Прага – У світі продовжують оцінювати спадщину Маргарет Тетчер, єдиної жінки на посаді прем’єр-міністра в історії Великої Британії, яка померла 8 квітня. Поховають «залізну леді» 17 квітня з державними почестями у Лондоні. Біографи кажуть, що Тетчер була чи не найсильнішою жінкою-політиком країни ще з часів королеви Єлизавети Першої, яка правила приблизно за 5 століть перед цим. Потужна притягальна аура вивела Тетчер на вершини світової політики. Їй приписують чи не вирішальну роль у руйнуванні «залізної завіси» часів Холодної війни та в перемозі над комунізмом на Сході Європи.
Смерть 87-річної баронеси Тетчер зовсім не означає, що з її відходом відійдуть у небуття її політичні принципи, принципи британського консерватизму. Навіть багатьом авторитарним політикам імпонує сьогодні політичний прагматизм та рішучість дій, які виявляла у державній політиці прем’єр-міністр Маргарет Тетчер.
Про живучість її ідей свідчать і нинішні демонстрації лівих сил Британії, які проклинають реформи Тетчер, котрі призвели, на думку лівих, до зростання нерівності між багатими і бідними та поглиблення соціальних проблем Британії.
Партнерство Тетчер із Рейганом призвело до краху табору соціалізму та СРСР
Чимало західних експертів вважають партнерство Маргарет Тетчер із американським президентом Рональдом Рейганом упродовж 80-х років сприятливим для глобального лідерства нової консервативної хвилі, котра була підкріплена посиленням вільного ринку, приватизацією, скороченням ролі держави та підсилена пристрасним антикомунізмом обох світових лідерів.
Тетчер не боялася жодних контрастів чи гострих порівнянь, щоб показати своє захопленням Рейганом. «Ми прийшли до влади у наших країнах з вірою в одні й ті ж речі. Але ми бачили, кожен з нас, що наші держави не завжди виявляють найкращі таланти, котрі мають у собі, – зазначала вона. – Америка скоріше була деморалізована. Ви мали жахливі інциденти із заручниками в Ірані, де Америка виглядала не найкращим чином. Вона морально відчула це. І у Великій Британії ми мали зиму невдоволення, страйки і таке інше. Таким чином ми постали перед питанням: «Як вивести цю країну із стану песимізму до гідності? Як підштовхнути підприємства до розвитку? Як ми маємо досягнути динаміки та запалу, які б задовольняли цілі обох та допомагали б світові?».
Джон О’Саллівен, колишній головний редактор Радіо Свобода та відомий на Заході аналітик, оцінив у коментарі Радіо Свобода історичну роль тандему Тетчер-Рейган так: «Ясно, що вони дійсно не погоджувалися у чомусь, десь Тетчер була більш агресивна, ніж Рейган, та навпаки. Наприклад, він був більш послідовний у намаганнях зупинити будівництво нафтогону, який Радянський Союз будував до Німеччини. Вона ж бачила, що не може виступати проти цього, бо контракти підписані, та й це б загрожувало втратою праці британськими робітниками… Але ці відмінності між ним були внутрішніми… Адже вони ніколи не були розколотими щодо НАТО… Яку вирішальну підтримку вона надала Рейганові в розміщенні американських ракет в Західній Європі – це те, що дійсно допомогло виграти Холодну війну. Коли ви плюсуєте це все, ви бачите, що їхнє партнерство було кардинальною річчю для обох».
Джон О’Саллівен, колишній радник Маргарет Тетчер, також наголошує, що «антикомунізм», критика Радянського Союзу, були серйозною складовою її міжнародної діяльності.
У той же час «залізна леді», як її охрестили, до речі, в СРСР, розгледіла в Михайлові Горбачову якраз ту політичну постать, яка була потрібна Заходові і яка привела Радянський Союз до закономірного мирного краху. Вона заявила, що з цією людиною «можна мати справу», запросила Горбачова до Британії у 1984 році та пізніше, у 1993 році, згадувала про це: «Ми вдалися до практики щонайменшої кількості радників і досягли успіхів тут, коли я мала лише одного секретаря з собою, та й він також. Він мав свого перекладача, я свого. Я мала мого експерта і була впевнена, що все буде перекладено точно, як я сказала. Я не бажала мати перекладача, який би боявся казати Горбачову те, що якраз я сказала. Він би знущався з мене. А я б відповідала йому тим же. Тому я тоді відразу ж сказала: «Давайте перейдемо до справ».
Не дивно, що сьогодні на Сході Європи віддають належне Маргарет Тетчер та визнають її вирішальну роль у розвалі табору соціалізму й падінні Берлінського муру і становленні нової Європи. До цього на своєму посту прем’єр-міністра Великої Британії з 1979 до 1990 року Тетчер доклала максимум зусиль. Навіть політичні недруги торі, лейбористи Британії, замасковано взяли у 1997 році в основу своєї нової програми «тетчеризм», хоча називали це «третім шляхом» між суворим капіталізмом та неефективним соціалізмом.
