«Копанки»: кому виживання, кому бізнес, кому – смерть

Київ – Сніжне – Уряд і місцева влада звітують про те, що практично вирішили проблему нелегальних шахт-«копанок» на Донбасі. Частину – закрили, частину – перетворили на офіційні шахти. Між тим, лише у місті Сніжне діє понад сто неофіційних копалень. Профспілкові активісти вбачають у самому факті існування «копанок» порушення прав людини і загрозу українській вугільній галузі в цілому. Проте частина експертів не вважає їхнє закриття панацеєю.

Місто Сніжне на сході Донецької області донедавна мало 8 шахт і декілька заводів. Нині з них працює одна шахта й одне машинобудівне підприємство. Офіційний рівень безробіття у Сніжному – менше за 6%. Однак реально 50 тисяч його мешканців не мають достатньо робочих місць.

Ті, хто раніше працював у шахтах, нині влаштовують нелегальні копальні для видобутку вугілля – копанки. Вугільні пласти в околицях Сніжного залягають на глибині кількох метрів, тому тут діє від 100 до 150 копанок, розповідають місцеві мешканці.

Житель Сніжного Василь працює в одній з таких копанок. Каже, що це було вигідно, поки копачів не стала переслідувати міліція та місцева влада. Однак припиняти видобутку не планує, зізнався Василь Радіо Свобода.

«Тисяч п’ять на тиждень я заробляв на цій копанці. Техніки безпеки ми дотримуємося. Зараз дуже важко стало працювати, словом – затиснули нас. Ми тут працюємо, бо просто більше нема де заробляти. В середньому на «дірці» за добу працює три зміни по три людини. Я особисто тут працюю довше за всіх – вже близько двох років!»

Мешканці Донбасу: коли закривають копанки – зростає злочинність

Ті шахти-копанки, які працюють давно, мають і підйомні механізми, й досить велику глибину – до ста метрів. Основні покупці – місцеві мешканці, яким потрібне вугілля для опалення, та окремі підприємства.

Інша жителька Сніжного, Олена, каже, що на копанках працює її чоловік – заробляє близько 7 тисяч гривень на місяць. Вона розповіла про те, що час від часу правоохоронці отримують наказ активізувати боротьбу з копанками – і нелегальні шахтарі покидають їх, попередньо прикопавши чи замаскувавши входи. Тоді значна частина місцевих мешканців залишається без грошей: на ринку згортається торгівля, а пограбування таксистів та напади на перехожих частішають.

Є копанки і в селищі Ольховатка на Донеччині, і в місті Стаханов на Луганщині. Але там місцеві мешканці на рішення легалізувати найбільші з них відповідають протестами. Бо вважають, що саме вантажівки з вугіллям із копанок знищують асфальт на дорогах, і саме через них руйнуються фундаменти будинків і зникає вода у криницях.

Подібна ситуація в багатьох шахтарських містечках Донецької та Луганської областей, повідомляють в Енергетичній асоціації України. На думку виконавчого директора Асоціації Юрія Кияшка, розвиток нелегального видобування вугілля викликаний тим, що «копанки» покриваються владою і на місцевому, і на національному рівні. Юрій Кияшко вважає, що вугілля з нелегальних шахт з відома влади продають державним теплоелектроцентралям.

Заступник голови Профспілки працівників вугільної промисловості України Валерій Мамченко вважає, що вугілля з копанок імпортують і навіть продають на державні шахти, які потім реалізують його дорожче, як своє.

Тим часом міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький днями заявив журналістам, що проблема нелегальних шахт вже практично вирішена.

«Питання щодо копанок, на мій погляд, вирішене. А саме, якщо ми подивимось не на чутки, а на складову: як доставляється це вугілля, де воно береться, як транспортується, – то ми бачимо, що це питання, яке практично вирішено і знято», – наголосив Ставицький.

Копанки успішно легалізуються – Шишацький

За словами міністра, починаючи з 2010 року уряд виконує програму щодо легалізації малих шахт і приведення їхньої діяльності у відповідність до чинних норм законодавства. Ця програма має відчутні результати на Донеччині, звітує голова Донецької облдержадміністрації Андрій Шишацький.

