Брюссель – Останнім часом у Європі ширяться націоналістичні та роз’єднавчі настрої. Каталонія, що розташована на півночі Іспанії, все наполегливіше хоче незалежності. А минулотижневі регіональні вибори у Бельгії засвідчили стрімке зростання ваги фламандських політиків-сепаратистів, які відкрито заявляють про наміри відокремитися від біднішої французькомовної Валлонії. Нарешті, у Единбурзі також тиждень тому була укладена угода з прем’єр-міністром Британії про проведення референдуму щодо незалежності Шотландії. Чи не може поширення сепаратизму й націоналізму з часом внести свої корективи в карту європейської співдружності?
Європейські політичні аналітики констатують: можливість появи на карті Європи нових держав доволі висока. Водночас, здобуття незалежності деякими регіонами Бельгії, Британії, Іспанії, Італії чи Франції, які прагнуть відокремитися, – справа надзвичайно складна.
З одного боку, заборони на такі кроки немає. З іншого – для мирного та злагодженого «розлучення», скажімо, територій італійської півночі від решти країни, які вже давно мають такий намір, потрібна згода Рима, а також впевненість, що їхню суверенність визнає вся європейська спільнота. І саме цієї впевненості та столичної згоди у подібних регіонів немає.
На початку минулого тижня британський прем’єр-міністр Дейвід Камерон у Единбурзі підписав угоду з лідером місцевої влади щодо референдуму, призначеного на 2014 рік. Головне питання, яке там вирішуватимуть: давати чи ні незалежність Шотландії.
Каталонія «у захваті» від перспектив Шотландії
Цю подію відразу охарактеризували «історичною» і не лише прибічники незалежності у самій Шотландії. На адресу британського прем’єр-міністра Дейвіда Камерона надійшов вітальний лист від президента іспанського регіону Каталонія Артура Маса.
«Підписана Вами угода (щодо проведення референдуму) – це надзвичайно важлива демонстрація того, як у демократичній країні можливо з повагою ставитися до ідей та волі громадян», – сказано у листі.
«Ми спостерігатимемо за подальшим процесом з великою увагою та захватом, бо вважаємо, що Каталонія і Шотландія мають спільні риси», – додав лідер іспанського регіону Артур Мас.
Тиждень тому, у Бельгії на місцевих виборах із величезним відривом виграли політики-сепаратисти, на чолі з їхнім лідером Бартом Де Вевером, який став мером другого найбільшого міста країни – Антверпена. І хоча мова йшла про вибори до влади місцевого рівня, одразу залунали заяви про головну мету цього націоналістичного руху – створення незалежної Фландрії.
«Фламандці обрали зміни. Ці зміни перемогли і вони продовжуватимуть свою переможну ходу. Ми хочемо дати фламандцям ті уряди, яких вони прагнуть і – на всіх рівнях. Я закликаю прем’єр-міністра Ді Рупо та французькомовних політиків: будьте відповідальними та готуйте разом з нами федеральну зміну країни», – закликав переможець місцевих виборів у Бельгії, фламандський політик-сепаратист Барт Де Вевер одразу після оголошення результатів.
Минулого місяця півтора мільйона демонстрантів висипали на вулиці Барселони, вимагаючи відокремлення Каталонії від Іспанії. Місцева влада також оголосила про намір проведення референдуму, який має визначити майбутнє цього багатого регіону держави. Не проти більшої самостійності й інший іспанський регіон – Країна Басків.
Багаті регіони не хочуть фінансувати бідних – експерт
Жан-Мішель Деваль, почесний професор соціальних та політичних наук Вільного брюссельського університету, коментуючи ситуацію зі зростанням сепаратистських настроїв у деяких європейських державах, зазначив: «На мою думку, нові віяння, що спостерігаються сьогодні у Європі, полягають у зростанні цілої низки політичних рухів у багатих регіонах, які не хочуть платити за проблеми бідних регіонів. Відбувається схрещення регіоналізму та популізму. В Італії останнім часом ми маємо поширення регіонального протесту проти фінансування бідніших, разом із заявленням своєї ідентичності. Це ж спостерігається й у бельгійській Фландрії, у багатих Шотландії чи іспанській Каталонії»
На думку Деваля, кожен згаданий регіон до того ж має свої особливості: у деяких випадках, як, наприклад, у Каталонії та Фландрії, головне, що об’єднує прибічників незалежності, – це їхня мова. В інших випадках об’єднавчою ідеєю виступає релігія чи історичне минуле.
