з колегами з Польщі і Німеччини. Він також каже, що в Україні немає іншого такого заходу, на який би приїжджали сотні письменників і десятки тисяч читачів. Згадуючи про інші книжкові фестивалі, він зауважив, що популярний нині Meridian Czernowitz – це поетичний і надто камерний фестиваль, а київський «Книжковий арсенал» – тільки народився і ще довго не зможе зібрати таку саму кількість публіки.
Українську книжку складніше розповсюдити, ніж видати – письменники
Однак без цих заходів літератури в Україні не буде, переконаний Курков. У нас нема цивілізованої книжкової торгівлі і дуже мало книгарень, які повертають видавцям гроші за продані книжки, каже письменник. Тому Форум – це свято і для видавців, бо ті мають змогу продавати книги напряму читачеві за значно нижчою ціною. Таким чином іноді за ці 5 днів видавці продають річний тираж тієї чи іншої книжки, зауважує Курков.
«Якщо видавець не видає або ж видає маленький тираж, бо нема де продати, то це означає, що у письменника немає гонорарів і він не може існувати як професійний письменник. Відповідно, він мусить шукати будь-яку іншу роботу і ще й час писати», – пояснює письменник.
Разом з тим, більшість письменників заробляє колонками для газет і інтернет-видань або ж працює десь біля політиків і допомагає їм писати виступи, додає Андрій Курков. Це, на його думку, а також відсутність власних покет-буків (масового дешевого видання), наявність у продажу низькосортних книжок гальмує розвиток українського літературного процесу.
Письменник Андрій Кокотюха теж вважає, що головною проблемою української книжки є розповсюдження, а не намагання її видавати. І саме Форум видавців може вирішити це питання і допомогти видавцям збути річні запаси книжок.
«Дивитись на Форум видавців як на майданчик для успішної книжкової торгівлі наразі для України важливіше, ніж як на щось високе, мистецьке і сакральне», – каже Кокотюха.
Саме як книжковий ярмарок і стартував львівський Форум видавців 20 років тому, нагадує він. Зважаючи на це, письменник хотів би, щоб захід охоплював більше міського простору, а ярмарок відбувався окремо від культурних заходів, щоб не змішувати літературу і торгівлю.
