Помаранчеву революцію в Україні називають однією з кількох «кольорових» революцій, які відбулися приблизно в один і той самий час. Події у Києві тоді привернули увагу всього світу до країни. Українці говорять, що події вісім років тому продемонстрували прагнення громадян до справедливості та їхнє бажання відстоювати і вільно користуватися своїми правами.
Станіслав Сандуляк: «Зараз є чотири категорії. Одним все рівно, що тут робиться. Ті, що при Януковичу, – їм добре живеться. Є ті, що не байдужі до цього, але сумніваються, і четверті – такі, як я, які відстоюють та будуть відстоювати своє право бути вільними».
Одна з особливостей української революції була в тому, що всі виступи мали мирний характер. Українці наголошують, що попри прагнення змін, проливати кров ніхто не хотів тоді і не буде готовий зараз.
Сергій Коваленко: «Помаранчева революція для всієї громади надала вектор руху до європейських цінностей, показала що країна дозріла, що вона справжня європейська країна. Не було пролито жодної краплі крові».
Денис Шуляк: «Головний урок – це те, що ми показали що ми можемо громадою зібратися та вплинути на владу».
Колишні учасники Майдану сьогодні говорять, що тільки з часом побачили, що еліта, яка прийшла до влади, не була готова до всіх викликів. Але і самі громадяни розслабилися та перестали контролювати владу, і на тому зупинили свою громадську активність.
Авраменко Андрій: «Люди хочуть змін: щоб краще жити, але не робити. Як в анекдоті: наш народ хоче жити, як в Америці, а працювати, як в Радянському Союзі».
Василь Іванович: «Я думаю, що результати тих «помаранчевих» є, але активності поки сьогодні не спостерігається. Значна частина розчарована або ж не бачить таких лідерів, які могли б повести за собою і змінити владу».
В Україні неможливий ані білоруський, ані російський сценарій керування країною. Колишні учасники Помаранчевої революції говорять: якщо в найближчий рік-два не буде кардинальних змін у розвитку країни, то люди будуть готові вийти на протести знову.
Станіслав Сандуляк: «Зараз є чотири категорії. Одним все рівно, що тут робиться. Ті, що при Януковичу, – їм добре живеться. Є ті, що не байдужі до цього, але сумніваються, і четверті – такі, як я, які відстоюють та будуть відстоювати своє право бути вільними».
Одна з особливостей української революції була в тому, що всі виступи мали мирний характер. Українці наголошують, що попри прагнення змін, проливати кров ніхто не хотів тоді і не буде готовий зараз.
Сергій Коваленко: «Помаранчева революція для всієї громади надала вектор руху до європейських цінностей, показала що країна дозріла, що вона справжня європейська країна. Не було пролито жодної краплі крові».
Денис Шуляк: «Головний урок – це те, що ми показали що ми можемо громадою зібратися та вплинути на владу».
Колишні учасники Майдану сьогодні говорять, що тільки з часом побачили, що еліта, яка прийшла до влади, не була готова до всіх викликів. Але і самі громадяни розслабилися та перестали контролювати владу, і на тому зупинили свою громадську активність.
Авраменко Андрій: «Люди хочуть змін: щоб краще жити, але не робити. Як в анекдоті: наш народ хоче жити, як в Америці, а працювати, як в Радянському Союзі».
Василь Іванович: «Я думаю, що результати тих «помаранчевих» є, але активності поки сьогодні не спостерігається. Значна частина розчарована або ж не бачить таких лідерів, які могли б повести за собою і змінити владу».
В Україні неможливий ані білоруський, ані російський сценарій керування країною. Колишні учасники Помаранчевої революції говорять: якщо в найближчий рік-два не буде кардинальних змін у розвитку країни, то люди будуть готові вийти на протести знову.