У одному з нещодавніх аналізів впливової газети Financial Times отримання цього, так би мовити, «забороненого плоду» – незалежності окремих регіонів – має дещо інше пояснення. Виносити на референдум питання відокремлення територій в Іспанії заборонене законом. Бельгійська конституція теж не передбачає можливості народного волевиявлення на теми розмежування регіонів. Тим часом, британці, на думку Financial Times, більш прагматичні та рішучі.
«Жодне подружжя не виживе лише на основі того, що розлучення зроблять незаконним, – пише видання. – Навіть навпаки: заборона ще з біблійних часів викликала тільки бажання спробувати. Як наслідок, дозволити провести референдум у Шотландії – це може й ризикований крок, однак досвід свідчить про цікавий поворот справи. З того часу, як у Британії відкрито говорять про незалежність шотландців, рейтинги місцевих політиків-сепаратистів не падають».
Єврокомісія до сепаратизму ставиться обережно
А що про можливість надання незалежності окремим регіонам думають у наднаціональних установах, на кшталт Європарламенту чи Єврокомісії? Якщо у першій інституції часом проводяться відкриті тематичні дебати, а євродепутати з цих регіонів можуть собі дозволити недвозначні заяви, то представники Європейської комісії утримуються від детальних коментарів.
Як нещодавно заявила речниця цієї установи Піа Аренкільде Хансен, кожен випадок розглядатиметься індивідуально.
«Єврокомісія може висловити свою позицію, але на основі запиту країни-члена Євросоюзу, яка, до того ж, має окреслити чіткий сценарій (можливого надання незалежності). Тільки на базі цього ми можемо висловити нашу думку», – обережно заявляє вона.
Адже при цьому не відомо, чи визнають інші повноцінні країни-члени співдружності новостворену державу. Та й чи буде вона змушена просити свого приєднання до Євросоюзу, чи це може відбуватиметься автоматично?
Європейські політичні аналітики констатують: можливість появи на карті Європи нових держав доволі висока. Водночас, здобуття незалежності деякими регіонами Бельгії, Британії, Іспанії, Італії чи Франції, які прагнуть відокремитися, – справа надзвичайно складна.
З одного боку, заборони на такі кроки немає. З іншого – для мирного та злагодженого «розлучення», скажімо, територій італійської півночі від решти країни, які вже давно мають такий намір, потрібна згода Рима, а також впевненість, що їхню суверенність визнає вся європейська спільнота. І саме цієї впевненості та столичної згоди у подібних регіонів немає.
На початку минулого тижня британський прем’єр-міністр Дейвід Камерон у Единбурзі підписав угоду з лідером місцевої влади щодо референдуму, призначеного на 2014 рік. Головне питання, яке там вирішуватимуть: давати чи ні незалежність Шотландії.
Каталонія «у захваті» від перспектив Шотландії
Цю подію відразу охарактеризували «історичною» і не лише прибічники незалежності у самій Шотландії. На адресу британського прем’єр-міністра Дейвіда Камерона надійшов вітальний лист від президента іспанського регіону Каталонія Артура Маса.
«Підписана Вами угода (щодо проведення референдуму) – це надзвичайно важлива демонстрація того, як у демократичній країні можливо з повагою ставитися до ідей та волі громадян», – сказано у листі.
Вважаємо, що Каталонія і Шотландія мають спільні рисиАртур Мас
«Ми спостерігатимемо за подальшим процесом з великою увагою та захватом, бо вважаємо, що Каталонія і Шотландія мають спільні риси», – додав лідер іспанського регіону Артур Мас.
Тиждень тому, у Бельгії на місцевих виборах із величезним відривом виграли політики-сепаратисти, на чолі з їхнім лідером Бартом Де Вевером, який став мером другого найбільшого міста країни – Антверпена. І хоча мова йшла про вибори до влади місцевого рівня, одразу залунали заяви про головну мету цього націоналістичного руху – створення незалежної Фландрії.
