Низка європейських часописів звертає увагу на те, як український Президент маневрує своєю зовнішньою політикою між ЄС та Росією. Газети розповідають про минулий візит Віктора Януковича до Брюсселя, сьогоднішній візит до Москви та подають приклади проблем у середині України.
Німецький щоденний часопис Die Welt стверджує у заголовку, що «Москва тягнеться до українських трубопроводів». Газета пише, що на нинішньому саміті керівників України та Росії 4 лютого йтиметься насамперед про непосильно високі для української сторони ціни на енергоносії на тлі намагань президента Росії Володимира Путіна не допустити зближення Києва з Євросоюзом. Автор статті повідомляє, що візит Президента Януковича до Москви був оповитий небувалою таємничістю і вже один раз відкладався у грудні через розбіжності сторін, сутність яких офіційно не роз’яснювали. Die Welt пише, що у скупих повідомленнях напередодні наголошувалося лише, що обговорюватимуть «двосторонні відносини з наголосом на газі та інших енергетичних темах». Проте, на думку газети, пріоритетом для команди Путіна зараз є утримати Київ під своїм впливом та не допустити наближення України до ЄС і європейських стандартів. У статті згадують нещодавню заяву російського президента про те, що ніхто не має права стримувати «інтеграційні процеси на пострадянському просторі». Це, читаємо у статті, схоже на відповідь словам колишнього держсекретаря США Гілларі Клінтон, яка застерігала про тенденції до «ресовєтизації» регіону під різними іменами: «Митний союз, Євразійський союз тощо, але ми знаємо мету і шукаємо ефективних способів стримати це або не допустити цього». Die Welt пише, що двома найважливішими інструментами контролю найбільшого свого сусіда в Росії вважають природній газ і створення на пострадянському просторі Митного союзу, що мав би бути розширений у вигляді Євразійського союзу. На думку німецької газети, Україна зараз «притиснута до стіни» надзвичайно високими цінами на російський газ. У цій ситуації, на думку Die Welt, Україна має мало місця для маневру стосовно своєї газотранспортної системи, в якій дуже зацікавлена Росія.
Британський тижневик The Econоmist у свіжому номері також аналізує міжнародне становище України і називає відносини Києва з ЄС «незграбним партнерством». Часопис стверджує, що Президент Янукович навряд чи виконає до травня вимогу Брюсселя показати реальні кроки у напрямку реформ. The Econоmist пише, що минулий саміт Україна – ЄС 25 лютого нічим не відрізнявся від попередніх, де лунало багато обіцянок та оголошувалися крайні терміни. «Євросоюз хоче, щоб пан Янукович реформував не лише економіку України, але й її політичну систему та судочинство країни», – вважає часопис. «Та насправді, – читаємо у статті, – Янукович сподівається, що ЄС таки піде на угоду (про асоціацію та зону вільної торгівлі), бо не захоче, щоб Україна втрапила в російський Митний союз, а не тому, що впроваджуватимуться реформи». The Econоmist вважає, що Янукович та його команда не здатні на реформи, бо не вірять у європейські цінності.
Інтернет-портал «Центру розслідувань організованої злочинності та корупції» пропонує розповідь про одеський «Євротермінал» – структуру з заплутаною системою власників, яка заробляє на митних процедурах. Стаття розповідає, що підприємців-імпортерів митники змушують використовувати саме той «Євротермінал», який«не вирішує ніяких існуючих проблем і запроваджує нові, як, наприклад, вищі збори, а також переводить кошти від держави у приватні руки». У статі подані слова одеського підприємця Дмитра Гамбеєва, який розповідає, що «в «Євротерміналі» треба заплатити 100 доларів лише за те, щоб вам відкрили ворота. Тоді – 400 доларів за транспортування вантажу з порту до самого терміналу». У статті мовиться, що голова Митної служби України Ігор Калетнік заявив журналістам, що не знає, кому належить одеський Євротермінал.
Ізраїльська газета Jerusalem Post розповідає читачам, що у Львові і досі використовують кам’яні плити з єврейських цвинтарів на будівництвах, хоча міська рада нещодавно зобов’язалася більше такого не допускати. Кореспондент часопису розповідає, що практику започаткували після Другої світової війни, коли радянська Червона армія використовувала могильні камені при будівництві доріг, викладала ними тротуари, центральний Краківський ринок та застосувала їх при відбудові зруйнованих війною споруд. Більшість єврейських пам’яток були знищені німцями під час окупації та в результаті бомбардувань. У статті читаємо, що «уламки єврейських надмогильних каменів також знаходять у селах під Львовом, і люди там кажуть, що чекають, аби місцева влада або представники єврейської громади перевезли їх у належне місце. Львівська влада відповідає, що збере могильні камені, якщо знайде на це кошти». Jerusalem Post пише, що місцевий єврейський активіст Шейхет Мейлах має підтримку багатьох львів’ян, які вимагають, щоб цвинтарні пам’ятники були якомога швидше прибрані з-під людських ніг, і висловлюються навіть за ліквідацію цілого Краківського базару.
