Київ – Українці платять за газ вітчизняного видобутку, який іде на опалення, приблизно удвічі більше, ніж його собівартість. Утім, про можливість використання цієї різниці в ціні для модернізації теплопостачання та енергозбереження не говорять ані українські урядовці, ані представники міжнародних проектів. Незалежні експерти пояснюють це тіньовим перерозподілом прибутків від дешевого українського газу, який зокрема, продають за кордон.
Україна реалізує низку проектів зі зменшення втрат тепла у помешканнях та запровадження енергоощадних технологій теплозабезпечення.
Зокрема, представники Європейсько-українського енергетичного агентства радять поступово відмовлятися від газу й запроваджувати в Україні альтернативні види палива, такі, як сміття чи органічні відходи. А крім того – використовувати тепло металургії та інших виробництв на опалення помешкань.
Зі свого боку, українська влада ініціювала проекти з утеплення існуючих будинків та будівництво нових – із низькими втратами тепла, розповідає міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Анатолій Близнюк.
Щоб економити на опаленні, підвищать тарифи на газ
За словами міністра, державні будівельні норми, які почнуть діяти цього року, передбачають, що все новозбудоване житло має бути енергоефективним: втрата тепла у квартирі має бути 100 і менше кіловат на рік – втричі нижчою, ніж передбачали радянські норми. Що ж до збудованого раніше житла – Україна починає його «теплову модернізацію». За розрахунками Мінрегіонбуду, вона обійдеться у 160 мільярдів гривень. Виконати її лише за рахунок державної підтримки неможливо, відтак утеплення стін та заміну труб треба закладати до тарифу на газ і тепло, наголошує Анатолій Близнюк.
«Якщо є тариф, і в ньому є собівартість, але немає інвестиційної складової, то навіть коштів на підготовку тепломереж до зими не вистачає. Ви знаєте, що вже дві третини тепломереж в Україні зношені повністю – їх же треба замінювати!» – зазначив Анатолій Близнюк.
Про необхідність модернізації теплопостачання за рахунок підвищення тарифів говорить і голова ради Європейсько-українського енергетичного агентства Дейв Янг. В цьому контексті він згадує про підвищення ціни на російський газ, яка нині сягнула 415 доларів за 1000 кубометрів.
Однак за українським законодавством, на опалення та потреби населення використовується газ власного видобутку, собівартість якого не перевищує 70 доларів за 1000 кубометрів. Але при цьому підприємства теплопостачання отримують його за ціною у двічі вищою, такими цифрами оперують в Нацкомісії з регулювання енергетики та Мінрегіонбуді. На запитання Радіо Свобода, чи можна використати цю різницю в цінах для фінансування енергоощадних технологій, Дейв Янг відповів заперечно.
«Дійсно, український комунальний сектор використовує місцевий газ, а не російський. Однак все одно уряд субсидує населення. А люди відкривають вікна, і енергія спалюється марно», – каже він.
Не визнають того, що низька ціна українського газу дає можливість для модернізації систем опалення, і в Міністерстві регіонального розвитку та будівництва.
«Подвійну накрутку» на ціні українського газу з’їдає корупція – експерт
Аналітик Володимир Ларцев, автор досліджень та публікацій про проблеми нафтогазового сектору України пояснює, що подвійна різниця між собівартістю та ціною продажу українського газу повністю не покриє витрат на утеплення теплотрас та українських помешкань. Однак вона навіть частково не використовується як інвестиційний ресурс через корупцію, доводить Володимир Ларцев.
«Ця різниця ціни видобутого газу і тої, за якою його купують тепловики й населення, не може бути інвестицією, бо її тіньовим шляхом привласнюють посадовці облгазів та міськгазів, – каже він. – Окрім того, коли ці підприємства приватизують, навіть ця потенційна можливість зникне. Більше того, тоді нам говоритимуть, що облгази несуть збитки через газопостачання, і їм ще й потрібна допомога!»
До того ж, наголошує експерт, норми споживання газу комунальною сферою завищуються, тож реально вона використовує близько 10 мільярдів кубометрів на рік – менше, ніж видобувають в Україні. Надлишок, на думку Володимира Ларцева, продають за кордон окремі бізнес-структури, хоча й цю різницю в цінах держава могла би використати на модернізацію теплопостачання.
Опозиційні депутати, серед яких бютівець Олександр Гудима, пов’язують такі прибутки від перепродажу газу із бізнесменом Дмитром Фірташем, який начебто контролює більшість українських облгазів. Нещодавно він і сам в одному зі своїх нечисленних інтерв’ю визнав, що контролює понад 90 відсотків цих підприємств.
Один із членів Європейсько-української енергетичної агенції підтвердив, що газ українського видобутку не використовується на комунальні потреби повною мірою, оскільки його продають іншим українським та закордонним споживачам. Що ж до імен ініціаторів таких схем, то це, за його словами, «питання великої політики», яке він не може коментувати.
