У Британії найбільший за десятиріччя національний страйк

Лондон – Мільйони школярів у Британії отримали у середу додатковий вихідний день, бо вчителі державних шкіл, яких у країні більшість, страйкували. Профспілка британських шкільних директорів страйкувала вперше за 114 років. У пікетах також були лікарі, працівники інших державних служб. У деяких регіонах країни не працював громадський транспорт.

Страйкарі виступають проти реформи державної пенсійної системи, яка передбачає, що людям треба працювати довше і платити в пенсійний фонд більше. Але пенсії – це лише одна, хоч і головна, причина страйку, на який вийшли понад два мільйони членів профспілок. Це називають найбільшим страйком за останні десятиріччя.

Профспілковий лідер Дейв Прентіс наголошує, що до страйку бюджетників підштовхнуло не лише конкретне питання пенсій, але й загальна стурбованість станом економіки країни, особливо загроза безробіття у зв’язку зі скороченням державних видатків.

«Йдеться не лише про пенсії. Вчора ми почули, що буде ще на два роки заморожена зарплата, в той час, коли інфляція піднялася вище даху. Вчора ми почули, що в бюджетному секторі зникне 710 тисяч робочих місць. Вони кажуть, що споживачі мали б більше витрачати, а тим часом кидають людей у безробіття», – заявив лідер профспілки.


Виправдання уряду

Страйк бюджетників відбувається на тлі заяв уряду про готовність до компромісів і про переговори з профспілками. Але, схоже, простору для маневру в британського уряду мало. Оголошувати рішення про скорочення та обмеження випало на долю теперішнього міністра фінансів – консерватора Джорджа Озборна.

«Наша країна змушена робити важкий вибір стосовно того, як давати раду великим боргам, що їх набрали на нашу національну кредитну картку. Звичайно, це важко, але, як би ми цього не робили, наше становище було б набагато гіршим. Ми не змогли б дозволити платити навіть ту пенсію, яку ми пропонуємо у майбутньому, і таку зарплату бюджетним працівникам, яку я оголосив учора. Країна була б банкрутом. І ось нині я змушений бути у Брюсселі, щоб давати раду кризі тут у Європі, де країни не взялися давати раду своїм боргам. Я бачу альтернативу – це банкрутство. І я зроблю все, щоб Британія не пішла тим шляхом», – наполягав міністр.


Британія йде своїм шляхом, але навіть не будучи членом монетарного союзу, Лондон змушений враховувати й економічні наслідки кризи у єврозоні.

Проте британські виборці не будуть мовчки ковтати гіркі ліки. Уряд у Лондоні буде змушений не просто діяти ефективно, але ще і ще пояснювати своїм громадянам, переконувати їх, а також іти на компроміси й поступки.