Київ – Одна з картинок сучасного життя України – майданчики захисту української мови у більш як десяти містах країни. Українці протестують проти утисків прав та зневаги на адресу української мови, що їх демонструє чимало політиків, чиновників, митців. Чому ж на початку 21-го століття мова, яка так довго боронила своє право на існування і яку вважають однією з найбільш мелодійних у світі, опинилась під загрозою?
Згідно зі статистикою, українську мову вважають рідною понад 60 відсотків громадян України. Але в Україні існує така специфічна ситуація, що не всі, для кого українська мова рідна, постійно її вживають. Це результат спроб спершу російського царату, а потім радянської влади знищити українську мову, «переписати» її історію й перетворити Україну на Малоросію. І це основна відмінність між українською мовою та мовами інших слов’янських народів, вважає історик, професор Михайло Кірсенко.
Він також зазначає, що українська мова має шанс подолати складнощі у разі належної підтримки з боку її носіїв, як це відбулось у Центрально-Східній Європі.
«Чехи впадали у зневіру, як і українці. Вони долали цю невіру. Більше того, це абсолютно нормальний процес у народів Східної та Центральної Європи, – каже Кірсенко. – Литовський музикант і художник Чюрльоніс до своїх 25 років не знав жодного слова литовською мовою. У ті ж часи поляки думали по-німецьки або по-російськи, а говорили по-польськи і прекрасно працювали на Польщу!».
Українці в усьому, хоч і з місцевими особливостями, наслідують успіхи й поразки своїх сусідів, переконаний експерт. Українцям варто не лише вивчити успішний досвід Польщі або Чехії, але й трагічний досвід Білорусі, котра за панування авторитарного режиму Лукашенка фактично втратила білоруську мову, зауважує Кірсенко.
«Розстріляне українське відродження» і сьогоденна «інтелектуальна пустка»
Професор Кірсенко вважає, що знищення у 1930-х роках інтелектуальної еліти України спричинило величезну, непоправну втрату для українського духовного, наукового, культурного розвитку. І до відродження незалежності Україна підійшла з «інтелектуальною пусткою», каже історик.
Знищення інтелектуальної еліти дається взнаки досі, адже в Україні складно знайти науковця, який системно і постійно розробляє й утілює проект під назвою «українська мова», як це робили чехи, впевнена письменниця і перекладачка Наталка Позняк-Хоменко.
«Масарик, який запропонував і втілив відродження чеської мови, сам жив так, як і його народ: спілкувався чеською мовою, їздив з простими людьми на трамваї. Ця енергія віри Масарика передалась усім. Відтак, проект Масарика, його колег став успішним, адже це був загальнонаціональний проект!» – зауважує письменниця.
Подібного проекту Україні бракує, зазначила Наталка Позняк-Хоменко у розмові з Радіо Свобода. «У нас в Україні ті, хто пропонує проект розвитку мови та культури самі доволі часто у мові й культурі орієнтуються на Росію. Їхні ж діти навчаються за кордоном. Тобто, вони ніби і пропонують проект відродження нації, але самі не вірять у можливість цього проекту», – каже письменниця.
Розвиток держави як поштовх до розвитку мови
Експерти вважають, що найголовніша умова існування мови – це наявність держави, в якій вона існує. Без держави Україна неможлива й українська мова, ці поняття завжди були синонімами. А наприкінці 1980-х, як і на початку 1990-х років, без розвитку української мови не могла б постати й Україна.
У розмові з Радіо Свобода поет, видавець Іван Малкович пригадав: «Згадайте, яке піднесення було на першому фестивалі «Червона рута», у кінці 1980-х років, коли визрівала Українська держава! Тоді багато людей це пов’язували зі своїм добробутом, з усім українським. Але за цей час так і не справдилось багато надій, і до влади дістались люди, які тоді і не голосували б за українську Незалежність, а дехто з високих посадовців відверто заявляє: «Мы – русские».
На думку Малковича, багато чиновників та посадовців, таких як міністр освіти Дмитро Табачник, роблять усе, щоб знизити значущість української мови як мови державної. Вони ініціюють антиукраїнські по суті законодавчі акти, відміняють обов’язковий іспит із української мови до вищих навчальних закладів тощо. Тобто, українська мова відтісняється від процесів національного і міжнародного розвитку, вважає митець.
А відтак інтелектуали за підтримки усього суспільства мають повернути повагу до української мови політикам і чиновникам; зробити українську мову необхідною для отримання якісної освіти та високих посад. А ще українська мова має стати модною у молодіжному середовищі, як про це пишуть у соціальних мережах студенти: «Навчайся англійською, вдягай італійське, спілкуйся українською і будь українцем!».
