Белград – У Сараєві через 15 місяців після парламентських виборів нарешті обрали прем’єр-міністра й досягли домовленості про склад уряду. Центральну владу, що має відносно обмежені повноваження, очолить представник хорватського народу В’єкослав Беванда.
Нинішній склад Парламентської асамблеї Боснії і Герцеговини обрали восени 2010 року. Керівника Ради міністрів обрали щойно тепер.
Новий прем’єр В’єкослав Беванда в першому зверненні до депутатів не говорив про делікатні відносини між трьома головними боснійськими народами – босняками, сербами й хорватами. Він сказав, що основним завданням його уряду буде продовження процесу європейської інтеграції та оздоровлення економіки. Беванда пообіцяв, що Рада міністрів сприятиме поверненню біженців та що проведе перепис населення, який минулого року відклали через політичні причини.
Він відзначив: «Ми повинні докласти окремих зусиль для подолання застою та для сильного й енергійного виконання визначених завдань. Будемо наполягати, зокрема, на боротьбі проти всіх різновидів тероризму та організованої злочинності, проти корупції та фінансової й міжнародної злочинності, проти торгівлі людьми тощо».
Боснійська економіка – на межі катастрофи. Оглядачі в Сараєві та Белграді зазначають, що центральний уряд, незважаючи на те, хто його очолює, неспроможний ефективно перебудувати та модернізувати економіку. Адже реальна влада не в столиці, а в руках лідерів складових частин федеративної держави.
Справа саме в тому, що Боснія і Герцеговина – складна країна. Її конституцію 1995 року, в час переговорів у Дейтоні в Сполучених Штатах Америки, писали закордонні експерти. Складається Боснія і Герцеговина з двох частин – сербської республіки та босняцько-хорватської федерації. Парламенти двох згаданих суб’єктів обирають Парламентську асамблею, яка відтак обирає федеральну владу.
Боснійські серби нарощують сепаратизм
Сербська республіка в Боснії, за підтримки сусідньої Сербії, постійно виступає за розширення своїх повноважень і відповідно за обмеження повноважень центральних органів у Сараєві.
Гарантом збереження єдиної Боснії і Герцеговини є міжнародне співтовариство. Представники міжнародного співтовариства в Сараєві в 1990-і роки ефективно гальмували сепаратистські прагнення боснійських сербів та хорватів.
Та останнім часом сербська республіка, в якій майже необмежену владу має її президент Милорад Додик, щораз частіше виступає як держава в державі. Додик постійно запевняє своїх земляків, що босняки та хорвати за допомогою Заходу прагнуть централізувати Боснію і Герцеговину й таким чином позбавити сербів національних прав.
Сепаратистську політику боснійських сербів підтримує не тільки Белград, а й Москва. Кілька днів тому посол Росії вручив Милорадові Додику високий орден, яким його відзначив російський президент Дмитро Медведєв.
Боснійськосербський лідер та його команда це зрозуміли як знак, що Москва підтримує їхню політику.
Отож на долю Боснії і Герцеговини і тепер, як і в минулому, впливатимуть відносини між Москвою й Брюсселем та Москвою й Вашингтоном.
Нинішній склад Парламентської асамблеї Боснії і Герцеговини обрали восени 2010 року. Керівника Ради міністрів обрали щойно тепер.
Новий прем’єр В’єкослав Беванда в першому зверненні до депутатів не говорив про делікатні відносини між трьома головними боснійськими народами – босняками, сербами й хорватами. Він сказав, що основним завданням його уряду буде продовження процесу європейської інтеграції та оздоровлення економіки. Беванда пообіцяв, що Рада міністрів сприятиме поверненню біженців та що проведе перепис населення, який минулого року відклали через політичні причини.
Він відзначив: «Ми повинні докласти окремих зусиль для подолання застою та для сильного й енергійного виконання визначених завдань. Будемо наполягати, зокрема, на боротьбі проти всіх різновидів тероризму та організованої злочинності, проти корупції та фінансової й міжнародної злочинності, проти торгівлі людьми тощо».
Боснійська економіка – на межі катастрофи. Оглядачі в Сараєві та Белграді зазначають, що центральний уряд, незважаючи на те, хто його очолює, неспроможний ефективно перебудувати та модернізувати економіку. Адже реальна влада не в столиці, а в руках лідерів складових частин федеративної держави.
Справа саме в тому, що Боснія і Герцеговина – складна країна. Її конституцію 1995 року, в час переговорів у Дейтоні в Сполучених Штатах Америки, писали закордонні експерти. Складається Боснія і Герцеговина з двох частин – сербської республіки та босняцько-хорватської федерації. Парламенти двох згаданих суб’єктів обирають Парламентську асамблею, яка відтак обирає федеральну владу.
Боснійські серби нарощують сепаратизм
Сербська республіка в Боснії, за підтримки сусідньої Сербії, постійно виступає за розширення своїх повноважень і відповідно за обмеження повноважень центральних органів у Сараєві.
Гарантом збереження єдиної Боснії і Герцеговини є міжнародне співтовариство. Представники міжнародного співтовариства в Сараєві в 1990-і роки ефективно гальмували сепаратистські прагнення боснійських сербів та хорватів.
Та останнім часом сербська республіка, в якій майже необмежену владу має її президент Милорад Додик, щораз частіше виступає як держава в державі. Додик постійно запевняє своїх земляків, що босняки та хорвати за допомогою Заходу прагнуть централізувати Боснію і Герцеговину й таким чином позбавити сербів національних прав.
Сепаратистську політику боснійських сербів підтримує не тільки Белград, а й Москва. Кілька днів тому посол Росії вручив Милорадові Додику високий орден, яким його відзначив російський президент Дмитро Медведєв.
Боснійськосербський лідер та його команда це зрозуміли як знак, що Москва підтримує їхню політику.
Отож на долю Боснії і Герцеговини і тепер, як і в минулому, впливатимуть відносини між Москвою й Брюсселем та Москвою й Вашингтоном.
