Процеси відродження культури і мови, які тривали у 19-му столітті і в Україні, і в Чехії, у Чехії завершилися успіхом і чеська мова зайняла своє відповідне місце. Українцям натомість так і не вдалося завершити процес мовного відродження. Незавершеність цього процесу чеський україніст Мілан Скала пояснює відсутністю української національної еліти. Про це, серед іншого, він сказав у інтерв’ю Радіо Свобода.
Проблема не тільки в незавершеному процесі відродження – проблема полягає передусім у тому, на мій погляд, що в Україні бракує еліт і тоді бракувало еліт.
Що я маю на увазі? Коли ми говоримо про Чехію, тут у нас був Масарик та інші постаті, і майже 100 відсотків чехів їх поважало. Тобто тут не було ніяких протистоянь. Коли ми говоримо про Україну в той час, тоді там не було таких еліт, таких постатей, які могли б бути взірцем для всієї України. Тобто які були дійсно авторитетами.
Коли ми говоримо, наприклад, про Грушевського та про його оточення – це було допомогою українській ідеї. Але їх ніколи не сприймали всі українці. У Чехії, наприклад, Масарика та його оточення – їх сприймали майже всі.
Тому я думаю, що, по-перше, це проблема еліт. Коли ми повернемося ще до середини 19-го століття – я думаю, що чехам дуже допомогли також економічні еліти. Що я маю на увазі: це були люди із сільських місцевостей, які працювали і які стали підприємцями. І вони говорили чеською мовою. Тобто це не були люди з міста, а це були люди, які змалку працювали і досягли якоїсь мети. І вони могли бути прикладом для всіх інших чехів не тільки саме у цьому економічному плані, а в тому плані, що чехи бачили, що успішна людина говорить чеською мовою.
На жаль, в Україні такого не було і навіть сьогодні немає. Тому що навіть сьогодні українські економічні еліти спілкуються російською мовою.
Може, якби українські підприємці, олігархи заговорили українською мовою, пересічний громадянин ставився б до української мови також трішки інакше, тому що він би бачив приклад.
– Інакше кажучи, ми говоримо про носіїв української мови в Україні. Зараз дехто з українських вчених вважає, що українська мова може в корені відродитися в разі незалежної підтримки з боку її носіїв. Але інше питання - де на сьогоднішній день носії української мови?
Та ж сама українська еліта, скажімо, нині має можливість відправити своїх дітей на навчання на Захід, бо вважає, що там краща освіта і має для цього фінансові можливості. Ці діти теперішні чи молоді люди, коли повернуться, вони будуть носіями української мови?
Діти цих багатих людей, які будуть навчатися, наприклад, в Англії – вони будуть в іншому середовищі. Вони потім побачать, що є дві можливості. Або вони повернуться до України – у них є досвід в Європі, у них це буде вже питання престижу, щоб відродити цей український дух, – або вони залишаються за кордоном.
– Пане Скала, ми кажемо, що найголовніша умова для існування мови – це наявність незалежної держави. Незалежна Чеська Республіка має свою мову, весь світ знає про те, що існує незалежна держава Україна. А де її мова? Що треба зробити Україні для того, щоб в ній запанувала українська мова?
Є дві точки зору. Перша – що може зробити держава, друга – що може зробити окрема особа, тобто громадянин.
Держава має пропагувати і мусить пропагувати єдину державну мову, а це українська. На жаль, сьогоднішній уряд цього не робить, навпаки – пропагує мову сусідньої держави. Тому я дуже боюся, що цей уряд не може багато зробити для розвитку української мови. Але є інший погляд: що може зробити пересічний громадянин.
Наприклад, Київ, де бачимо, що одна третина мешканців це не кияни, які народилися в Києві, а які приїхали з інших областей українськомовних. Але вони переходять на російську мову, бо вони кажуть, що у Києві прийнято розмовляти російською мовою. Якщо кожний цей громадянин розпочне із себе і сам собі скаже, наприклад: « Я буду спілкуватися тільки українською мовою, бо вона є моєю рідною! І все одно, чи у Києві прийнято говорити російською мовою, чи не прийнято!». Тобто розпочати розмови на вулиці, на роботі, незважаючи на те, є сьогодні російська мова престижною чи ні.
