Київ – Лікарі-трансплантологи виступають за внесення змін до законодавства, які б дозволили розширити можливості для використання донорських органів, зокрема, людей, які раптово загинули. Про це у середу заявили на прес-конференції провідні українські фахівці у галузі трансплантології. Депутати із різних фракцій кажуть, що сфера потребує законодавчого врегулювання, однак, передбачають, що такий закон не буде ухвалено найближчим часом.
Щорічна потреба у трансплантаціях в Україні становить 5-6 тисяч операцій, натомість за останні три роки проведено лише поодинокі операції трупної трансплантації. Відповідні медичні центри та фахівці в Україні є, на заваді – недосконале законодавство, яке не дозволяє без дозволу близьких брати для пересадки органи загиблих людей.
«На жаль, за останні роки, вітчизняна трансплантологія, маючи висококласних фахівців, відносно стабільну матеріально-технічну базу, відповідні центри, не зробила той об’єм трансплантацій, на який ми би могли вийти», – каже директор Національного інституту хірургії та трансплантології, екс-міністр охорони здоров’я Юрій Поляченко.
Донорські органи: дискусія довкола презумпції
За словами головного трансплантолога Міністерства охорони здоров’я професора Олександра Ніконенка, необхідно змінити принципи трупної трансплантації.
«Закон, який передбачає презумпцію незгоди, у нашій країні не спрацював, – зауважив він. – Принцип у тому, що, коли гине людина, то лікар питає родичів: чи людина за життя була не проти, аби в неї забрали органи. Але такі проблеми навіть лікарі не обговорюють із близькими, як правило. Тож, після раптової загибелі людини ми, зазвичай, не можемо практично виконати забір органів, бо ми не маємо, зазвичай, згоди родичів. Якщо ж ми говоримо про презумпцію згоди, то кожен із нас, у принципі, згоден, що після смерті можна забрати органи».
Лікарі-трансплантологи кажуть, що зараз українські хворі, що потребують пересадки органів, виїжджають до інших країн, насамперед, до Білорусі та Росії.
«Фактично останніми роками ми інвестуємо у трансплантологію цих країн – українці виїжджають і платять значні кошти, щоб зробити операції, які рятують життя», – наголошує головний трансплантолог Мінохорони здоров’я.
Депутати воліли б не поспішати
Між тим, за останні роки в Україні відбулося декілька гучних скандалів довкола незаконної пересадки органів. При цьому лікарів, зокрема, із профільного Національного інституту, брали під варту та притягали до суду.
З огляду на такі обставини член парламентського Комітету з питань охорони здоров’я депутат-регіонал Валерій Коновалюк зазначає, що зміни у відповідний закон не варто вносити поспіхом.
«Для розвитку трансплантології необхідна адекватна правова база. Але одночасно потрібно посилювати контроль і відповідальність у цій галузі», – зазначає він.
Депутати зазначають, що саме з огляду на неоднозначну громадську думку відповідний закон навряд чи буде ухвалений найближчим часом, адже цього року в Україні – парламентські вибори.
«У сусідніх країнах – Росії, Польщі, Білорусі – законодавство базується на презумпції згоди. Такий законопроект підготований, але його буде складно провести через Верховну Раду. Бо через «чорних трансплантологів» ситуація надто негативно забарвлена. Через це є нерозуміння необхідності такого законодавства», – каже член парламентського комітету з питань охорони здоров’я, депутат-нашоукраїнець Володимир Карпук.
Директор Національного інституту хірургії та трансплантології Юрій Поляченко наголошує, що в Україні треба розпочинати діалог між лікарями і суспільством із проблемних питань трансплантології.
Щорічна потреба у трансплантаціях в Україні становить 5-6 тисяч операцій, натомість за останні три роки проведено лише поодинокі операції трупної трансплантації. Відповідні медичні центри та фахівці в Україні є, на заваді – недосконале законодавство, яке не дозволяє без дозволу близьких брати для пересадки органи загиблих людей.
Вітчизняна трансплантологія не зробила той об’єм трансплантацій, на який ми би могли вийтиЮрій Поляченко
«На жаль, за останні роки, вітчизняна трансплантологія, маючи висококласних фахівців, відносно стабільну матеріально-технічну базу, відповідні центри, не зробила той об’єм трансплантацій, на який ми би могли вийти», – каже директор Національного інституту хірургії та трансплантології, екс-міністр охорони здоров’я Юрій Поляченко.
Донорські органи: дискусія довкола презумпції
За словами головного трансплантолога Міністерства охорони здоров’я професора Олександра Ніконенка, необхідно змінити принципи трупної трансплантації.
Закон, який передбачає презумпцію незгоди, у нашій країні не спрацював. Українці виїжджають і платять значні кошти, щоб зробити операції, які рятують життяОлександра Ніконенка
«Закон, який передбачає презумпцію незгоди, у нашій країні не спрацював, – зауважив він. – Принцип у тому, що, коли гине людина, то лікар питає родичів: чи людина за життя була не проти, аби в неї забрали органи. Але такі проблеми навіть лікарі не обговорюють із близькими, як правило. Тож, після раптової загибелі людини ми, зазвичай, не можемо практично виконати забір органів, бо ми не маємо, зазвичай, згоди родичів. Якщо ж ми говоримо про презумпцію згоди, то кожен із нас, у принципі, згоден, що після смерті можна забрати органи».
Лікарі-трансплантологи кажуть, що зараз українські хворі, що потребують пересадки органів, виїжджають до інших країн, насамперед, до Білорусі та Росії.
«Фактично останніми роками ми інвестуємо у трансплантологію цих країн – українці виїжджають і платять значні кошти, щоб зробити операції, які рятують життя», – наголошує головний трансплантолог Мінохорони здоров’я.
Депутати воліли б не поспішати
Між тим, за останні роки в Україні відбулося декілька гучних скандалів довкола незаконної пересадки органів. При цьому лікарів, зокрема, із профільного Національного інституту, брали під варту та притягали до суду.
З огляду на такі обставини член парламентського Комітету з питань охорони здоров’я депутат-регіонал Валерій Коновалюк зазначає, що зміни у відповідний закон не варто вносити поспіхом.
Потрібно посилювати контроль і відповідальність у цій галузіВалерій Коновалюк
«Для розвитку трансплантології необхідна адекватна правова база. Але одночасно потрібно посилювати контроль і відповідальність у цій галузі», – зазначає він.
Депутати зазначають, що саме з огляду на неоднозначну громадську думку відповідний закон навряд чи буде ухвалений найближчим часом, адже цього року в Україні – парламентські вибори.
Через «чорних трансплантологів» ситуація надто негативно забарвленаВолодимир Карпук
«У сусідніх країнах – Росії, Польщі, Білорусі – законодавство базується на презумпції згоди. Такий законопроект підготований, але його буде складно провести через Верховну Раду. Бо через «чорних трансплантологів» ситуація надто негативно забарвлена. Через це є нерозуміння необхідності такого законодавства», – каже член парламентського комітету з питань охорони здоров’я, депутат-нашоукраїнець Володимир Карпук.
Директор Національного інституту хірургії та трансплантології Юрій Поляченко наголошує, що в Україні треба розпочинати діалог між лікарями і суспільством із проблемних питань трансплантології.
