Хакери «ідуть» у політику

Атаки на офіційні сайти змушують експертів говорити, що в країні вже давно назріла проблема кібербезпеки. У відповідних спільнотах та соціальних мережах активно обговорюється остання атака хакерів, які називають себе Anonymous, на сайт ОБСЄ у відповідь на реакцію міжнародної організації на парламентські вибори в Україні, а також численні факти «зламу» хакерами сайтів українських політичних партій у день та після виборів. Якщо раніше проблема хакерства мала скоріше економічний характер, то зараз вона переходить у політичну площину.

«Це дійсно проблема, і коли наші офіційні особи перераховують у низці інших проблем національної безпеки і проблему кібербезпеки, у мене завжди виникає питання: чи вони просто автоматично це повторюють, чи вони розуміють важливість цієї проблеми. Тобто, є сумніви, на скільки вони дійсно усвідомлюють актуальність та масштаби проблеми», – сказав Голосу Америки, експерт з питань безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник.

За фактами атак на сайти у жовтні СБУ порушила дві кримінальні справи по статті за незаконне втручання у роботу комп’ютерів, систем та мереж. Як повідомили у прес-службі СБУ, до них із заявами про подібні правопорушення звернулися тільки дві організації. Утім, навіть у сам день голосування ЗМІ неодноразово оприлюднювали повідомлення про атаки від представників сайтів «Батьківщина», «Фронт змін», Партія регіонів, персональних сайтів Юлії Тимошенко і Анатолія Гриценка. Також, безпосередньо у день голосування були «атаковані» сайти громадської мережі ОПОРА, виборчих проектів Комітету виборців України та сайту «Майдану». До цього списку потрібно додати і ресурси кількох Інтернет-видань, керівники яких не зверталися до правоохоронних органів.

«Ми вже були свідками прикладів проявів цієї загрози, коли напередодні виборів блокувалися урядові сайти. У цьому плані слід говорити, що в Україні є величезний науковий та технічний потенціал для такого роду діяльності. У нас, з одного боку, є велика кількість спеціалістів, які працюють у легальному полі, але є й багато таких, хто задіяні у хакерстві», – сказав Мельник.

Свою вправність українські хакери демонстрували вже не вперше. Показовим можна назвати приклади, коли «лягли» кілька офіційних сайтів після того, як влада закрила файлообмінник Ex.ua, з якого користувачі могли завантажувати піратські відео, музику та інший контент.

Особливістю українських хакерів експерти називають роботу у нечисленних групах та атаки на невеликі сайти, щоб отримати економічну вигоду. Бізнес та ЗМІ поки залишаються головними жертвами атак хакерів. Такі результати дослідження Лабораторії Касперського, повідомляє інформаційне агентство УНІАН. Так, на бізнес-сайти припадає 30% атак, а на сайти ЗМІ 20%.

Атаки на офіційні сайти стають все частішими як протест, або відповідь на ті чи інші кроки політичних гравців, переконують експерти. Так, атака на сайт ОБСЄ могла бути викликана незадоволенням тим, що організація передала МВС України спеціальне обладнання для боротьби з кіберзлочинністю, і пізніше плануються тренінги для співробітників Управління боротьби з кіберзлочинністю за участю фахівців ОБСЄ. Іншою причиною називають суто політичний момент – незадоволення тим, що хоча представники ОБСЄ у своєму звіті назвали українські вибори кроком назад у розвитку демократичних процесів, але будь-яких інших дій не було вчинено.

Таку свободу хакерів в Україні пояснюють недосконалим законодавством та відсутністю сучасних практик боротьби з кіберзлочинністю. Ще однією причиною називають неготовність правоохоронної системи боротися з цією проблемою, а вибіркове правосуддя та корупція тільки сприяють цьому.

Голова СБУ Ігор Калінін ще півроку тому в інтерв’ю Інтерфакс-Україна назвав кібератаки одним з видів новітніх злочинів, кількість яких збільшується.

«Аналіз статистичних даних свідчить про те, що збиток, який завдає кіберзлочинність, сьогодні значно перевищує розмір збитків від традиційних видів злочинів», – сказав Калінін. «Кількість протиправних посягань на інформаційні ресурси держави зростає. Враховуючи щоденне збільшення обсягів інформації, що обробляється державними структурами, а з них центральними структурами обробляються близько 80% цієї інформації, в першу чергу, це персональні дані громадян України, нам необхідно захищати їх від протизаконних дій».

Мельник наголошує, що Україні навряд чи вдасться самостійно вирішити проблему кібербезпеки, тому що вона на пряму пов’язана з правосуддям та іншими сферами життя країни.

«Кіберзагрози – це той вид загроз, з якими неможливо боротися у межах національних кордонів, тобто єдиний універсальний рецепт – це міжнародна співпраця. У нашому випадку, левова частка заходів країни у протидії таким загрозам належить співробітництву з НАТО та іншими міжнародними організаціями».

(Передрук з «Голосу Америки»)