«У нас частина копанок вже приведена до офіційного стану. Тобто видані ліцензії. Іноді складно відокремити ті малі шахти, які працюють «по-білому». Правоохоронці мені доповідають, що по-чорному у нас сьогодні не працюють. Але я не вірю до кінця і продовжую вимагати ухвалення низки заходів для перешкоджання незаконному видобутку вугілля як у Донецькій області, так і в Луганській. Важливо зараз припинити збут, щоб це вугілля по якихось схемах через шахти чи ще якось не потрапляло на ТЕС, не оплачувалося. Не буде грошей – не буде проблеми», – резюмує керівник області.

За рахунок рабської праці нелегальне вугілля дешевше за легальне – Волинець

Українські копанки видобувають 6 мільйонів тонн вугілля на рік, тобто приблизно стільки, скільки нині залежується на складах шахт і теплоелектроцентралей, пояснює голова Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець. Вугілля копанок коштує від 400 гривень за тонну – тобто вдвічі менше, ніж продають державні шахти, за рахунок жахливих умов праці та ризику для життя, каже Волинець.

«Копанки» – це рабський ринок праці. Там працюють жінки і навіть діти, що заборонено міжнародними документами. Копанки створюють перевиробництво на ринку вугілля і підривають прибутковість державних шахт, через це врони закриваються. Щоб створити нову шахту – потрібно від одного до п’яти мільярдів доларів, таких коштів зараз у країни немає. Отже, через копанки зростатиме залежність України від імпортного російського вугілля, хоча власних запасів нам би вистачило на 4 століття».

Михайло Волинець переконаний, що легалізація «копанок» не вирішить проблеми, оскільки не гарантує шахтарям ані зарплати, ані безпеки.

«Одна з копанок, яку легалізували, «Антрацит-Дон» на Донеччині – не платить працівникам з вересня. Офіційна зарплатня гірників там – 1200 гривень на місяць, решту, близько трьох тисяч – дають у конверті. В лютому – в одній з копанок загинув хлопець. Власники наказали гірникам винести його в лісосмугу й закопати. Вони обурилися: мовляв, це означатиме, що й нас так само таємно закопають. Загиблих часто викидають на дороги й заливають у рота спирт, щоб інсценувати автокатастрофу», – розповідає профспілковець.

Експерти та учасники вугільного ринку кажуть про те, що за останній рік профіцит вугілля в Україні сягнув близько 5,5 мільйонів тонн, а видобуток з «копанок» додає 6 мільйонів, і це вугілля купують більш охоче, бо воно є дешевшим.

Зі свого боку, експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук вважає, що закриття копанок не вирішить всіх проблем, А з іншого боку, обсяг їхнього видобутку завищують, щоб замаскувати згубні наслідки перерозподілу вугільного бізнесу.

«Коли у 1990-х шахтарі втрачали роботу – то вони починали самотужки видобувати вугілля на покинутих шахтах. Так виникли перші копанки. З цим явищем активно боролися до 2008 року, потім боротьбу фактично припинили. Закриття копанок не дасть очікуваного ефекту, бо для багатьох людей – це єдине джерело доходів», – пояснює експерт. – Крім того, реально копанки видобувають не більше від трьох мільйонів тонн вугілля на рік, і це не вони викликають профіцит вугілля. Відбулася приватизація енергогенерувальних компаній. Зокрема, ДТЕК тепер постачає на свої енергетичні потужності вугілля з власних видобувних підприємств. Державні шахти втратили ринки збуту, і це намагаються звалити на копанки».

Юрій Корольчук додає, що легалізація малих шахт мала б позитивний соціальний ефект: мешканці вугільних регіонів зберегли б роботу і менше б витрачали на опалення. Оскільки, наголошує фахівець, дешеве вугілля з «копанок» найчастіше купують ті, хто має індивідуальне опалення і хоче зекономити.

«Енергетична Свобода» – це спільний проект Радіо Свобода та Інституту енергетичних стратегій. Ставте свої питання у режимі коментарів, а також на нашій сторінці у мережі Facebook і отримайте відповіді експертів. Також пропонуйте теми, які для Вас є цікавими.