Сполучені Штати Америки розпочнуть встановлювати елементи системи протиракетної оборони (ПРО), які діятимуть в інтересах усього союзу НАТО, у Румунії, Польщі й Туреччині, а Росія посилює військову присутність на Балтійському і Чорному морях. У Москві політологи вважають, що з поверненням Володимира Путіна на президентську посаду в Росії зовнішня політика країни матиме більш визначений імперський характер. У свою чергу, керівництво НАТО намагається налагодити нормальні стосунки з Кремлем, щоб подолати небезпеку тероризму та неконтрольованого розповсюдження зброї масового знищення, зауважують експерти у Брюсселі.
Україна минулого року проголосила позаблоковий статус, але це не змінило того факту, що вона опинилась у зоні інтересів і Росії, і Північноатлантичного альянсу. На думку українських урядовців, це аж ніяк не заважає офіційному Києву поглиблювати відносини з Москвою, з одного боку, та з Брюсселем і Вашингтоном – з іншого.
Як відзначив нещодавно у розмові із західними ЗМІ міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, Київ успішно виконує річний План дій «Україна – НАТО», і це не заважає українцям поглиблювати стратегічне партнерство з Росією.
«Наше стратегічне партнерство з Російською Федерацією не заважає розбудовувати нормальні партнерські стосунки з НАТО та іншими міжнародними інституціями, у першу чергу, коли ідеться про створення системи колективної безпеки», – наголосив Грищенко.
Формула безпеки: погляди з Києва і Брюсселя
На сьогодні НАТО також влаштовує подібна ситуація. Як відзначила директор Центру інформації Північноатлантичного альянсу в Україні Наталя Немилівська, у Брюсселі зацікавлені у покращенні стосунків між Києвом і Москвою. Адже сучасні виклики безпеці вимагають колективних зусиль для їхнього розв’язання, зауважила Немилівська.
«Перед усіма нашими країнами постають усе складніші виклики безпеці, такі, як розповсюдження зброї масового знищення, безпека електронних комунікацій, піратство, – каже вона. – Усе це виклики транснаціонального характеру, відповісти на які можна через співробітництво між державами, між окремим організаціями».
На думку київського політолога Віктора Шлінчака, одним із напрямків співпраці у трикутнику «Україна – Росія – НАТО» може стати підтримка Північноатлантичним альянсом розвитку громадянського суспільства.
«Можливі такі форми взаємодії (НАТО) з Україною і Росією: підтримка громадських організацій та експертних груп, що у цьому плані надзвичайно важлива. Наш Форум – це спроба на експертному рівні напрацювати нові підходи до співпраці урядів України і Росії з НАТО», – зазначив Шлінчак.
Євразійство проти демократії: погляди експертів ЄС і Росії
Тим часом російські та європейські фахівці визнають: враховуючи складні відносини між чинною владою України й Росії, а також наміри Кремля поновити «союз непорушний», але вже євразійський, не можна очікувати партнерських, рівноправних стосунків між Києвом і Москвою. «Незалежно від того, чи ідеться про транспортування енергоносіїв до України і ЄС, чи про військову співпрацю», – зауважує директор московського Центру європейської безпеки Тетяна Пархалина.
А німецький політолог, експерт Чорноморської миротворчої мережі Андреас Умланд вважає: між Україною та Росією, Росією і НАТО у принципі не може бути партнерства. Адже у Кремлі Україну вважають нерівноцінним партнером і бачать її місце у новітньому Євразійському союзі. А НАТО, ще за радянською звичкою, у Росії здебільшого характеризують як агресивний військовий блок.
Навряд чи такі геополітичні підходи Москви найближчим часом зміняться, адже одним із керівників Держдуми Росії є Володимир Жириновський, носій ідей російського націоналізму. А студенти російських вишів вивчають «Основи геополітики» Олександра Дугіна, котрий не лише головує у Міжнародному євразійському русі, але також очолює кафедру міжнародної соціології Московського держуніверситету. І протистояти сучасній Росії не спроможні ні НАТО, ні тим більше Україна зі владною верхівкою, частина якої підтримує ідеологію євразійства та «Руського миру», каже Умланд.
Україна минулого року проголосила позаблоковий статус, але це не змінило того факту, що вона опинилась у зоні інтересів і Росії, і Північноатлантичного альянсу. На думку українських урядовців, це аж ніяк не заважає офіційному Києву поглиблювати відносини з Москвою, з одного боку, та з Брюсселем і Вашингтоном – з іншого.
Як відзначив нещодавно у розмові із західними ЗМІ міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, Київ успішно виконує річний План дій «Україна – НАТО», і це не заважає українцям поглиблювати стратегічне партнерство з Росією.
«Наше стратегічне партнерство з Російською Федерацією не заважає розбудовувати нормальні партнерські стосунки з НАТО та іншими міжнародними інституціями, у першу чергу, коли ідеться про створення системи колективної безпеки», – наголосив Грищенко.
Формула безпеки: погляди з Києва і Брюсселя
На сьогодні НАТО також влаштовує подібна ситуація. Як відзначила директор Центру інформації Північноатлантичного альянсу в Україні Наталя Немилівська, у Брюсселі зацікавлені у покращенні стосунків між Києвом і Москвою. Адже сучасні виклики безпеці вимагають колективних зусиль для їхнього розв’язання, зауважила Немилівська.
«Перед усіма нашими країнами постають усе складніші виклики безпеці, такі, як розповсюдження зброї масового знищення, безпека електронних комунікацій, піратство, – каже вона. – Усе це виклики транснаціонального характеру, відповісти на які можна через співробітництво між державами, між окремим організаціями».
На думку київського політолога Віктора Шлінчака, одним із напрямків співпраці у трикутнику «Україна – Росія – НАТО» може стати підтримка Північноатлантичним альянсом розвитку громадянського суспільства.
«Можливі такі форми взаємодії (НАТО) з Україною і Росією: підтримка громадських організацій та експертних груп, що у цьому плані надзвичайно важлива. Наш Форум – це спроба на експертному рівні напрацювати нові підходи до співпраці урядів України і Росії з НАТО», – зазначив Шлінчак.
Євразійство проти демократії: погляди експертів ЄС і Росії
Тим часом російські та європейські фахівці визнають: враховуючи складні відносини між чинною владою України й Росії, а також наміри Кремля поновити «союз непорушний», але вже євразійський, не можна очікувати партнерських, рівноправних стосунків між Києвом і Москвою. «Незалежно від того, чи ідеться про транспортування енергоносіїв до України і ЄС, чи про військову співпрацю», – зауважує директор московського Центру європейської безпеки Тетяна Пархалина.
А німецький політолог, експерт Чорноморської миротворчої мережі Андреас Умланд вважає: між Україною та Росією, Росією і НАТО у принципі не може бути партнерства. Адже у Кремлі Україну вважають нерівноцінним партнером і бачать її місце у новітньому Євразійському союзі. А НАТО, ще за радянською звичкою, у Росії здебільшого характеризують як агресивний військовий блок.
Навряд чи такі геополітичні підходи Москви найближчим часом зміняться, адже одним із керівників Держдуми Росії є Володимир Жириновський, носій ідей російського націоналізму. А студенти російських вишів вивчають «Основи геополітики» Олександра Дугіна, котрий не лише головує у Міжнародному євразійському русі, але також очолює кафедру міжнародної соціології Московського держуніверситету. І протистояти сучасній Росії не спроможні ні НАТО, ні тим більше Україна зі владною верхівкою, частина якої підтримує ідеологію євразійства та «Руського миру», каже Умланд.
