Німеччина – Кожен повинен мати можливість повноцінно й рівноправно брати участь у всіх суспільно-творчих процесах незалежно від індивідуальних особливостей – етнічних чи соціальних, віку та статі. Саме такий розвиток суспільства передбачено програмою, яку намагається реалізувати Німеччина вже третій рік поспіль після підписання наприкінці лютого 2009 року конвенції ООН про права інвалідів. Проте люди з фізичними та розумовими вадами здоров’я все ще залишаються для половини німецького населення невідомими й неприйнятними, так само як і їхня спільна діяльність у сферах роботи, навчання чи дозвілля.
На сьогоднішній день у Німеччині нараховують 10 мільйонів інвалідів, серед яких 80 відсотків стали інвалідами упродовж життя, а 20 відсотків народились із вадами. Згідно з результатами дослідження, ініційованого німецькою організацією інвалідів «Aktion Mensch» разом із дослідницьким інститутом Innofact, лише кожен третій німець контактує з людиною-інвалідом. Найчастіше це відбувається у робочій сфері. Трохи менше мільйона людей з особливими потребами офіційно мають постійне місце роботи.
Згідно з німецьким законом, підприємства зобов’язані забезпечувати інвалідів роботою. Так, приміром, маючи у штаті щонайменше 20 працівників, фірма має надати роботу хоча б одному інваліду, інакше сплачуватиме відповідний податок. Проте, за словами експертів, інваліди все ще не мають рівних шансів щодо працевлаштування на первинному ринку праці.
«Роботодавець має дивитись не на недоліки інваліда, а на те, що корисного принесе цей робітник його підприємству. Серед тих, хто в інвалідному візку, є багато фахівців з інформаційних технологій, програмістів і проблеми з фізичним здоров’ям ніяк не впливають на їхні високі досягнення в роботі. Чи, наприклад, серед людей з вадами зору є ті, які досить успішно працюють у call-центрах», – розповідає прес-секретар організації інвалідів «Aktion Mensch» Саша Декер.
Експерт наголошує, що інваліди настільки ж працездатні, як і люди без вад, потрібно лише визначити їх сильні сторони, а не концентруватись на слабких.
Від паралельних суспільств до цілісного та рівноправного
Найчастіше ізольовані інваліди живуть у своєму окремому осередку і не беруть участі в активному соціальному житті суспільства. Згідно з останніми даними, близько 40 відсотків жінок-інвалідів, які перебувають у спеціалізованих закладах, зазнають фізичного, сексуального і морального насилля.
За словами експертів, сьогодні Німеччина має докладати більше зусиль, щоб захистити права інвалідів і надати їм можливість бути рівноправними членами суспільства. Це є важливим завданням для наступних поколінь, зазначає експерт німецької організації інвалідів
«Під час Другої світової війни нацисти винищували усіх німців-інвалідів, застосовуючи евтаназію. Після 1945-го Німеччина почала активно ініціювати відповідні програми з підтримки цієї категорії населення. Так виникла паралельна система освіти, тобто окремо школи для людей з вадами слуху, зору, окремо для людей з психічними та фізичними вадами», – зауважує Саша Декер. Він наголосив, що таким чином у Німеччині розвинулись два суспільства, які існують паралельно. Діти-інваліди ходять до своїх спецшкіл, а інші – до звичайних.
Одним із положень конвенції ООН про права інвалідів, яку підписали вже 153 країни світу, є інклюзивне, тобто спільне, навчання для дітей із особливими потребами та без них. На сьогоднішній день лише 20 відсотків дітей-інвалідів Німеччини відвідують загальну школу разом з іншими дітьми. За словами експертів, реорганізація шкільної системи Німеччини, що регулюється залежно від регіону по-різному, триватиме не один рік. Основні проблеми полягають у спеціальній підготовці звичайних учителів для викладання в інклюзивних класах, а також у оснащенні приміщень. На відміну від шкіл, сьогодні таке спільне виховання й навчання вже досить добре реалізується у дитсадках. Це є важливим для формування від самого початку цілісного, багатогранного й рівноправного суспільства.
На сьогоднішній день у Німеччині нараховують 10 мільйонів інвалідів, серед яких 80 відсотків стали інвалідами упродовж життя, а 20 відсотків народились із вадами. Згідно з результатами дослідження, ініційованого німецькою організацією інвалідів «Aktion Mensch» разом із дослідницьким інститутом Innofact, лише кожен третій німець контактує з людиною-інвалідом. Найчастіше це відбувається у робочій сфері. Трохи менше мільйона людей з особливими потребами офіційно мають постійне місце роботи.
Згідно з німецьким законом, підприємства зобов’язані забезпечувати інвалідів роботою. Так, приміром, маючи у штаті щонайменше 20 працівників, фірма має надати роботу хоча б одному інваліду, інакше сплачуватиме відповідний податок. Проте, за словами експертів, інваліди все ще не мають рівних шансів щодо працевлаштування на первинному ринку праці.
«Роботодавець має дивитись не на недоліки інваліда, а на те, що корисного принесе цей робітник його підприємству. Серед тих, хто в інвалідному візку, є багато фахівців з інформаційних технологій, програмістів і проблеми з фізичним здоров’ям ніяк не впливають на їхні високі досягнення в роботі. Чи, наприклад, серед людей з вадами зору є ті, які досить успішно працюють у call-центрах», – розповідає прес-секретар організації інвалідів «Aktion Mensch» Саша Декер.
Експерт наголошує, що інваліди настільки ж працездатні, як і люди без вад, потрібно лише визначити їх сильні сторони, а не концентруватись на слабких.
Від паралельних суспільств до цілісного та рівноправного
Найчастіше ізольовані інваліди живуть у своєму окремому осередку і не беруть участі в активному соціальному житті суспільства. Згідно з останніми даними, близько 40 відсотків жінок-інвалідів, які перебувають у спеціалізованих закладах, зазнають фізичного, сексуального і морального насилля.
За словами експертів, сьогодні Німеччина має докладати більше зусиль, щоб захистити права інвалідів і надати їм можливість бути рівноправними членами суспільства. Це є важливим завданням для наступних поколінь, зазначає експерт німецької організації інвалідів
«Під час Другої світової війни нацисти винищували усіх німців-інвалідів, застосовуючи евтаназію. Після 1945-го Німеччина почала активно ініціювати відповідні програми з підтримки цієї категорії населення. Так виникла паралельна система освіти, тобто окремо школи для людей з вадами слуху, зору, окремо для людей з психічними та фізичними вадами», – зауважує Саша Декер. Він наголосив, що таким чином у Німеччині розвинулись два суспільства, які існують паралельно. Діти-інваліди ходять до своїх спецшкіл, а інші – до звичайних.
Одним із положень конвенції ООН про права інвалідів, яку підписали вже 153 країни світу, є інклюзивне, тобто спільне, навчання для дітей із особливими потребами та без них. На сьогоднішній день лише 20 відсотків дітей-інвалідів Німеччини відвідують загальну школу разом з іншими дітьми. За словами експертів, реорганізація шкільної системи Німеччини, що регулюється залежно від регіону по-різному, триватиме не один рік. Основні проблеми полягають у спеціальній підготовці звичайних учителів для викладання в інклюзивних класах, а також у оснащенні приміщень. На відміну від шкіл, сьогодні таке спільне виховання й навчання вже досить добре реалізується у дитсадках. Це є важливим для формування від самого початку цілісного, багатогранного й рівноправного суспільства.