Україна реалізує низку проектів зі зменшення втрат тепла у помешканнях та запровадження енергоощадних технологій теплозабезпечення.
Зокрема, представники Європейсько-українського енергетичного агентства радять поступово відмовлятися від газу й запроваджувати в Україні альтернативні види палива, такі, як сміття чи органічні відходи. А крім того – використовувати тепло металургії та інших виробництв на опалення помешкань.
Зі свого боку, українська влада ініціювала проекти з утеплення існуючих будинків та будівництво нових – із низькими втратами тепла, розповідає міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Анатолій Близнюк.
Щоб економити на опаленні, підвищать тарифи на газ
За словами міністра, державні будівельні норми, які почнуть діяти цього року, передбачають, що все новозбудоване житло має бути енергоефективним: втрата тепла у квартирі має бути 100 і менше кіловат на рік – втричі нижчою, ніж передбачали радянські норми. Що ж до збудованого раніше житла – Україна починає його «теплову модернізацію». За розрахунками Мінрегіонбуду, вона обійдеться у 160 мільярдів гривень. Виконати її лише за рахунок державної підтримки неможливо, відтак утеплення стін та заміну труб треба закладати до тарифу на газ і тепло, наголошує Анатолій Близнюк.
Якщо є тариф, і в ньому є собівартість, але немає інвестиційної складової, то навіть коштів на підготовку тепломереж до зими не вистачаєАнатолій Близнюк
«Якщо є тариф, і в ньому є собівартість, але немає інвестиційної складової, то навіть коштів на підготовку тепломереж до зими не вистачає. Ви знаєте, що вже дві третини тепломереж в Україні зношені повністю – їх же треба замінювати!» – зазначив Анатолій Близнюк.
Про необхідність модернізації теплопостачання за рахунок підвищення тарифів говорить і голова ради Європейсько-українського енергетичного агентства Дейв Янг. В цьому контексті він згадує про підвищення ціни на російський газ, яка нині сягнула 415 доларів за 1000 кубометрів.
Однак за українським законодавством, на опалення та потреби населення використовується газ власного видобутку, собівартість якого не перевищує 70 доларів за 1000 кубометрів. Але при цьому підприємства теплопостачання отримують його за ціною у двічі вищою, такими цифрами оперують в Нацкомісії з регулювання енергетики та Мінрегіонбуді. На запитання Радіо Свобода, чи можна використати цю різницю в цінах для фінансування енергоощадних технологій, Дейв Янг відповів заперечно.
Все одно уряд субсидує населення. А люди відкривають вікна, і енергія спалюється марноДейв Янг
«Дійсно, український комунальний сектор використовує місцевий газ, а не російський. Однак все одно уряд субсидує населення. А люди відкривають вікна, і енергія спалюється марно», – каже він.
Не визнають того, що низька ціна українського газу дає можливість для модернізації систем опалення, і в Міністерстві регіонального розвитку та будівництва.
«Подвійну накрутку» на ціні українського газу з’їдає корупція – експерт
Аналітик Володимир Ларцев, автор досліджень та публікацій про проблеми нафтогазового сектору України пояснює, що подвійна різниця між собівартістю та ціною продажу українського газу повністю не покриє витрат на утеплення теплотрас та українських помешкань. Однак вона навіть частково не використовується як інвестиційний ресурс через корупцію, доводить Володимир Ларцев.
«Ця різниця ціни видобутого газу і тої, за якою його купують тепловики й населення, не може бути інвестицією, бо її тіньовим шляхом привласнюють посадовці облгазів та міськгазів, – каже він. – Окрім того, коли ці підприємства приватизують, навіть ця потенційна можливість зникне. Більше того, тоді нам говоритимуть, що облгази несуть збитки через газопостачання, і їм ще й потрібна допомога!»
До того ж, наголошує експерт, норми споживання газу комунальною сферою завищуються, тож реально вона використовує близько 10 мільярдів кубометрів на рік – менше, ніж видобувають в Україні. Надлишок, на думку Володимира Ларцева, продають за кордон окремі бізнес-структури, хоча й цю різницю в цінах держава могла би використати на модернізацію теплопостачання.
Опозиційні депутати, серед яких бютівець Олександр Гудима, пов’язують такі прибутки від перепродажу газу із бізнесменом Дмитром Фірташем, який начебто контролює більшість українських облгазів. Нещодавно він і сам в одному зі своїх нечисленних інтерв’ю визнав, що контролює понад 90 відсотків цих підприємств.
Один із членів Європейсько-української енергетичної агенції підтвердив, що газ українського видобутку не використовується на комунальні потреби повною мірою, оскільки його продають іншим українським та закордонним споживачам. Що ж до імен ініціаторів таких схем, то це, за його словами, «питання великої політики», яке він не може коментувати.
