Донецьк – У Донецьку в серпні планують відкрити вже третій пункт замінної терапії для наркозалежних. Цього разу в стаціонарі, де лікують ВІЛ-позитивних та хворих на СНІД пацієнтів. Тим часом у цій програмі вже бере участь близько 300 людей у Донецьку. Медичний персонал, як і відвідувачі пунктів прийому ліків, стикаються з багатьма складнощами. Чи можна вважати вирішенням проблеми заміщення вуличних наркотиків на більш безпечні, які видає лікар?
Сенс замінної терапії полягає в тому, щоб замінити важкі наркотики, тобто опіати, на препарати, які завдають набагато меншої шкоди організму. Це і метадон, і еднок. За словами лікарів, від цих пігулок у наркозалежного не виникає відчуття ейфорії. У той же час, вживаючи препарат, людина не відчуває так званої «ломки» або абстинентного синдрому.
Подібна терапія має, перш за все, допомогти пацієнтам соціалізуватися, повернутися до нормального життя, знайти роботу.
Євген зі стажем залежності в 15 років, у коментарі Радіо Свобода пояснив: «Із прийомом препарату життя на очах почало змінюватися. Я покинув нелегальні наркотики, відмовився від їхнього використання, зараз не хочеться їх навіть пробувати. Відвідую раз на добу кабінет замінної терапії, це дозволяє мені повноцінно жити. Я нещодавно одружився. У мене нормальна родина, я працюю, в соціальному плані я нормальна людина».
У Донецькій області менше ніж 10 відсотків наркозалежних із тих, що стоять на обліку, приймають терапію, але фахівці відзначають позитивну динаміку. Складнощі виникають тоді, коли пацієнт має ВІЛ або туберкульоз, або гепатит чи інші хвороби, лежить в стаціонарі та не має змоги їздити щодня на прийом замінної терапії. Адже, за правилами, наркозалежний має приймати препарат під наглядом медперсоналу. Не обходиться і без зривів, пацієнти виносять наркотичні речовини, застосовуючи різноманітні хитрощі. Але за це та за пропуск сеансу прийому ліків наркозалежний може «вилетіти» з програми.
І хоча подібні випадки трапляються, лікарі виступають за продовження практики замінної терапії.
«Пацієнти мають проходити ретельний відбір перед тим, як потрапити в цю програму. Пацієнти вже до нас приходять залежними людьми. Вони не набувають нової залежності, вони залишаються залежними, але отримують можливість піти від криміналу, працювати, мати нормальні родини та контролювати свої супровідні хвороби, які мають 70 відсотків із них», – зазначає Юлія Дрозд, завідувач кабінету замінної терапії обласного наркологічного диспансеру.
Критики: замінна терапія – для безнадійних
Критикують подібне лікування наркозалежності здебільшого релігійні організації та прибічники більш традиційної реабілітації у центрах допомоги.
«Це не метод, альтернатива є. Я не беру зараз важко хворих ВІЛ-позитивних, хворих СНІДом, туберкульозом і так далі, які справді потребують кваліфікованої допомоги. Не можна залучати до метадонової програми людей, які тільки починають входити у залежність. Це свого роду госпіс для безнадійних наркоманів», – каже представник благодійного фонду «Крок назустріч» Лідія Крупцова.
Програма замінної терапії не повністю фінансується державою. Самі медичні препарати в Україну постачає міжнародний благодійний фонд «Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні».
Сенс замінної терапії полягає в тому, щоб замінити важкі наркотики, тобто опіати, на препарати, які завдають набагато меншої шкоди організму. Це і метадон, і еднок. За словами лікарів, від цих пігулок у наркозалежного не виникає відчуття ейфорії. У той же час, вживаючи препарат, людина не відчуває так званої «ломки» або абстинентного синдрому.
Подібна терапія має, перш за все, допомогти пацієнтам соціалізуватися, повернутися до нормального життя, знайти роботу.
Євген зі стажем залежності в 15 років, у коментарі Радіо Свобода пояснив: «Із прийомом препарату життя на очах почало змінюватися. Я покинув нелегальні наркотики, відмовився від їхнього використання, зараз не хочеться їх навіть пробувати. Відвідую раз на добу кабінет замінної терапії, це дозволяє мені повноцінно жити. Я нещодавно одружився. У мене нормальна родина, я працюю, в соціальному плані я нормальна людина».
У Донецькій області менше ніж 10 відсотків наркозалежних із тих, що стоять на обліку, приймають терапію, але фахівці відзначають позитивну динаміку. Складнощі виникають тоді, коли пацієнт має ВІЛ або туберкульоз, або гепатит чи інші хвороби, лежить в стаціонарі та не має змоги їздити щодня на прийом замінної терапії. Адже, за правилами, наркозалежний має приймати препарат під наглядом медперсоналу. Не обходиться і без зривів, пацієнти виносять наркотичні речовини, застосовуючи різноманітні хитрощі. Але за це та за пропуск сеансу прийому ліків наркозалежний може «вилетіти» з програми.
І хоча подібні випадки трапляються, лікарі виступають за продовження практики замінної терапії.
«Пацієнти мають проходити ретельний відбір перед тим, як потрапити в цю програму. Пацієнти вже до нас приходять залежними людьми. Вони не набувають нової залежності, вони залишаються залежними, але отримують можливість піти від криміналу, працювати, мати нормальні родини та контролювати свої супровідні хвороби, які мають 70 відсотків із них», – зазначає Юлія Дрозд, завідувач кабінету замінної терапії обласного наркологічного диспансеру.
Критики: замінна терапія – для безнадійних
Критикують подібне лікування наркозалежності здебільшого релігійні організації та прибічники більш традиційної реабілітації у центрах допомоги.
«Це не метод, альтернатива є. Я не беру зараз важко хворих ВІЛ-позитивних, хворих СНІДом, туберкульозом і так далі, які справді потребують кваліфікованої допомоги. Не можна залучати до метадонової програми людей, які тільки починають входити у залежність. Це свого роду госпіс для безнадійних наркоманів», – каже представник благодійного фонду «Крок назустріч» Лідія Крупцова.
Програма замінної терапії не повністю фінансується державою. Самі медичні препарати в Україну постачає міжнародний благодійний фонд «Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні».