Нью-Йорк – У Сполучених Штатах Америки Конгрес ухвалив нові економічні санкції проти Ірану, розраховані на обмеження продажу іранської нафти на світовому ринку. Мета – примусити Тегеран припинити програму виготовлення ядерної зброї. У Вашингтоні підтримують заходи економічного тиску на Іран, але стурбовані можливим зростанням ціни нафти внаслідок санкцій.
Законодавці розраховують на те, що жодні санкції ООН, що їх упродовж років накладали на режим у Тегерані, не вдарили так відчутно, як може вдарити скорочення іранського нафтового експорту. Але у цієї «медалі» є зворотній бік. Іран – один із провідних постачальників нафти на світовий ринок, тож зменшення продажу може призвести до зростання цін. Усвідомлюючи цю дилему, Конгрес все ж таки ухвалив санкції. Марк Дубовіц, виконавчий директор «Фундації на захист демократій», пояснює рішення законодавців вибором меншого ризику.
«Конгрес розглядає ситуацію так, що ми, можливо, наражаємося на різке зростання цін на нафту. Але це менш важливо, ніж ризик воєнного ізраїльського або американського удару по Ірану, або ризик отримання Іраном ядерної зброї», – констатує Марк Дубовіц.
Ще одна дилема – Шах-Деніз
Нині Конгрес обговорює другий пакет санкцій, цього разу – проти іранських газових компаній. Відомо, що газове постачання Європи значною мірою залежить від Росії, яка використовує газовий експорт як знаряддя своїх стратегічних інтересів. Це відчула на собі Україна й низка європейських країн, коли Москва 2009 року закрутила газовий вентиль. Як зазначав Йошка Фішер, колишній міністр закордонних справ Німеччини, «чільна мета російської газової політики не економічна, а політична – домогтися ревізії пострадянського порядку в Європі».
У відповідь на російський тиск європейські лідери прагнуть знайти інші джерела газопостачання. Одне із них – родовище Шах-Деніз в Азербайджані. Європа підтримує спорудження газопроводу звідти в обхід території Росії. Для Америки проблема та, що одна з компаній, які фінансують Шах-Деніз, іранська. Ричард Морнінгстар, спеціальний посол до Євразії, застерігає від необачливості в цьому питанні.
«Якби ми наклали санкції на Шах-Деніз, це означало б поразку багаторічних зусиль американської газової політики, щоб паливо надходило з Кавказу та Центральної Азії до Європи», – каже Ричард Морнінгстар.
У другому законопроекті проект Шах-Деніз взагалі не згадують.
Законодавці розраховують на те, що жодні санкції ООН, що їх упродовж років накладали на режим у Тегерані, не вдарили так відчутно, як може вдарити скорочення іранського нафтового експорту. Але у цієї «медалі» є зворотній бік. Іран – один із провідних постачальників нафти на світовий ринок, тож зменшення продажу може призвести до зростання цін. Усвідомлюючи цю дилему, Конгрес все ж таки ухвалив санкції. Марк Дубовіц, виконавчий директор «Фундації на захист демократій», пояснює рішення законодавців вибором меншого ризику.
«Конгрес розглядає ситуацію так, що ми, можливо, наражаємося на різке зростання цін на нафту. Але це менш важливо, ніж ризик воєнного ізраїльського або американського удару по Ірану, або ризик отримання Іраном ядерної зброї», – констатує Марк Дубовіц.
Ще одна дилема – Шах-Деніз
Нині Конгрес обговорює другий пакет санкцій, цього разу – проти іранських газових компаній. Відомо, що газове постачання Європи значною мірою залежить від Росії, яка використовує газовий експорт як знаряддя своїх стратегічних інтересів. Це відчула на собі Україна й низка європейських країн, коли Москва 2009 року закрутила газовий вентиль. Як зазначав Йошка Фішер, колишній міністр закордонних справ Німеччини, «чільна мета російської газової політики не економічна, а політична – домогтися ревізії пострадянського порядку в Європі».
У відповідь на російський тиск європейські лідери прагнуть знайти інші джерела газопостачання. Одне із них – родовище Шах-Деніз в Азербайджані. Європа підтримує спорудження газопроводу звідти в обхід території Росії. Для Америки проблема та, що одна з компаній, які фінансують Шах-Деніз, іранська. Ричард Морнінгстар, спеціальний посол до Євразії, застерігає від необачливості в цьому питанні.
«Якби ми наклали санкції на Шах-Деніз, це означало б поразку багаторічних зусиль американської газової політики, щоб паливо надходило з Кавказу та Центральної Азії до Європи», – каже Ричард Морнінгстар.
У другому законопроекті проект Шах-Деніз взагалі не згадують.