Згідно зі статистикою, українську мову вважають рідною понад 60 відсотків громадян України. Але в Україні існує така специфічна ситуація, що не всі, для кого українська мова рідна, постійно її вживають. Це результат спроб спершу російського царату, а потім радянської влади знищити українську мову, «переписати» її історію й перетворити Україну на Малоросію. І це основна відмінність між українською мовою та мовами інших слов’янських народів, вважає історик, професор Михайло Кірсенко.
Він також зазначає, що українська мова має шанс подолати складнощі у разі належної підтримки з боку її носіїв, як це відбулось у Центрально-Східній Європі.
Чехи впадали у зневіру, як і українці. Вони долали цю невіру. Більше того, це абсолютно нормальний процес у народів Східної та Центральної ЄвропиМихайло Кірсенко
«Чехи впадали у зневіру, як і українці. Вони долали цю невіру. Більше того, це абсолютно нормальний процес у народів Східної та Центральної Європи, – каже Кірсенко. – Литовський музикант і художник Чюрльоніс до своїх 25 років не знав жодного слова литовською мовою. У ті ж часи поляки думали по-німецьки або по-російськи, а говорили по-польськи і прекрасно працювали на Польщу!».
Українці в усьому, хоч і з місцевими особливостями, наслідують успіхи й поразки своїх сусідів, переконаний експерт. Українцям варто не лише вивчити успішний досвід Польщі або Чехії, але й трагічний досвід Білорусі, котра за панування авторитарного режиму Лукашенка фактично втратила білоруську мову, зауважує Кірсенко.
«Розстріляне українське відродження» і сьогоденна «інтелектуальна пустка»
Професор Кірсенко вважає, що знищення у 1930-х роках інтелектуальної еліти України спричинило величезну, непоправну втрату для українського духовного, наукового, культурного розвитку. І до відродження незалежності Україна підійшла з «інтелектуальною пусткою», каже історик.
Знищення інтелектуальної еліти дається взнаки досі, адже в Україні складно знайти науковця, який системно і постійно розробляє й утілює проект під назвою «українська мова», як це робили чехи, впевнена письменниця і перекладачка Наталка Позняк-Хоменко.
Масарик, який запропонував і втілив відродження чеської мови, сам жив так, як і його народ: спілкувався чеською мовою, їздив з простими людьми на трамваїНаталка Позняк-Хоменко
«Масарик, який запропонував і втілив відродження чеської мови, сам жив так, як і його народ: спілкувався чеською мовою, їздив з простими людьми на трамваї. Ця енергія віри Масарика передалась усім. Відтак, проект Масарика, його колег став успішним, адже це був загальнонаціональний проект!» – зауважує письменниця.
У нас в Україні ті, хто пропонує проект розвитку мови та культури самі доволі часто у мові і культурі орієнтуються на РосіюНаталка Позняк-Хоменко
Подібного проекту Україні бракує, зазначила Наталка Позняк-Хоменко у розмові з Радіо Свобода. «У нас в Україні ті, хто пропонує проект розвитку мови та культури самі доволі часто у мові й культурі орієнтуються на Росію. Їхні ж діти навчаються за кордоном. Тобто, вони ніби і пропонують проект відродження нації, але самі не вірять у можливість цього проекту», – каже письменниця.
Розвиток держави як поштовх до розвитку мови
Експерти вважають, що найголовніша умова існування мови – це наявність держави, в якій вона існує. Без держави Україна неможлива й українська мова, ці поняття завжди були синонімами. А наприкінці 1980-х, як і на початку 1990-х років, без розвитку української мови не могла б постати й Україна.
Дехто з високих посадовців відверто заявляє: «Мы – русские»Іван Малкович
У розмові з Радіо Свобода поет, видавець Іван Малкович пригадав: «Згадайте, яке піднесення було на першому фестивалі «Червона рута», у кінці 1980-х років, коли визрівала Українська держава! Тоді багато людей це пов’язували зі своїм добробутом, з усім українським. Але за цей час так і не справдилось багато надій, і до влади дістались люди, які тоді і не голосували б за українську Незалежність, а дехто з високих посадовців відверто заявляє: «Мы – русские».
На думку Малковича, багато чиновників та посадовців, таких як міністр освіти Дмитро Табачник, роблять усе, щоб знизити значущість української мови як мови державної. Вони ініціюють антиукраїнські по суті законодавчі акти, відміняють обов’язковий іспит із української мови до вищих навчальних закладів тощо. Тобто, українська мова відтісняється від процесів національного і міжнародного розвитку, вважає митець.
А відтак інтелектуали за підтримки усього суспільства мають повернути повагу до української мови політикам і чиновникам; зробити українську мову необхідною для отримання якісної освіти та високих посад. А ще українська мова має стати модною у молодіжному середовищі, як про це пишуть у соціальних мережах студенти: «Навчайся англійською, вдягай італійське, спілкуйся українською і будь українцем!».