Матеріал підготували Василь Зілгалов, Breffni O’Rourke, Heather Maher
Смерть 87-річної баронеси Тетчер зовсім не означає, що з її відходом відійдуть у небуття її політичні принципи, принципи британського консерватизму. Навіть багатьом авторитарним політикам імпонує сьогодні політичний прагматизм та рішучість дій, які виявляла у державній політиці прем’єр-міністр Маргарет Тетчер.
Про живучість її ідей свідчать і нинішні демонстрації лівих сил Британії, які проклинають реформи Тетчер, котрі призвели, на думку лівих, до зростання нерівності між багатими і бідними та поглиблення соціальних проблем Британії.
Партнерство Тетчер із Рейганом призвело до краху табору соціалізму та СРСР
Чимало західних експертів вважають партнерство Маргарет Тетчер із американським президентом Рональдом Рейганом упродовж 80-х років сприятливим для глобального лідерства нової консервативної хвилі, котра була підкріплена посиленням вільного ринку, приватизацією, скороченням ролі держави та підсилена пристрасним антикомунізмом обох світових лідерів.
Тетчер не боялася жодних контрастів чи гострих порівнянь, щоб показати своє захопленням Рейганом. «Ми прийшли до влади у наших країнах з вірою в одні й ті ж речі. Але ми бачили, кожен з нас, що наші держави не завжди виявляють найкращі таланти, котрі мають у собі, – зазначала вона. – Америка скоріше була деморалізована. Ви мали жахливі інциденти із заручниками в Ірані, де Америка виглядала не найкращим чином. Вона морально відчула це. І у Великій Британії ми мали зиму невдоволення, страйки і таке інше. Таким чином ми постали перед питанням: «Як вивести цю країну із стану песимізму до гідності? Як підштовхнути підприємства до розвитку? Як ми маємо досягнути динаміки та запалу, які б задовольняли цілі обох та допомагали б світові?».
Джон О’Саллівен, колишній головний редактор Радіо Свобода та відомий на Заході аналітик, оцінив у коментарі Радіо Свобода історичну роль тандему Тетчер-Рейган так: «Ясно, що вони дійсно не погоджувалися у чомусь, десь Тетчер була більш агресивна, ніж Рейган, та навпаки. Наприклад, він був більш послідовний у намаганнях зупинити будівництво нафтогону, який Радянський Союз будував до Німеччини. Вона ж бачила, що не може виступати проти цього, бо контракти підписані, та й це б загрожувало втратою праці британськими робітниками… Але ці відмінності між ним були внутрішніми… Адже вони ніколи не були розколотими щодо НАТО… Яку вирішальну підтримку вона надала Рейганові в розміщенні американських ракет в Західній Європі – це те, що дійсно допомогло виграти Холодну війну. Коли ви плюсуєте це все, ви бачите, що їхнє партнерство було кардинальною річчю для обох».
Джон О’Саллівен, колишній радник Маргарет Тетчер, також наголошує, що «антикомунізм», критика Радянського Союзу, були серйозною складовою її міжнародної діяльності.
У той же час «залізна леді», як її охрестили, до речі, в СРСР, розгледіла в Михайлові Горбачову якраз ту політичну постать, яка була потрібна Заходові і яка привела Радянський Союз до закономірного мирного краху. Вона заявила, що з цією людиною «можна мати справу», запросила Горбачова до Британії у 1984 році та пізніше, у 1993 році, згадувала про це: «Ми вдалися до практики щонайменшої кількості радників і досягли успіхів тут, коли я мала лише одного секретаря з собою, та й він також. Він мав свого перекладача, я свого. Я мала мого експерта і була впевнена, що все буде перекладено точно, як я сказала. Я не бажала мати перекладача, який би боявся казати Горбачову те, що якраз я сказала. Він би знущався з мене. А я б відповідала йому тим же. Тому я тоді відразу ж сказала: «Давайте перейдемо до справ».
Не дивно, що сьогодні на Сході Європи віддають належне Маргарет Тетчер та визнають її вирішальну роль у розвалі табору соціалізму й падінні Берлінського муру і становленні нової Європи. До цього на своєму посту прем’єр-міністра Великої Британії з 1979 до 1990 року Тетчер доклала максимум зусиль. Навіть політичні недруги торі, лейбористи Британії, замасковано взяли у 1997 році в основу своєї нової програми «тетчеризм», хоча називали це «третім шляхом» між суворим капіталізмом та неефективним соціалізмом.
Матеріал підготували Василь Зілгалов, Breffni O’Rourke, Heather Maher