Німецький щоденний часопис Die Welt стверджує у заголовку, що «Москва тягнеться до українських трубопроводів». Газета пише, що на нинішньому саміті керівників України та Росії 4 лютого йтиметься насамперед про непосильно високі для української сторони ціни на енергоносії на тлі намагань президента Росії Володимира Путіна не допустити зближення Києва з Євросоюзом. Автор статті повідомляє, що візит Президента Януковича до Москви був оповитий небувалою таємничістю і вже один раз відкладався у грудні через розбіжності сторін, сутність яких офіційно не роз’яснювали. Die Welt пише, що у скупих повідомленнях напередодні наголошувалося лише, що обговорюватимуть «двосторонні відносини з наголосом на газі та інших енергетичних темах». Проте, на думку газети, пріоритетом для команди Путіна зараз є утримати Київ під своїм впливом та не допустити наближення України до ЄС і європейських стандартів. У статті згадують нещодавню заяву російського президента про те, що ніхто не має права стримувати «інтеграційні процеси на пострадянському просторі». Це, читаємо у статті, схоже на відповідь словам колишнього держсекретаря США Гілларі Клінтон, яка застерігала про тенденції до «ресовєтизації» регіону під різними іменами: «Митний союз, Євразійський союз тощо, але ми знаємо мету і шукаємо ефективних способів стримати це або не допустити цього». Die Welt пише, що двома найважливішими інструментами контролю найбільшого свого сусіда в Росії вважають природній газ і створення на пострадянському просторі Митного союзу, що мав би бути розширений у вигляді Євразійського союзу. На думку німецької газети, Україна зараз «притиснута до стіни» надзвичайно високими цінами на російський газ. У цій ситуації, на думку Die Welt, Україна має мало місця для маневру стосовно своєї газотранспортної системи, в якій дуже зацікавлена Росія.
Британський тижневик The Econоmist у свіжому номері також аналізує міжнародне становище України і називає відносини Києва з ЄС «незграбним партнерством». Часопис стверджує, що Президент Янукович навряд чи виконає до травня вимогу Брюсселя показати реальні кроки у напрямку реформ. The Econоmist пише, що минулий саміт Україна – ЄС 25 лютого нічим не відрізнявся від попередніх, де лунало багато обіцянок та оголошувалися крайні терміни. «Євросоюз хоче, щоб пан Янукович реформував не лише економіку України, але й її політичну систему та судочинство країни», – вважає часопис. «Та насправді, – читаємо у статті, – Янукович сподівається, що ЄС таки піде на угоду (про асоціацію та зону вільної торгівлі), бо не захоче, щоб Україна втрапила в російський Митний союз, а не тому, що впроваджуватимуться реформи». The Econоmist вважає, що Янукович та його команда не здатні на реформи, бо не вірять у європейські цінності.
Інтернет-портал «Центру розслідувань організованої злочинності та корупції» пропонує розповідь про одеський «Євротермінал» – структуру з заплутаною системою власників, яка заробляє на митних процедурах. Стаття розповідає, що підприємців-імпортерів митники змушують використовувати саме той «Євротермінал», який«не вирішує ніяких існуючих проблем і запроваджує нові, як, наприклад, вищі збори, а також переводить кошти від держави у приватні руки». У статі подані слова одеського підприємця Дмитра Гамбеєва, який розповідає, що «в «Євротерміналі» треба заплатити 100 доларів лише за те, щоб вам відкрили ворота. Тоді – 400 доларів за транспортування вантажу з порту до самого терміналу». У статті мовиться, що голова Митної служби України Ігор Калетнік заявив журналістам, що не знає, кому належить одеський Євротермінал.
Ізраїльська газета Jerusalem Post розповідає читачам, що у Львові і досі використовують кам’яні плити з єврейських цвинтарів на будівництвах, хоча міська рада нещодавно зобов’язалася більше такого не допускати. Кореспондент часопису розповідає, що практику започаткували після Другої світової війни, коли радянська Червона армія використовувала могильні камені при будівництві доріг, викладала ними тротуари, центральний Краківський ринок та застосувала їх при відбудові зруйнованих війною споруд. Більшість єврейських пам’яток були знищені німцями під час окупації та в результаті бомбардувань. У статті читаємо, що «уламки єврейських надмогильних каменів також знаходять у селах під Львовом, і люди там кажуть, що чекають, аби місцева влада або представники єврейської громади перевезли їх у належне місце. Львівська влада відповідає, що збере могильні камені, якщо знайде на це кошти». Jerusalem Post пише, що місцевий єврейський активіст Шейхет Мейлах має підтримку багатьох львів’ян, які вимагають, щоб цвинтарні пам’ятники були якомога швидше прибрані з-під людських ніг, і висловлюються навіть за ліквідацію цілого Краківського базару.