І поки держава не зробить те, що зробили Прибалтійські країни: маю на увазі те, що якщо ти хочеш працювати державним службовцем, то мусиш говорити виключно українською мовою. Якщо ти не володієш державною мовою, ти маєш бути громадянином другої категорії. Іншої можливості я тут не бачу.
Проблема не тільки в незавершеному процесі відродження – проблема полягає передусім у тому, на мій погляд, що в Україні бракує еліт і тоді бракувало еліт.
Що я маю на увазі? Коли ми говоримо про Чехію, тут у нас був Масарик та інші постаті, і майже 100 відсотків чехів їх поважало. Тобто тут не було ніяких протистоянь. Коли ми говоримо про Україну в той час, тоді там не було таких еліт, таких постатей, які могли б бути взірцем для всієї України. Тобто які були дійсно авторитетами.
Коли ми говоримо, наприклад, про Грушевського та про його оточення – це було допомогою українській ідеї. Але їх ніколи не сприймали всі українці. У Чехії, наприклад, Масарика та його оточення – їх сприймали майже всі.
Тому я думаю, що, по-перше, це проблема еліт. Коли ми повернемося ще до середини 19-го століття – я думаю, що чехам дуже допомогли також економічні еліти. Що я маю на увазі: це були люди із сільських місцевостей, які працювали і які стали підприємцями. І вони говорили чеською мовою. Тобто це не були люди з міста, а це були люди, які змалку працювали і досягли якоїсь мети. І вони могли бути прикладом для всіх інших чехів не тільки саме у цьому економічному плані, а в тому плані, що чехи бачили, що успішна людина говорить чеською мовою.
На жаль, в Україні такого не було і навіть сьогодні немає. Тому що навіть сьогодні українські економічні еліти спілкуються російською мовою.
Може, якби українські підприємці, олігархи заговорили українською мовою, пересічний громадянин ставився б до української мови також трішки інакше, тому що він би бачив приклад.
– Інакше кажучи, ми говоримо про носіїв української мови в Україні. Зараз дехто з українських вчених вважає, що українська мова може в корені відродитися в разі незалежної підтримки з боку її носіїв. Але інше питання - де на сьогоднішній день носії української мови?
Та ж сама українська еліта, скажімо, нині має можливість відправити своїх дітей на навчання на Захід, бо вважає, що там краща освіта і має для цього фінансові можливості. Ці діти теперішні чи молоді люди, коли повернуться, вони будуть носіями української мови?
Діти цих багатих людей, які будуть навчатися, наприклад, в Англії – вони будуть в іншому середовищі. Вони потім побачать, що є дві можливості. Або вони повернуться до України – у них є досвід в Європі, у них це буде вже питання престижу, щоб відродити цей український дух, – або вони залишаються за кордоном.
– Пане Скала, ми кажемо, що найголовніша умова для існування мови – це наявність незалежної держави. Незалежна Чеська Республіка має свою мову, весь світ знає про те, що існує незалежна держава Україна. А де її мова? Що треба зробити Україні для того, щоб в ній запанувала українська мова?
Є дві точки зору. Перша – що може зробити держава, друга – що може зробити окрема особа, тобто громадянин.
Держава має пропагувати і мусить пропагувати єдину державну мову, а це українська
Держава має пропагувати і мусить пропагувати єдину державну мову, а це українська. На жаль, сьогоднішній уряд цього не робить, навпаки – пропагує мову сусідньої держави. Тому я дуже боюся, що цей уряд не може багато зробити для розвитку української мови. Але є інший погляд: що може зробити пересічний громадянин.
Наприклад, Київ, де бачимо, що одна третина мешканців це не кияни, які народилися в Києві, а які приїхали з інших областей українськомовних. Але вони переходять на російську мову, бо вони кажуть, що у Києві прийнято розмовляти російською мовою. Якщо кожний цей громадянин розпочне із себе і сам собі скаже, наприклад: « Я буду спілкуватися тільки українською мовою, бо вона є моєю рідною! І все одно, чи у Києві прийнято говорити російською мовою, чи не прийнято!». Тобто розпочати розмови на вулиці, на роботі, незважаючи на те, є сьогодні російська мова престижною чи ні.
І поки держава не зробить те, що зробили Прибалтійські країни: маю на увазі те, що якщо ти хочеш працювати державним службовцем, то мусиш говорити виключно українською мовою. Якщо ти не володієш державною мовою, ти маєш бути громадянином другої категорії. Іншої можливості я тут не бачу.