Закликаю, будьте відповідальними та готуйте разом з нами федеральну зміну країниБарт Де Вевер
«Фламандці обрали зміни. Ці зміни перемогли і вони продовжуватимуть свою переможну ходу. Ми хочемо дати фламандцям ті уряди, яких вони прагнуть і – на всіх рівнях. Я закликаю прем’єр-міністра Ді Рупо та французькомовних політиків: будьте відповідальними та готуйте разом з нами федеральну зміну країни», – закликав переможець місцевих виборів у Бельгії, фламандський політик-сепаратист Барт Де Вевер одразу після оголошення результатів.
Минулого місяця півтора мільйона демонстрантів висипали на вулиці Барселони, вимагаючи відокремлення Каталонії від Іспанії. Місцева влада також оголосила про намір проведення референдуму, який має визначити майбутнє цього багатого регіону держави. Не проти більшої самостійності й інший іспанський регіон – Країна Басків.
Багаті регіони не хочуть фінансувати бідних – експерт
У багатих регіонах не хочуть платити за проблеми бідних регіонів. Відбувається схрещення регіоналізму та популізмуЖан-Мішель Деваль
Жан-Мішель Деваль, почесний професор соціальних та політичних наук Вільного брюссельського університету, коментуючи ситуацію зі зростанням сепаратистських настроїв у деяких європейських державах, зазначив: «На мою думку, нові віяння, що спостерігаються сьогодні у Європі, полягають у зростанні цілої низки політичних рухів у багатих регіонах, які не хочуть платити за проблеми бідних регіонів. Відбувається схрещення регіоналізму та популізму. В Італії останнім часом ми маємо поширення регіонального протесту проти фінансування бідніших, разом із заявленням своєї ідентичності. Це ж спостерігається й у бельгійській Фландрії, у багатих Шотландії чи іспанській Каталонії»
На думку Деваля, кожен згаданий регіон до того ж має свої особливості: у деяких випадках, як, наприклад, у Каталонії та Фландрії, головне, що об’єднує прибічників незалежності, – це їхня мова. В інших випадках об’єднавчою ідеєю виступає релігія чи історичне минуле.
У одному з нещодавніх аналізів впливової газети Financial Times отримання цього, так би мовити, «забороненого плоду» – незалежності окремих регіонів – має дещо інше пояснення. Виносити на референдум питання відокремлення територій в Іспанії заборонене законом. Бельгійська конституція теж не передбачає можливості народного волевиявлення на теми розмежування регіонів. Тим часом, британці, на думку Financial Times, більш прагматичні та рішучі.
«Жодне подружжя не виживе лише на основі того, що розлучення зроблять незаконним, – пише видання. – Навіть навпаки: заборона ще з біблійних часів викликала тільки бажання спробувати. Як наслідок, дозволити провести референдум у Шотландії – це може й ризикований крок, однак досвід свідчить про цікавий поворот справи. З того часу, як у Британії відкрито говорять про незалежність шотландців, рейтинги місцевих політиків-сепаратистів не падають».
Єврокомісія до сепаратизму ставиться обережно
А що про можливість надання незалежності окремим регіонам думають у наднаціональних установах, на кшталт Європарламенту чи Єврокомісії? Якщо у першій інституції часом проводяться відкриті тематичні дебати, а євродепутати з цих регіонів можуть собі дозволити недвозначні заяви, то представники Європейської комісії утримуються від детальних коментарів.
Як нещодавно заявила речниця цієї установи Піа Аренкільде Хансен, кожен випадок розглядатиметься індивідуально.
Єврокомісія може висловити свою позицію, але на основі запиту країни-члена ЄвросоюзуПіа Аренкільде Хансен
«Єврокомісія може висловити свою позицію, але на основі запиту країни-члена Євросоюзу, яка, до того ж, має окреслити чіткий сценарій (можливого надання незалежності). Тільки на базі цього ми можемо висловити нашу думку», – обережно заявляє вона.
Адже при цьому не відомо, чи визнають інші повноцінні країни-члени співдружності новостворену державу. Та й чи буде вона змушена просити свого приєднання до Євросоюзу, чи це може відбуватиметься автоматично?
